"Ми їхали по спаленій землі: жодної вцілілої хати, церкви, будівлі". Волонтери розповіли про поїздку на фронт

Про це передає "Еспресо.Захід". 

На деокупованих землях розбиті танки орків ще паленим смердять

Цього разу їхній шлях пролягав через Харків, Ізюм на Слов'янськ. Це - території, які ЗСУ звільнили від орків. "Ми їхали по спаленій землі: жодної вцілілої хати, церкви, будівлі. Зруйновано, знищено абсолютно все. Отакий результат приходу "руского міра''. Нам з дороги виднілися залишки стін, потрощених покрівель. Відновити це все неможливо, треба будувати нове. Вздовж всього шляху, особливо в полях, багато, дуже багато спаленої та підбитої техніки", – розповідає волонтер та голова Солонківської громади Тарас Сулимко.

"Така дорога тягнулася десь 20 км, за Слов’янськом у бік Ізюма. Стоїть спалена рашистська техніка. Ми зупинялися біля того брухту, він ще паленим смердить. Коли заїжджали в Ізюм, емоції переповнювали: там так багато зруйнованих будинків, людських життів, аж рве із середини", - зазначає волонтер Володимир Бордун.

Другий караван по 9 авто

Відвезли на фронт знову дев'ять автомобілів. Серед них були куплені, відремонтовані та подаровані. Автівки прямували в Краматорськ, Слов’янськ, Покровськ, Дружківку, Костянтинівку.

"Наприклад, Hyundai Tucson везли нашому односельцю Роману з зенітно-артилерійського дивізіону, віддавали автомобіль в Краматорську. Частину коштів на машину зібрали діти з Басівської початкової школи та Годовицького ліцею", – ділиться волонтер.

Всі автомобілі пройшли повне техобслуговування, їх поремонтували та замінили колеса.

"Для медиків з Бахмута купили форсунки для авто. Кожен автомобіль ми завантажили продуктами, ліками, запчастинами, маскувальними сітками, фруктами. Наші господині із Годовиці та Басівки приготували пляцки, вареники і тушонки. Багато передач відвезли для 63, 71, 80, 24, 72, 118 бригад та для Нацгвардії", – каже Тарас.

З фронту волонтери повернулися також не з пустими руками: привезли на ремонт три автомобілі, які якомога швидше треба ремонтувати та знову хлопцям віддати на фронт.

Військові діляться хлібом, ще й собак годують

А ще з Бахмута взяли одного пасажира. "Евакуювали дуже гарного пса, не могли не врятувати. Прилаштували його в добрі руки - любов і догляд йому забезпечені. Назвали Бахмутом", - додає волонтер.

До речі, наші військові просили привезти корм для собак, кажуть багато покинутих домашніх улюбленців на лінії фронту. "А хлопці ж не можуть дивитися як ті голодують", – розповідає волонтер Володимир Бордун.

"Хлопці змучені, але дух бойовий"

Володимир Бордун каже, що із військовими щодня на зв’язку, бо на війні багато чоловіків із їхньої громади. "Волонтеримо ще з квітня минулого року. На фронті є багато друзів. Там немає ваших і наших, всі - свої. Хлопці змучені, але дух бойовий залишається, вони справжні воїни. Їм важко, дуже потребують спілкування, їм потрібно виговоритися, - розповідає Володимир. - Нас на обід військові запросили, хотіли так подякувати, певно. Супом таким смачним пригостили, що ми, навіть, добавки просили. Там, на фронті, люди якісь простіші, щиріші. В них головне - то питання оборони, їжі та людських відносин. І дуже дякують за передачі, що аж якось незручно стає".

Волонтери кажуть, що військові дуже домашньої їжі просять привезти: вареників, ковбаски, оселедця. "Ну як їм відмовити..., - розповідає Володимир. А ще хлопцям хліба завжди бракує свіжого. Коли їм привозять, то завжди діляться із місцевим населенням. На лінії фронту залишилося чимало цивільних, тому підтримують їх, як можуть. Наприклад, у районі Кремінної живе сім’я, де четверо дітей малих. Батько патріот України, не знаємо як під окупацією вижив. То військові для цієї сім’ї просили привезти хоть щось. Ото передали дітям смаколиків та речі теплі".

Тетяна Оліярчик