Мовчання перед обличчям зла стає його спільником. Блог Семена Бичкова

Росія все ще оплакує близько 27 мільйонів громадян, які загинули від рук нацистів у Другій світовій війні, коли Гітлер виконав обіцяне роками раніше в Mein Kampf. Як іронічно, що, святкуючи перемогу над нацистською Німеччиною у 1945 році, Росія вирішила забути свій пакт про ненапад з Гітлером. Підписаний у 1939 році, Пакт зробив Росію одним із співавторів Другої світової війни; став одним із переможців, коли війна закінчилася у 1945 році, не виправдовує тих, хто зробив це можливим. Післявоєнний Нюрнбергський процес над провідними нацистами призвів до спокутування в німецькому суспільстві за злочини проти людяності, що триває донині.

А як щодо спокутування Росією за справжній геноцид десятків мільйонів громадян, вбитих її власним комуністичним режимом за два десятиліття, що передують війні з Німеччиною? Це був фізичний геноцид. А як же ментальний геноцид, який продовжувався десятиліттями після війни? Методи вбивць та їхній голод знищити будь-що і будь-кого, хто відмовляється підкорятися, перейшли до їх наступників. Сьогодні вони знову керують країною. Народжені після війни, вони не мають турботи і не зацікавлені розуміти, що приносить війна. Зрештою, це не їхні діти будуть відправлені на передову, їх знання історії поширюються лише на абстрактні геополітичні ідеї інструментів, які необхідні для отримання та збереження влади, незалежно від того, чого б коштувало людське життя та будь- це приносить. Треба бути божевільним, щоб називати розвал Радянського Союзу найбільшою трагедією 20 століття, як це визначив Путін, а не радіти тому, що це сталося без кровопролиття і поклало край викраденню багато народів у доповнення до самої Росії.

Якби тільки кінець заручника Росії у її правлячої еліти не був тимчасовим! Одним з багатьох знаків і символів, який країна повернула до перестройки, є розпуск Товариства Меморіалу, заснованого лауреатом Нобелівської премії миру Андрієм Сахаро Його завданням було дослідити кожну жертву репресій та зберегти пам'ять про загиблих живою. Через розпущення Меморіалу 29 грудня 2021 року жертви репресій знову загинули. Це теж форма геноциду. Не на окупованому Росією Донбасі України, як стверджує Путін.

Російський режим хоче знищити пам'ять своїх жертв. Якщо ми забудемо їх, ми їх зрадимо. Вони можуть більше не турбуватися про те, що їх зраджують, але ми повинні, якщо не хочемо зазнати їхньої долі. Історія завжди повторюється, коли і коли її забувають.

Я народився в Петербурзі в 1952 році і прожив там 22 роки, перш ніж емігрувати до США. Мій дід по батькові пішов на війну і більше не повернувся. В Одесі нацистами знищили членів сім'ї мого діда по матері. Мій батько воював на війні і був двічі поранений. Моя мама пережила 900-денну облогу в Ленінграді.

Російська культура, її мова, її шляхетні традиції у мене в крові. Вони завжди були і завжди будуть. Подарувавши світ надзвичайними художніми творіннями та науковими відкриттями, реалізованими його синами та дочками, мені боляче бачити, як Росія не здатна, а може не хоче.

Росіяни здатні на нескінченну жертву і витримку, і справді знають значення дружби, щедрості і співчуття, одні з найкращих якостей, присутніх у людській природі. Проте ці якості систематично знищуються режимом, який керує їх життям на всіх рівнях, не в змозі від нього втекти через відсутність механізмів, які дозволяють змінити, не вдаючись до насильства.

Не знаю, чи за все життя Росія відкриє, як жити в мирі з собою і світом. Що я знаю, це давньоруський вислів: "Слова срібло, а мовчання золото". Так, але бувають моменти в житті, коли мовчання перед обличчям зла стає його співучасником і в підсумку стає йому рівним.
Мовчати сьогодні - це зрадити свою совість і наші цінності, і в кінцевому підсумку те, що визначає шляхетність". 

Про автора: Семен Бичков - російський диригент

Джерело

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку