Неприлизані "Міні монументи" львів'янки Анни Атоян

"Міні монументи" знаної львівської художниці Анни Атоян у "Зеленій канапі" – це аж ніяк не про увічнення важливих історичних персонажів чи подій. А про щось дуже особистісне, що виринає зі спогадів, зворохоблює душу, пронизує ностальгійним щемом і – відлітаючи – залишає по собі тонкий серпанок післяприсмаків з колись пережитих відчуттів та емоцій. Експозиція із 3d об'єктів, дерева, левкасу, живопису та батика в "Зеленій канапі" для Анни Атоян уже шосте персональне представлення у цих стінах, інформує "Еспресо.Захід".

Властиво, львів'янка Анна Атоян належить до митців, які мають власне – дуже виразне – творче обличчя, стійкий авторитет і які постійно дивують. Колись Клод Моне говорив, що малює так, як співають птахи. Видається, що так малює й Анна Атоян: її твори випромінюють позитив, гармонію,  а ще – життєдайність. Художниця не боїться долучати до цього злагодженого пташиного хору все нові й нові голоси у вимірі власних творчих експериментів,  які не заважають, а тільки увиразнюють загальну гармонію її творчості.



"Анна Атоян – це художниця, від якої завжди очікуєш щось дійсно нового і ніколи не помиляєшся, – схарактеризувала авторку очільниця "Зеленої канапи" Олеся Домарадзька. – Цього разу Анна запропонувала поза іншим також цікаві об'ємні речі, в основу яких лягли старі балки та старі дошки. Свого часу захопившись ретростилістикою (а в її випадку – це ар-деко), вона не зраджує цьому захопленню донині. Однак її світле, легке, ностальгійне ретро майже завжди в той чи інший спосіб пов'язане зі сучасністю. Художниця ніби бавиться спогадами, серед яких для відтворення вибирає лише ті, що несуть позитив і щастя".

"Це приватні спогади, домашні, – каже Анна Атоян. – Вони неприлизані, можливо, десь із якимись дефектами, але в тому персонально для мене і є отой чар. Бо пластикової довершеності не люблю"...





Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку