"Ми мали довгий шлях, аби здобути свою політичну суб’єктність у східній Європі, якої, на жаль, вже нині нема", – Ігор Шолтис

Українських представників на онлайн-зустріч не запросили. А тим часом Верховна Рада задокументували те, що відбувається на Сході нашої держави, назвавши події російсько-українським збройним конфліктом. Що це може означати для майбутнього України і зокрема російської агресії? 

Журналістка "Еспресо.Захід" проаналізувала у "Актуальному інтерв’ю" ситуацію на фронті з депутатом Львівської міської ради, учасником російсько-української війни Ігорем Шолтисом.

Ігоре, те, від чого застерігала попередня влада, стало реальністю. Про Україну починають говорити без України. Я маю на увазі відеоконференцію Володимира Путіна, Ангели Меркель та Еманюеля Макрона. Що це може означати для України? Оскільки Зеленського, я так розумію, вже не слухають і на нього не зважають...

З початку російсько-української війни ми мали довгий шлях  до того, аби здобути якусь політичну суб’єктність в східній Європі, зокрема на своїй території. Цієї суб’єктності на сьогоднішній день нема. Про це свідчать саме  переговорні процеси, навіть, якщо вони відбуваються онлайн і можуть бути не зовсім офіційні. Питання, що нас не сприймають суб’єктно є досить послідовним і логічним. Інша річ,

не можна особливо розраховувати на якусь чітку позицію на нашу користь з боку Макрона та пані Меркель. Вони невдовзі будуть іти зі своїх посад.

Можливо, Макрон боротиметься за свої політичні дивіденди в майбутньому, але у 2021 — 2022 році ці партнери будуть від нас відходити. І їм важливо залишити за собою євроцентричну позицію перед своїми виборцями та перед світовою спільнотою. І ось такі перемовини є тому свідченням. Також важливо не забувати про позицію Макрона і пані Меркель щодо Північного потоку, будівництво якого блокують з боку Сполучених Штатів. Ось їх ми справді нині можемо вважати своїм партнером. Втім, і тут є свої мінуси. Важливо згадати стосунки з паном Коломойським, які блокують повне відкриття і активізацію наших стосунків з паном Байденом в США. Тобто, маємо розуміти, що окрім  політичного показника якихось світових чи європейських поліцейських з їхнього боку, вони також враховують економічні чинники і повинні рахуватися з Путіним і шукати золоту середину, яку намагаються знайти десь в степах Сходу нашої країни.

Тобто ми можемо зараз говорити про те, що бізнес інтереси Європи і Росією перевищили інтереси Європи в Україні...

Звичайно. Ми розуміємо геополітичний рівень цих країн, те, як вони себе поводять. І Північний потік є тому свідченням. Наша позиція стосовно газу, стосовно заклику світової спільноти блокувати будь-які економічні та світові ініціативи Російської Федерації, може провалитися, і наші вчорашні друзі сьогодні можуть стати посібниками нашого ворога, як максимум, а, як мінімум, мовчазними спостерігачами.

Насправді інформації про цю відеоконференцію від Зеленського чи від наших профільних міністерств, чи, бодай, представників я не бачила. Ми лише бачимо інформацію на урядових сайтах інших держав. Зокрема на сайті президента Росії відведений цілий абзац про Україну, де нас звинувачують у ескалації і змушують спілкуватися з представниками ОРДЛО...

Президент Російської Федерації досить успішно підтримує образ найпотужнішого політичного лідера в світі, якщо бути об’єктивним. І весь переговорний процес із самого початку російсько-української війни ведеться таким чином, що саме до нього приходять і запрошують на переговори. Тобто він як людина, котра, дає згоду на те, щоб з ним спілкувалися, має чітку і послідовну позицію про суб’єктність умовних республік ДНР і ЛНР і про те, що з ними потрібно спілкуватися. З боку європейських представників, з боку Берліну і Парижу йде як така певна візуалізація переговорів. Вони знову згадували Мінські домовленості, які вже який рік неефективні, повністю "політичноімпотентні". Це створення картинки того, що, мовляв, ми намагаємося знайти з ним діалог. Тобто висновок такий же, що і в попередніх розмовах, той же, що і під час Нормандського формату. Путін не йде на якісь компромісні лінії, він не намагається вибудовувати певний діалог. Але тут Меркель і Макрон можуть чітко звітувати перед Зеленським, мовляв, ми ж ним поговорили, ми ж його закликали до цього. Це ніяк не впливає на результат і показує не лише те, що наше представництво немає ваги в Нормандському форматі, але такі переговори свідчать про те, що, на жаль, сторона Європейського Союзу теж немає певних чітких обдуманих важелів тиску на Російську Федерацію.

Можливо Європа зрозуміла, що ні Володимиру Зеленському, ні його представництву це не цікаво, адже вони шукають мир в очах Володимира Путіна?

Відсутність у цих переговорах пана Зеленського свідчить про те, що

європейські союзники намагалися побудувати діалог без присутності української позиції, як такої. Не важливо, вона тверда чи soft power.

Але якщо б ця позиція існувала, якщо наш представник був би присутній на цих перемовинах, то він так чи інакше повинен був обстоювати попередню позицію відновлення кордонів на наших умовах, тобто про припинення, перш за все, вогню.  Путіну дуже вигідно, коли він спілкується лише з Меркель і Макроном, адже, за відсутності Зеленського зараз чи за відсутності Порошенка в попередній каденції, він може декларувати чітку свою позицію, тобто моя умова - спочатку проводьте вибори на цих територіях, а пізніше ми вже будемо спілкуватися про якісь режими припинення вогню. Наша позиція є діаметрально протилежною. Тобто спочатку режим тиші, а потім можна говорити про якісь вибори. Хотів ще тут додати про проблему у цих виборах. Оскільки ми бачили зараз довибори у Донецькій області, які показали, що відновлення кордонів не вирішить політичної української кризи на сході України. Ми розуміємо, що не важливо з якими паспортами і на території якої держави чи цих квазідержав ДНР/ЛНР чи РФ, не дай Боже, чи України, люди готові обирати кремлівських персон.

Навіть не зважаючи на те, що у них під боком війна...

Звичайно. Я прихильник досить такого радикального шляху вирішення цього конфлікту. Тобто повністю гуманітарне блокування, позиція Криму без води - дуже класна ініціатива, також є питання перетину умовних кордонів між умовними ДНР /ЛНР та Україною. Таких речей не може бути.

Насправді ми бачимо, що перемовини зайшли в глухий кут. З іншого боку ми не можемо не згадати ескалацію конфлікту під Шумами, де загинуло четверо наших захисників в одному бою. Це початок чогось більш масштабного чи це примушування української влади до чогось? Ось навіть ця риторика, яку ми бачимо з висновків на сайті президента Росії...

ЗМІ Російської Федерації розганяють дуже величезну інформаційну війну про скупчення та передислокацію своїх частин, своїх збройних формувань. Зокрема, біля українського кордону для того, аби в нас посіяти панічні страхи. Але ми розуміємо, знову ж таки розвідувальна інформація, яка є відкритою, свідчить про те, що кількість бойових одиниць РФ на території окупованих територій за останній час не збільшилася. Вони можуть ротуватися між собою, проводити такі собі певні "гойдалки", але це є вихід на українську провокацію. Тобто їм потрібно провокувати наших захисників для того, аби ми відкривали вогонь і пізніше вони використали це на свою користь, можливо, для певного просування на нашу територію. Втім, не думаю, що це буде повномасштабний захід. Це хіба що може бути для них певним дипломатичним дивідендом. Мовляв, світова спільнота захищає Україну, а вони провокують бідних ополченців для того, щоб їм давати відповідь. Насправді, я особисто будую це як причину того, що Зеленський, зрозумівши невідворотність певної радикалізації у стосунках з Путіним, почав процес так званої "гетьманізації", який безумовно є хорошим, якщо він щирий. Ми таке вже бачили в Петра Олексійовича в останні рік - півтора його каденції. Ми розуміємо, наші історичні приклади доводять, що перемовин з Росією вести не можна і ось ці рішення РНБО стали дзвіночком в Москві. Та й

пан Медведчук, напевно, особисто просив про якийсь тиск з боку РФ, аби не утискалася тут свобода слова, як вони це називають.

Зрештою, такі речі Росія може використати в своїх інтересах...

Так. І щоб не йшов так званий "антирускоговорящий" наступ.

