Сергій Жуковський до повномасштабного вторгнення мешкав у Запорізькій області. З 2005 року займався підприємницькою діяльністю - починав із рекламної агенції, виготовляв візитівки та фото, а згодом запчастини до техніки.
Коли після 24 лютого 2022 року над домівкою почали літати ракети, Сергій Жуковський вивіз свою родину на Львівщину, там у дружини були знайомі.
Після цього чоловік прийняв рішення йти до військкомату та захищати свій дім.
"Мене довго не брали, бо до цього моменту взагалі не служив. Два рази я навіть з речами приходив у військкомат, і врешті-решт якось забрали мене туди".
У складі 80-ї десантно-штурмової бригади боєць звільняв території на Харківському напрямку, згодом воював на Луганщині та якийсь час на Донеччині. У рідну Запорізьку область чоловік так і не потрапив.
Жуковський розповідає, що у 2023 році отримав перше звання - молодшого сержанта. Тоді під час штурму лісу під Кремінною пережив перше поранення. Осколок і досі "живе" в його тілі. Друге ушкодження отримав, коли надали звання молодшого лейтенанта. Тоді Сергій був командиром взводу, а коли виконував бойове завдання, передчасно спрацювала вибухівка. Чоловік втратив обидві руки
Зараз військовий перебуває на реабілітації та тільки повернувся з Івано-Франківська, де йому встановили протези. Вони обидва міоелектричні: ліворуч - у формі руки, а праворуч - хук, який є більш функціональним.
Рідний дім Жуковських зараз в окупації, повертатися немає куди, а тому наразі сім'я залишається у Львові.
Центр Superhumans, де перебував Сергій, запропонував пройти невеличке навчання з підприємництва, що військовий і зробив. Так ветеран вирішив продовжити свій шлях як бізнесмен.
Фото: Сергій Жуковський
Старший син запропонував виготовляти снеки зі сушеного м’яса. Підліток розумів, що батько вже не може займатися технікою та стукати молотком, а тому навіть допоміг податися на грант, зробив презентацію та вигадав назву для продукту - "Сушена радість".
У веденні бізнесу бере участь уся сім’я: основна робота наразі на дружині, а молодший син також не відстає від старших і наклеює етикетки на пакування. Сергій своєю чергою займається збором замовлень, просуванням сторінок у соцмережах.
Значно допоміг бізнесу ваучер для ветеранів від міськради. Чоловік пригадує: зробив доповідь, пояснив, що хоче розвиватися, а на захист проєкту прийшов із пачкою м’ясних слайсів, які запропонував скуштувати журі.
За якийсь час Сергію повідомили, що він зайняв 9-те місце в конкурсі й отримає компенсацію за частину витрат, які пішли на закупівлю м’яса та всього необхідного.
Попри те, не обійшлося у підприємництві без неприємних моментів.
"Ще коли жив у Запорізькі області, всі питання можна було вирішити за допомогою знайомих і одного дзвінка, мали багато контактів, а на новому місці з’явилися проблеми з постачальниками. Оскільки грант я писав під Новий рік, цінова політика на м’ясо була “колюча”, мало хто хотів іти на співпрацю, попри те, що я ветеран і цей грант був мені дуже потрібний. Постачальники просто не хотіли співпрацювати".
На допомогу прийшов реабілітаційний центр. Там владнати проблему вдалося за кілька хвилин, і завдання "із зірочкою" швидко закрили.
Зараз родина продовжує розвивати власну справу та поволі адаптовується у Львові. 15-річний син Сергія вступив до ліцею ім. Героїв Крут, про що давно мріяв, і тепер фактично йде батьковою дорогою.
Сам Сергій продовжує реабілітацію, створює сайт для продажу м’ясних снеків і планує й далі розповідати світові про власну справу.