"Не знаю, чи буду далі в політиці чи ні, але мені хочеться показати стандарти", – Гео Лерос

Гео Лерос, 32 роки, режисер, народний депутат. Справжнє ім'я Геворг Курехян. Батько – вірменин, мати – грекиня. Творче псевдо Лерос – прізвище матері. Народився в Києві. Отримав диплом у Німеччині, рік займався кіно в Європі, після цього практикував в США. До України повернувся в 2014 році. В рамках проекту City -Art та Art United Us створив понад сотню муралів в Україні. Деякі роботи визнані найкращими у світі. Обраний до парламенту за списком партії "Слуга народу", став учасником першої бійки в новому скликанні з нардепом Бужанським. З червня 2019-го до березня 2020-го – позаштатний радник Зеленського. Звільнений із посади після систематичних викриттів оточення президента в корупції. Виключений з фракції "Слуга народу" після публічної заяви з трибуни парламенту, що Зеленський "здав Україну в оренду олігархам" і "заразив державу мікробами брехні".

"Людина, як мені здавалося, не з системи, далека від політики, не буде ласою до грошей, не претендуватиме на зайвий вплив у владі. Мені здавалось, що людина, яка приходить не з системи – вона може з легкістю щось змінити і сказати "ні", може працювати виключно в інтересах України". Так пояснює свою недавню належність до команди чинного президента народний депутат Гео Лерос. Згодом їхні шляхи розійшлися, – після оприлюднення так званих "плівок Єрмака".

Політик був гостем програми телеканалу Еспресо "Вечір з Миколою Княжицьким", – повідомляє "Еспресо.Захід".

 

Хто такий Гео Лерос і як ти взагалі опинився у політиці?

2017 року я став радником міністра інформаційної політики України Юрія Стеця за напрямком культури. Потім, у 2018 році, я був радником Київського міського голови з питань культури. Коли Володимир Зеленський став президентом, мені запропонували стати частиною його команди, а потім – балотуватися до Верховної Ради. 

А чому і Стець, і Кличко кликали радити саме з питань культури?

Я займався режисурою і створив один з найбільших артпроєктів у світі. Він називався Art United Us ("Мистецтво об'єднує нас"). За проєктом створили 100 величезних панно роботи всесвітньо відомих митців на будівлях. У тому числі було створено велику роботу в Авдіївці, портрет Учительки, який побачив увесь світ. А разом із портретом світ побачив Авдіївку й усе, що там коїться. До речі, чоловік цієї вчительки був поранений біля цього будинку. 

Там така історія: під час атаки на Авдіївку вона звідти не виїхала, залишилася й надалі викладати українську мову і літературу. Ця історія дуже зворушлива і, коли вона про це розповідає, її аж хочеться обійняти. Митець, який приїхав до Авдіївки і почув цю історію, дуже нею пройнявся і вирішив написати портрет на будинку, який залишився вже повністю без мешканців. Це – фронтова лінія в Авдіївці, далі, за полем – окупована територія. 

А чому ти вирішив розмальовувати ці будинки, робити мурали?

Це трошки неправильно так казати – "розмальовувати будинки". Адже це напрямок мистецтва, якому тисячі років. Багато митців цим займалося. А саме моралізм (як напрямок вуличного мистецтва) – це змога популяризувати місто й нашу державу на всесвітній арені. Коли приїжджає митець із великим ім'ям і створює якийсь шедевр в Україні, то ця робота стає відомою на весь світ.

Я наведу приклад. Здається, це був 2015 рік, коли стартували проєкти. Коли в системі Google набирати ключові фрази "Kyiv street art", "Ukraine street art" – вона видавала десь близько 40-50 тисяч згадувань. Зараз вона видає 18 мільйонів. І це, я гадаю, була активна позитивна популяризація на світовій арені, якої реально не вистачало. 

Так само, коли я побачив після Євробачення, що пісня гурту GO_A, вийшла на Spotify на перші місця – така гордість за Україну. Таке ж у мене було з мистецтвом. 

Я ніколи не мав спонсорів, які штовхають у спину і кажуть: роби той чи інший проект! Усе зробив сам, разом зі своєю командою. І коли мені запропонували стати частиною команди Зеленського, спочатку став його радником з питань культури, а вже потім – народним депутатом, членом комітету з питань культури. 

А як так сталось, що ти був радником структур Порошенка ("Мінстець"), і тут тебе запрошує Зеленський? Ти розчарувався в Порошенку й захотів піти до Зеленського, чи він тебе запросив? Адже він не так багато людей від Порошенка кликав…

Радник з питань культури – це людина, рівновіддалена від різних політичних поглядів. Я займався виключно мистецтвом, і в жодній моїй роботі не було політики чи натяку на політичні дії. Тому казати, що я був у команді – неправильно.

Але відхід до Зеленського – то вже політична дія?

Уже політична, так. Я ніколи не мав спонсорів, які штовхають у спину і кажуть: роби той чи інший проект! Усе зробив сам, разом зі своєю командою. І коли мені запропонували стати частиною команди Зеленського, спочатку став його радником з питань культури, а вже потім – народним депутатом, членом комітету з питань культури. 

Але ти захотів піти до команди Зеленського. Я, до прикладу, теж не був у команді Порошенка, хоча займався політикою і був у коаліції БПП. Але власне в його команді не був. Переді мною теж стояв вибір, і я для себе розумів, що треба йти в проукраїнську силу, хоча тоді критикував Порошенка. До Зеленського я не міг піти апріорі, а ти пішов. У тебе були сподівання?

Абсолютні сподівання. Людина, як мені здавалося, не з системи, далека від політики, не буде ласою до грошей, не претендуватиме на зайвий вплив у владі. Мені здавалось, що людина, яка приходить не з системи, може з легкістю щось змінити і сказати "ні", може працювати виключно в інтересах України. 

Тобто як "він не прийшов з системи"? Він прийшов з олігархічних каналів, вони йому платили гроші. 

Я абсолютно обдумано зробив вибір. Але той Зеленський, який був на початку, і той Зеленський, який змінився за пів року – це зовсім різні люди. Для мене стався переломний момент.

Ти людина з політики, чудово розумієш, що коли ти радник президента і народний депутат, у принципі для тебе відчинені всі двері в усіх державних установах. Бери й роби що хочеш. І для мене відбувся переломний момент. Я не був готовий миритися з тим, що люди, які декларували змінити сферу культури, змінити абсолютно всю країну, почали узурпацію влади, почали "рєшалова", Єрмак усюди почав розставляти своїх людей. Ось це для мене стало переломним моментом. Я вирішив, що не хочу бути частиною цієї команди. 

Не знаю, чи буду я далі в політиці, чи ні, але мені хочеться показати якісь стандарти. Показати, що можна бути іншим, що не обов'язково, якщо ти отримуєш владу, треба "скурвитись", стати "баригою", жадібним і наплювати абсолютно на всіх. 

Тебе обурило те, що відбувається… Вони, мабуть, вважають тебе зрадником? Ти один там такий, який побачив, що насправді відбувається? Адже там було і є багато молодих людей…

Найцікавіше, що ці депутати публічно відстоюють позицію Офісу президента, кажуть "президент – молодець! ". Але кулуарно підходять до мене і кажуть, що згідні з моєю позицією, бачать, куди котиться країна. А я запитую, чому вони мовчать про це? У кожного свої відповіді – в когось те, а в когось се.

Не знаю, чи буду я далі в політиці, чи ні, але мені хочеться показати якісь стандарти. Показати, що можна бути іншим, що не обов'язково, якщо ти отримуєш владу, треба "скурвитись", стати "баригою", жадібним і наплювати абсолютно на всіх. 

Там, звичайно, є притомні люди. Але якщо ти готовий мовчати, ти стаєш абсолютним співучасником цих дій. А я до цього не був готовим і вирішив не ставати частиною цієї системи. Неодноразово підходив до Зеленського, коли ще був радником, і наголошував, де є неправильні кроки. Для прикладу – те, що Єрмак готовий домовлятися з росіянами, сідати за стіл переговорів з терористами. Ці кроки не є правильними, так не можна робити. А президент відповідав, мовляв, Єрмак знає, що робить. І тоді я почав говорити про це публічно.

Зеленський не тільки ж тебе забрав. Був Богдан, Данилюк, Рябошапка. Дехто говорить, що ти або член їхньої команди, або ставленик Богдана, який воює з Єрмаком… Це якось пов'язано, чи ти виражаєш свій особистий погляд на те, що відбувається в країні?

Людям з Офісу президента, особливо недалеким, треба знайти просте пояснення речей. Вони не хочуть думати, яка мета дій конкретної людини. Я навіть консультувався з одним нашим спільним знайомим, коли Андрій Богдан був керівником Офісу президента (вже будучи радником президента), як би це налагодити комунікацію, бо не було доступу до Богдана. 

Зеленський зі своєю командою постійно шукає, хто ж там стоїть за Леросом? Я якось спіймав співробітника СБУ, який систематично їздив за мною півтора року. А треба просто зрозуміти, що є люди, не готові миритися з тим, що він робить.

Яка твоя кінцева мета? Все-таки ти ж наражаєш себе на небезпеку. До тебе приходять слідчі органи, перевірки, за тобою їздить СБУ, ти напряму досить різко звинувачуєш у сесійній залі представників цієї влади (можливо, навіть найрізкіше з усіх). Навіщо це тобі?

Мені видається, що Зеленський зрадив не лише українців, а й усю команду. Бо той Зеленський, який став президентом України, став ним не тому, що був гарним актором, чи був на 1+1. Він став президентом завдяки людям, які поклали свою репутацію і сказали: "Добре, ми йдемо з тобою". Це Данилюк, Рябошапка, Разумков. Вони замість Зеленського ходили на ефіри і відстоювали його позицію. 

Але впізнаваність була його. І він може сказати, що якби не він, то ці люди й у політику не потрапили б.

Так. Але пам’ятаєш, коли він дав інтерв’ю РБК і воно просто розлетілося на меми? У якийсь момент у штабі вирішили, що цю людину ми на ефіри не пускаємо. Замість нього ходять виключно спікери, які можуть відстоювати позицію. І більшості людей здалося: якщо його команда відстоює таку ідеологію і позицію, то таку саму ідеологію сповідує Зеленський. Але все виявилось абсолютно не так. Він повністю позбувся людей, які могли йому сказати: "Ні, це неправильно", і залишив виключно тих, які помістили його в "теплу ванну". Від цього почав кайфувати та підлаштовувати систему під себе. 

Мені видається, що Зеленський зрадив не лише українців, а й усю команду. Бо той Зеленський, який став президентом України, став ним не тому, що був гарним актором, чи був на 1+1. Він став президентом завдяки людям, які поклали свою репутацію і сказали: "Добре, ми йдемо з тобою".

Про нього я зрозумів. Про тебе. Ти ж міг просто скласти мандат – і піти далі займатися мистецтвом, творчістю. Або ж залишатися в цій силі й робити певні позитивні речі. А ти йдеш на жорстку конфронтацію, з ризиком для себе. Яка твоя особиста мета? Ти хочеш далі займатися політикою? Чи хочеш книжку про це написати? Навіщо ти це робиш?

Я навів приклад Шумпетера з творчим розпадом. Мені хочеться, щоб у політиці з’явилися нові стандарти того, які люди туди приходять. Йдеться про молоді обличчя, не кажу про досвідчених політиків, які розуміють цю систему. Але, якщо приходять молоді політики, я хочу, щоб у них була мотивація зробити щось і не скурвитись.

Але ж знову таки, про твою мотивацію..

Та це і є моя мотивація. Не знаю, чи буду я в політиці, чи ні. Я не впевнений у цьому. Але якщо я тут і зараз, то мені хочеться своїм прикладом показати, що це можливо. Можливо не стати частиною хабарної системи, можливо не боятись, коли на тебе відкривають кримінальні справи і намагаються тиснути з усіх сторін. Це – можливо! Треба просто йти. 

Гео Лерос – що це за таке ім'я і прізвище?

Спершу це був творчий псевдонім. Лерос – це прізвище по материнській лінії, грецьке прізвище. А після використання у творчій сфері в якийсь момент цей псевдонім став частиною мене і частиною впізнаваності.

Ти вірменсько-грецького походження?

Так, і ще євреї є трошки.

Зараз обговорюють закон про олігархів, який щойно вийшов. Переглядав варіант, який зараз обговорюють? Що ти думаєш про це? Зеленський справді хоче позбутися олігархів? Навіщо він це робить, і яка твоя реакція на цей закон? 

Судячи з цього закону, головними олігархами є Зеленський і  Єрмак - люди, які отримують незаконні кошти, мають вплив на всі гілки влади. 

Бачили твоє викриття про Єрмака. А от щодо Зеленського кажуть, ніби всі навколо беруть, а він же не бере, він – чесний.

Тоді в мене два варіанти. Або він ідіот і не бачить, що довкола нього кожен грабує у своїй сфері, або він є частиною цієї системи. Гірше для нього – якщо він ідіот і цього не бачить. 

Не думаю, що він ідіот, чесно кажучи.

Я до цього й веду. Адже це людина, яка побудувала бізнес, має управлінські навички. 

Ну, він дуже любить владу. Адже "слуги народу" бігають довкола нього і слово бояться проти нього сказати – це значить, що він на це реагує.

Стосовно того, що "бояться слово сказати"... Я хочу пояснити, чому більшість "слуг народу" нічого не каже. У них створилася внутрішня інфраструктура. Усі знають, що вони отримують зарплату "в конвертах". А це дуже великі гроші. Пересічний депутат, який заходить у зал і натискає тільки зелену кнопку, отримує 20 тисяч доларів щомісяця. А заступник голови фракції отримує 50 тисяч доларів. Це шалені гроші, яких ніколи в житті ці люди не отримували і після депутатства не отримуватимуть…

А якщо на нас в суд подадуть після цієї твоєї заяви? 

Хай подають і кличуть мене на допит. Поки що цього не сталося. Отже, ці люди почали берегти цю систему. Бо якщо піде Зеленський, піде "Слуга народу" з парламенту, вони втратять цю систему. Можливість отримувати великі гроші.

Пересічний депутат, який заходить у зал і натискає тільки зелену кнопку, отримує 20 тисяч доларів щомісяця. А заступник голови фракції отримує 50 тисяч доларів. Це шалені гроші, яких ніколи в житті ці люди не отримували і після депутатства не отримуватимуть…

Звідки ці гроші беруться?

До певного моменту це були гроші від двох-трьох олігархів. Але на сьогодні є "общак" в Офісі президента (принаймні, останні два місяці), який наповнюється з усіх інфраструктурних об’єктів, якихось "рішал", і звідти вже їх виплачують депутатам.

А чому виник цей закон про олігархів, якого ми торкнулися?

Мені здається, що фінальною метою цього закону є повна "зачистка" поля від потенційних конкурентів. Для Зеленського головний потенційний конкурент – це Петро Порошенко. І якщо подивитись критерії закону, то там повинно бути три збіги. Вони націлені на Порошенка – для того, щоб на наступних президентських виборах зачистити потенційно сильних конкурентів. 

Але олігархи – це ж, за логікою, не опозиціонери. Порошенко – людина не бідна, але він в опозиції. А олігархи – це ті люди, які є у владі. 

Я ж тому й назвав саме Зеленського і Єрмака. Це люди, які отримують шалені кошти, мають вплив на правоохоронні органи, спілкуються з олігархами, є лобістами. Це, в першу чергу, і є олігархи. Тому мені було б дуже цікаво побачити їхні прізвища першими в списку олігархів.

Гадаю, що, в першу чергу, він (Зеленський. – Ред.) бере приклад з молодого Путіна. Коли я дивився його пресконференцію, як він ішов, – дуже схожа хода. Зеленський раніше так не ходив. Якщо подивитися на молодого Путіна (2002-2003 рік) – абсолютно ті самі кроки роблять в Україні. 

Саме РНБО, відповідно до цього закону, в нас має призначати олігархів… 

РНБО взагалі стала якимось надлюдським органом. Досить багато людей поки що скептично до цього ставиться, але це початок узурпації і початок диктатури. Бо кожен олігарх, який зараз володіє великими телеканалами, в якийсь момент може потрапити до санкційного списку РНБО, і його канал закриють. Тому люди, які володіють великими медіа, – в доволі хиткому положенні. Тому вони не готові (великі телеканали) критикувати Зеленського, бо чудово розуміють, що в один момент їх можуть закрити.

Тобто "олігархами" будуть ті, хто критикує Зеленського?

Я думаю, що в кінцевому варіанті єдиним олігархом в країні залишиться тільки Зеленський. Буде, як Лукашенко в Білорусі. 

Зеленському подобається Лукашенко, він бере з нього приклад? 

Гадаю, що, в першу чергу, він бере приклад з молодого Путіна. Коли я дивився його пресконференцію, як він ішов, – дуже схожа хода. Зеленський раніше так не ходив. Якщо подивитися на молодого Путіна (2002-2003 рік) – абсолютно ті самі кроки роблять в Україні. 

Сподіваюся, що кроки українського народу будуть іншими, ніж у російського, який привів до влади узурпатора. 

Я впевнений, що в цьому й різниця українців з росіянами. Є такий вислів "бійся гніву терплячого". І це риса українців – ми готові терпіти, але в певний момент терпець може увірватися.

Якби тобі довелось охарактеризувати своє амплуа, звузити його до чогось найголовнішого – режисер, продюсер, політик… Як ти сам визначив би це амплуа?

Українець.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.