Але чому ця ескалація відбувається саме зараз? Четверо загиблих — у нас вже такого давно не було. Обстріли були й до того, але це були, як Ви кажете, провокації, ми на це не відповідали, залетів російський літак на територію України  і далі ми не відповідаємо, ми ні на що не звертаємо уваги. Але тут четверо загиблих.

Я був на фронті за кілька днів до Шумів. Режим тиші зберігався, безумовно. Але в деяких моментах це працює не на користь наших військовослужбовців, наших захисників. Адже довготривалий час без активної фази ведення бойових дій сприяє релаксації військовослужбовців та втраті пильності. Зокрема часом жертви з нашого боку полягали в тому, що хлопці почували себе занадто розслабленими. Ми повинні завжди бути напоготові і ситуація в Шумах свідчить про те, що потрібно тонізувати наших військовослужбовців у цій позиційній війні. Я впевнений, вони зараз цим займаються для того, аби бути готовими до викликів. І, у випадку провокацій, адекватно та холоднокровно зреагувати на такі речі.

Волонтери, котрі приїжджають з війни, неодноразово розповідали, що там зібрані російські військові з безліччю техніки. Як Ви думаєте, ситуація в Шумах зможе відкрити очі Зеленському про те, щоб він не шукав далі миру в очах Путіна, бо за це платять життям наші молоді хлопці?

Ситуація в Шумах підтверджує конкретне рішення, яке має прозвучати. Мінські домовленості не працюють. Ми просто заморожуємо цей вид перемовин і до нього не повертаємося.

Питання іншого формату, а саме нормандського, ми вже побачили по цих умовних zoom чи скайп перемовинах, що це теж не працює. Ми починаємо придумувати, формувати якісь точки дотику з нашими партнерами і нашими ворогами. Це безумовно потрібно з дипломатичної точки зору, але воно не працює. Ми мусимо зрозуміти, що люди, котрі це розробляли, - не ефективні, їхня модель не спрацювала і ми маємо переходити до якогось іншого переговорного формату, а також формату стратегування та повернення наших територій в інший спосіб.

Яку роль у ситуації, ескалації на фронті може зіграти проголосована постанова щодо визнання на Сході російсько-українського збройного конфлікту? Співставляємо факти: Хомчак говорить, що Україна може наступати і Зеленський готовий віддати наказ, друге - фактично цією постановою ми оголошуємо війну з Росією і третє - ще один прийнятий документ на одному із позачергових засідань - виклик резервістів у будь - який час. Тобто чи не провокуємо ми таким чином Росію, адже навколо зібрані війська РФ чи можливо таких рішень вимагає Захід і Америка, можливо Зеленський відчув підтримку Байдена, що це? Чому змінюється риторика?

Думаю, що це такий жест перед Байденом, тобто "вітаємо Вас ще раз на посаді". Ми розуміємо, що попередній президент Дональд Трамп був такий незвичний президент в США, а Пентагон, який сидить там ще з часів В’єтнамської війни, є послідовно русофобським. І за це їм дуже дякуємо. З боку пана Зеленського і зокрема його політсили ми маємо розуміти, що у Верховній Раді всі речі, які голосуються, співавторами мають виступати "слуги народу", коли це стосується певних політичних маневрів. Це жест спочатку в бік Сполучених Штатів і з іншого боку - це продовження процесів "гетьманізації" Володимира Зеленського, котрий, скажімо, зрозумів, що вести перемовини з Росією неможливо. Потрібно навертати до себе україноцентричний електорат і займати нішу "Європейської солідарності", "Голосу", "Свободи" та інших проукраїнських сил.

А як Росія може на це відреагувати?

Я думаю, Путін розуміє, що це є внутрішньополітична арена, і що певні зовнішні виплески цієї страшної українізації української влади, потрібно завжди про це нагадувати, назовні виливатися не будуть. Звичайно, в умовах гібридної війни це буде розкручуватися, адже це вже питання російсько-українського конфлікту. Чи воно спричинить повномасштабний наступ з боку Російської Федерації? Ні. Путіну дуже круто, коли між ним і нами існують квазідержави. Йому абсолютно не потрібно відбудовувати Донбас за кошти РФ. І він ще підведе нас до нашої позиційної перемоги по поверненню частково адміністрацій на цих територіях, що ми будемо повністю відбудовувати території, де мешкають ті люди, котрі в подальшому обиратимуть до нашої Верховної Ради проросійських представників.

Христина Парубій

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал