Пройшов Майдан, АТО та нелегальне життя в Україні: історія росіянина, який воює проти РФ

"Еспресо.Захід" поспілкувалося з Іллею, який зараз на передовій, про його життя в Україні.

Чому ти вирішив підтримати нашу революцію? Що ти пригадуєш з тих днів?

Мені було цікаво. Наразі вже так не пам’ятаю, що вразило. Останнім часом у моєму житті надто багато різних подій, як добрих, так і не дуже, тому емоційне сприйняття минулого трохи притупилося.

Коли вперше ти пішов воювати та що тебе спонукало?

Воював тоді в найкращому батальйоні МВС (це злий жарт). Територіально майже весь час в Донецької області. Як у 2014, так і зараз, до речі. У 2014 році пішов на фронт десь на при кінці весни. Чому пішов? Бо принципово розходжуся у світогляді з тими, гм, людьми, які зараз є владою у РФ. За все російське суспільство говорити не буду, але велика доля "ватників" там дійсно присутня.

Скільки часу ти був цивільним та чим займався?

Саме в цивільному близько 7 років. Проблема була одна – невизнання, до повномасштабного вторгнення, Росії як країни-агресора. Тобто, офіційного визнання. У мене була на руках довідка із суду у РФ, її мені передала ще тоді жива матір. Там було зазначено, що на мене справу відкрито, дослівно "За участие наёмника в вооружённом конфликте на территории Украины на стороне Украины". Тобто, навіть РФ визнавала присутність конфлікту і рахувала Україну його учасницею. 

Працював і займався, як звичайна людина, в культурному українському просторі, намагаючись увійти саме в життя людей в тих регіонах України, де хоч якийсь час проживав. За ці роки я навчився штучно запліднювати корів, користуватися дійним апаратом. Також торгував: займався дрібною контрабандою цигарок до Польщі. Надіюсь, ніхто не буде мати образ на мене, це дійсно було не довго і дуже дрібно. Крім того, працював в будівництві, потім вже 3-4 роки був постановником і трішечки бутафором в кіно й рекламі.

Чи були у тебе проблеми з легалізацією в Україні?

Українські держпосадовці відмовляли з різних причин, починаючи від міграційної служби, де розповідали про "Росію, демократичну державу, з якою у нас немає війни", до адміністрації президента, де потребували довідки про несудимість, які я міг отримати лише, якщо приїду до Росії. А туди я поїхати не міг через відкриту справу, про яку я вже казав.

Загалом, десь 2,5-3 роки завдяки офіційним службам довелося тут жити нелегалом, з них пів року водночас беручи участь у війні з РФ. І хочу виразити вдячність співслужбовцям, зокрема пану Ігорю Луценку, громадському діячу та нині знову військовому. Ці люди зрештою допомогли мені розв'язати питання з міграційною службою саме законним методом.

У лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Яка твоя реакція була на цю агресію?

Сів на скутер, поїхав у військкомат. На жаль, не вистачило палива, тому решту дороги добирався на метро. На запитання "Чому?" можу тільки відповісти: а що було робити?

У мене наразі "елітне звання в ЗСУ" – молодший солдат (у списку рангів такого звання немає – ред.). Це сталося через маленьку помилку ТЦК в оформленні мене. Не маю я і військового квитка, так що підтвердити чи спростувати наявність такого звання у мене не можливо. 

 Чим, на твою думку, війна зараз відрізняється від війни до 2022 року?

Скажу особисту думку, яка не претендує на правильність. Саме зараз відбувається створення української нації. Тут я маю на увазі саме націю як термін, що з’явився в часи Французької революції. Якщо у 2014 році були ще "донецькі", "западенці" і інші розбірки в культурній площині, то після цього їх вже не буде.

Ну і ще відрізняється тим, що багато саме цивільних опинилося на війні. Хоч деякі з них зараз граються в гру зі званнями й привілеями, забуваючи що на війні є 2 основних цілі: зберегти життя людей й подолати ворога (саме в такому порядку). Але є й дуже багато саме героїчної складової, яка з’являється в житті всіх чесних українців. Втрата таких людей є важкою.  

Наскільки морально важко тобі бути зараз на фронті?

Морально не важко, коли є за що битися. Бачити смерть співслужбовців, вбивати чи брати участь в цьому – важко всім. Це буде основне питання до програми реабілітації військових в післявоєнні часи.

У тебе залишилася в Росії сім’я. Як вони сприймають твою боротьбу за Україну?

З сім’ї залишився наразі тільки батько, і це питання я не дуже хочу оговорювати в інтерв’ю.