Відомі експерти міжнародної дипломатії, представники різних християнських Церков Німеччини, Польщі та України, міжнародні журналісти, науковці та релігієзнавці запропонували уроки для України для примирення під час міжнародної конференції "Будування справедливого миру: роль Церкви та громадянського суспільства". Організували захід комісія УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин разом з Інститутом екуменічних студій УКУ.
"Еспресо.Захід" зібрав кілька тез із конференції, які змушують переосмислити умови гібридної війни з Росією і почати шукати шляхи будування справедливого миру в українських координатах.
Д-р Павло Смицнюк, директор Інституту Екуменічних Студій УКУ:
"Ми думаємо про український випадок через призму польсько-німецького примирення. Наш метод – відчуження: дивимося на те, як до вирішення конфліктів підходять інші. Ця дистанція дозволяє нам бути емоційно віддаленими. Це чудовий шанс чогось навчитися і поділитися нашим досвідом".
Д-р Ярослав Грицак, історик, професор УКУ:
"Концепція примирення – це дуже європейська концепція. Сучасний Європейський Союз повстав з християнської практики, що полягала у формулі примирення.
Формула "Пробачаємо і просимо пробачення" критично переосмислила і перебудувала діалог між Польщею і Німеччиною. Це була синергія між Церквою і громадянським суспільством.
В українському контексті подібну ситуацію мали у Львові в 1990-х роках. Реконструкція Цвинтаря оборонців Львова (Меморіал орлят) викликала напругу. Ми організували спільну акцію примирення, куди запросили лідерів УГКЦ і РКЦ в Україні. 1 листопада 2002 року акція на цвинтарі відбулася. Конфлікт зник, і зараз у Львові про нього ніхто не пам’ятає.
Читайте також: "Навіть розчаровуючись, ми не повертаємося до місця, в якому вже були", – Мирослав Маринович
Невдалий приклад примирення – у 2013 році, коли насувалася річниця Волинської трагедії. Ми хотіли повторити цю формулу, яку використали у Львові. Ситуація була складнішою, бо Волинь не є конфесійно однорідна. Православний єпископ виразно відмовився служити на польському цвинтарі і категорично відмовився повторити цю фразу. Єдиний, хто цю фразу сказав, – один із лідерів протестантської громади. Акція в університеті Лесі Українки також закінчилася фіаско. Досвід перенесення формули на інший ґрунт закінчився поразкою
Ми не маємо іншого вибору, як піти шляхом примирення. Це станеться, коли Донбас і Крим повернуться у територію України. Багато що залежить від політичної волі".
Політолог, радник глави УГКЦ зі стратегії комунікації о. Андрій Зелінський:
"Формула – воля сторін конфлікту до реалізації усвідомленої відповідальності за спільне майбутнє:
сторони конфлікту – легітимні суб’єкти міжнародних відносин
усвідомлена відповідальність за спільне майбутнє
воля сторін до реалізації визначеної стратегії
Чи реальна така формула для українського сьогодення? Не існує лінійного примирення для гібридного способу війни! Є десуб’єктивація однієї сторони конфлікту. А домовленості про перемир’я можливі за участі двох суб’єктів. Російська Федерація усуває одну сторону, щоб з нею розмовляти.
Читайте також: "Співпрацювати без ревнощів": кардинал Майкл Черні запропонував ідеї та ідеали для України у сфері міграції
Уроки для України від польсько-німецького примирення:
реставрація суб’єктності сторін конфлікту
корекція дискурсу
декларація інтенціональності
Д-р Гірт Франзенбург, старший викладач Мюнстерського університету (Протестантський факультет), Мюнстер, Німеччина - про особистий вимір миробудування
Процес зближення відбувається тоді, коли починається діалог між кривдниками і жертвами. Примирення не буває без діалогу, а діалог не буває без змін.
Коли людина готова провести рефлексію сама з собою, вона бачить світло і тінь: що мене гнітить, у чому моя провина. Тоді я можу підходити до іншої людини без стереотипів, без непотрібних жартів. Коли я входжу в контакт з власною культурою, тоді бачу певні речі – табу. Тоді нам вдасться побачити те, що нас об’єднує – людяність.
Для німців це дуже важливий момент – провести рефлексію у спогадах. Бо тоді я зможу побудувати контакт з іншими історіями. Коли вдається усвідомити комплексність спогадів, тоді можу зрозуміти іншу культуру, почути діалог людей, які мають інші спогади".
Єпископ Лютеранської євангелічно-аугсбурзької Церкви Польщі Мар’ян Нємец:
"Примирення необхідне, воно відіграє важливу роль. Люди і держави готові до примирення. Але тих, хто це робить, швидко вважають слабкими. Готовність до примирення, на жаль, не зберігається довго.
Кому бракує віри у примирення, той звертається до зброї. Там, де слабка воля до миру, там панує страх, з’являється озброєння. Примирення – це завдання, найважливіше серед усіх інших.
Війна – продовження політики за допомогою інших засобів. Хочеш миру – готуйся до війни. Примирення веде до миру і зберігає мир. Але найскладніше – ступити на цей шлях.
Читайте також: Топ-10 глибоких цитат Митрополита Андрея Шептицького, які не втратили актуальності у різних сферах життя
"Шалом" – це благословення людини суспільством. Це Божий дар для світу, універсальний і неподільний. Мир є центральною точкою відношення Бога до людей. Господь взяв на себе хрест, і у Христі бачимо примирення.
Прірва між Польщею і Німеччиною була непримиренною. Рани, які спричинила війна, кровоточили. Незважаючи на це, знайшовся вихід. Екуменічний дух вимагав нового об’єднання між християнами. Умовою миру є вибачення і прохання про вибачення. Треба було пробудити взаємну довіру. Примирення триває. Ми маємо постійно йти цим шляхом вперед, молитися за мир, а Святий Дух, Дух примирення, нехай нам допоможе у доланні мостів".
Голова Комісії "Справедливість та Мир", представник Римо-Католицької Конференції Єпископату Німеччини, керівник Фонду ім. Максиміліана Кольбе Йорг Луер:
"Примирення, як і насилля, залежить від контексту. У нас є різні контексти, порівняння різного досвіду дає різні результати. Гармонізація нашої суперечливої історії – дуже небезпечна. Бо можна упустити якісь невдачі, які спіткали нас на шляху.
Не можна забувати, якими напруженими і сумнівними були початки. Це був крок у невідоме. Було латентне мовчання, були докори. Перші зустрічі характеризувалися обережністю. Тільки бажання зустрічі – вже було знаком.
Жертва і насильник на двох різних сторонах – це сильна асиметрія.
Читайте також: "Думаю, що ми є останні жертви". 10 мотивуючих цитат блаженного Климентія Шептицького
Німеччині треба було пройти довгий шлях, щоб виробити певні критерії про власну вину. Чому думка про власну провину така важлива? Конструктивний початок примирення з Польщею був тоді, коли німці визнали страждання поляків.
Цей досвід може бути корисний для інших країн. Робота над примиренням – це важка праця для кожного особисто, бо ми зіштовхуємося з опором. Справжня робота пов’язана з болем. Ми мусимо говорити про непримиримі моменти. Успіх діалогу вимірюється практичними кроками і діями, які робимо, виходячи з досвіду насилля".
Завідувач кафедри Східних Церков Опольського університету, радник Екуменічної Комісії Римсько-Католицької Конференції Єпископату Польщі, проф. Зигфрид Глезер:
"Без примирення нема ні єдності, ні стабільного майбутнього для будь-якого народу. Друга світова війна залишила Європу з глибокими ранами і соціальною ненавистю. Були визначені несправедливі зони впливу держав. Це створило новий поділ: вільний світі і світ за "залізною завісою". Європа була зруйнована, воєнні катаклізми були нищівні. Цивілізаційна катастрофа залишила величезні людські втрати. Найбільшу рану Друга світова війна залишила в людських головах, що відчувається у польсько-німецьких відносинах до теперішнього часу. Цілі містечка і села були стерті з землі, території стали пустелями. Суспільства втратили почуття стабільності. Віра у незмінність світу була знищеною. Прокотилася велика хвиля помсти
У цій ситуації церкви прочитали слова апостола Павла: "Бог у Христі примирив світ із Собою самим". Виникли християнські середовища, які розуміли примирення, яке передав Христос.
Процес польсько-німецького примирення складний. Відома формула "Ми пробачаємо і просимо пробачення" – це основний принцип.
Створення європейської єдності між народами мусить розпочатися від повалення стін, мурів. Сьогодні ми бачимо будування нових мурів, і ця логіка не приведе до примирення. Повалення мурів в серцях не дозволить будувати мурів з будівельних матеріалів.
Примирення – це взаємна довіра. Щире примирення передбачає взаємне пробачення".
Отець-д-р Юрій Щурко, декан Філософсько-богословського факультету УКУ:
"Існує твердження, що у світі є Божий порядок речей. Завдання людини – розпізнавати цей порядок і скріплювати його, будуючи стосунки з Богом і ближнім. Якщо ми є справедливими, то наслідком стосунків завжди є мир. Це спасіння, щастя, досконалість. Ми, як християни, віримо що Христос прийшов відновити Божий порядок, являє Своїм життям шлях до справжнього миру".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку
Фото: ІЕС УКУ