На Львівщині відновили вежу монастиря в Підкамені. Фото

Про це "Еспресо.Захід" повідомили в пресслужбі Єврорегіону Карпати – Україна.

Попри те, що 56-метрову вежу ще 2009 року визнали аварійною та внесли до переліку об'єктів, які потребують першочергового виведення з аварійного стану, повноцінне відновлення вежі розпочалося лише 2018 року в межах проєкту "Транскордонний паломницький маршрут як інструмент промоції спільної історико-культурної спадщини в українсько-польському прикордонні", який реалізовувала Асоціація "Єврорегіон Карпати-Україна" за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Перед тим роботи гальмувалися через карантин, а крім того, виникли додаткові обставини, пов’язані з археологічними дослідженнями, під час яких знайшли примонастирський цвинтар із надмогильними плитами. Зрештою цьогоріч відновлення вежі завершили, впорядкували й територію навколо. Також до пам’ятки відремонтували дорогу, встановили вказівники, з’явилися позначки на google maps. Тут діє інформаційний центр та сувенірна крамничка.

"Розчистили й відреставрували зовнішні фасади всіх ярусів дзвіниці, відновили підвіконники, покрили міддю дахи, завершили реставрацію кам’яних блоків вхідної брами дзвіниці й закінчити впорядкування території навколо", – розповіла директорка департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОВА Олена Василько.

На реставрацію пам’ятки в Підкамені у межах проєкту Євросоюз виділив 739,8 тис. євро.

"Цей проєкт – чергове свідчення того, як варто використовувати механізми українсько-польської транскордонної співпраці для відновлення й популяризації культурної спадщини прикордоння. Завдяки європейському фінансуванню нам не лише вдалося відновити три сакральні об'єкти, в тому числі вежу монастирського комплексу в Підкамені, який називали "східною Ченстоховою", а й дати старт новому туристичному маршруту місцями паломництва", – наголосила керівниця проєкту, членкиня правління Асоціації "Єврорегіон Карпати-Україна" Галина Литвин.

Як додала Галина Литвин, метою проєкту було не лише відновити пам’ятки в українському Підкамені та польських Голублі та Мокободах, а й розвинути між ними співпрацю, туризм, популяризувати їх як важливі паломницькі місця. Тож сформували перелік об’єктів на території 8 українських і польських регіонів, які варто включити у паломницький маршрут, розробили пропозиції до його створення.

У рамках проєкту партнери також провели навчання для фахівців у сфері туризму і збереження культурної спадщини, органів місцевого самоврядування щодо роботи із пам'ятками; виготовили 3D-тури реставрованими об'єктами, представили сакральні об'єкти під час 6 концертів духовної музики, а також провели іконописну школу, в якій взяли участь внутрішньо переміщені особи та діти військовослужбовців.

Вежа монастирського комплексу в Підкамені – це наразі єдина пам’ятка національного значення на Львівщині, яку реставрували за європейські гроші.

Довідково. Монастир походження дерева Хреста Господнього (XV-XVIII ст.) – пам’ятка архітектури національного значення. Перша згадка в історичних документах – 1464 рік.

Храм кілька разів нищили татари. У 1612 році стартувало будівництво нового костелу й монастиря, яке тривало 83 роки. 1702-го довкола монастиря почали зводити оборонні мури, що частково збереглися до наших днів.

Монастир став відомим після проголошення ікони Богородиці чудотворною. Сталося це після того, як у 1725 році Папа Римський Венедикт XIII надіслав золоті освячені корони для цієї ікони.

На стінах монастиря й церкви збереглися пам’ятні плити фундаторів. Серед них, зокрема, магнатські роди Вишневецьких, Чарторийських, Любомирських, Собеських, Потоцьких, Калиновських.

Під час Другої світової війни монастир був понищений, а 1945 року – ліквідований. Радянська влада влаштувала тут концтабір для українського духовенства, потім пересильну тюрму. У 1950-х роках монастир слугував психоневрологічним закладом закритого типу.

Зараз монастир походження дерева Хреста Господнього належить згромадженню ченців-студитів Української греко-католицької церкви. Найціннішими пам’ятками комплексу є костел Успiння Пресв. Богородицi (1464-1760), монастирськi келiї (1612-1746), обороннi споруди монастиря (мури, дзвiниця, башти) (1702), коринфська колона з фігурою Богородиці (1719), каплиця cв. Параскеви (1739-1741).

Усі фото: Віталій Грабар