"Ми є Хтось!" Чому українці знову мусять волати про допомогу в час, коли рятують світ? Блог Олени Будько

Колись давно мені дуже подобався мультик "Друзі мої, де ви?", знятий 1987 року студією Київнаукфільм за мотивами твору американського дитячого письменника Доктора Сьюза "Хортон чує хтошок!" (можливо, комусь він більше відомий як американський анімаційний фільм 2008 року "Хортон"). 

Це історія про слона Хортона, який завдяки своїм великим вухам одного разу почув розмову крихітних істот, що жили в пушинці кульбаби. Він став їхнім добрим другом і захисником і мандрував, тримаючи хоботом пушинку з народом Хтось. Усі вважали його божевільним, який розмовляв сам із собою і намагалися відібрати пушинку, чим принесли багато шкоди її мешканцям. І лише коли народ Хтось почав хором гучно кричати "Ми є Хтось!", інші звірі також усвідомили, що там насправді вирує життя. 

У моїй голові останніми днями не зникає цей чіткий образ. 

"Ми є Хтось!" – кричала Україна далекого 1932-го. 

"Ми є Хтось!" – лунало в криївках у часи Другої світової та роками опісля.

"Ми є Хтось!" – не змовкало в періоди репресій і масових депортацій.

"Ми є Хтось!" – линуло на Майдані 2014-го.

"Ми є Хтось!" – волають 2022-го тисячі голосів у розбомблених і окупованих містах, і їхній крик відлунює по вокзалах, притулках для вимушених біженців, по всіх континентах, де нас розкидала історія і де мільйони людей виходять підтримати цей неймовірний народ.

Історія вкотре прокрутила цикл, і знову "Ми є Хтось! Закрийте небо!" –лунає у пушинці. Розумієте серйозність моменту? Закрити небо сьогодні просять ті, хто над усе любить небеса, присвячує їм вірші, пісні, картини і зрештою віддає Небу свої душі…

Але ж ми насправді геть не пушинка на цій планеті. Чи велика європейська країна досі мусить волати, аби її почули? Ок, у час меркантильних інтересів і матеріальних цінностей кожен сам за себе, only business, як кажуть. Але ж інстинкту самозбереження наче ніхто не скасовував?  Спокій Європи нині прямо залежить від крихкої пушинки. Чи вибір "цивілізованого" світу – це спостерігати онлайн, як розчавлюють гордий і сміливий народ Хтось? Благо, технології дозволяють…

Що ж, пушинка вистоїть. Вона гартувалася впродовж тисячоліть, і її стіни міцніші за крицю. Українці позбулися терплячості і м'якості й готові знести у праведному гніві всіх тих, хто прагне їх зламати. Журливих пісень будемо співати згодом, оплакуючи своїх загиблих. Нині – час вирішальних битв, неймовірних звитяг і карколомних вчинків на межі. 

Я щиро вірю, що цього разу народ Хтось мусить отримати остаточну перемогу. Навіть якщо слон Хортон піде в інший бік. Навіть якщо ніхто не закриє небо. Його міцно тримають над нами наші Герої.

Про автора. Олена Будько, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку