Матуся чи кар’єристка?! Блог Лесі Кічури

Власне останнім часом багато друзів мене запитували:

– Ти ще у декреті, так довго? Коли виходиш на роботу?

Для розуміння нагадаю, що мої старші діти бачили маму вдома максимум до півторарічного віку. Далі, я просто "не стягувала" щоденного варіння-гуляння-забавляння і мусила йти соціалізуватися поміж своїх співробітників, бо розуміла, що втрачаю якусь частинку себе.

Днями у місті зустріла двох давніх знайомих. Матусі в декреті неспішно прогулювалися сквериком із малюками в колясках.

– Добре тобі, твої старші діти вже такі дорослі. Певно неабияк допомагають із малим – розпочала одна, впізнавши мене.

– Так, зараз добре, але ж вони теж були маленькими, як і ваші.

– Ех, коли то було… – підтягує інша.

– Коли було? Коли мені й вам було по 24, ви були на вечірках, нічних походах у кіно, а я бавила немовлят. Спочатку сина, а потім доню з різницею у віці 3 роки.

– Тоді таки було по-іншому, не те, що нам ото зараз.

– Ну так, – погоджуюся. – Ви ж просто у декреті. А я тоді лише вступила до аспірантури. До речі, у ній декретної відпустки не брала, на що дуже здивовано відреагували у відповідному відділі університету. І коли моя дитина спала, я писала-переписувала розділи своєї роботи, вносила правки та звіряла дані. Коли була вагітною вдруге – складала кандидатські іспити, а коли народила доньку – поїхала на захист… до Запоріжжя. Тут усе дуже просто… До того ж свого третього малюка я народила у 39-ть. Такий собі цікавий вік мами для народження третьої дитини і розуміння того, що життя вкотре розвертається на 360 градусів.

– Забулося та й минулося. Зате зараз живеш собі за містом… – хотіла долити масла у вогонь перша.

– О так! – Тут уже вдоволено погодилася я. – Ось уже 9 років тішуся! Але до того, було 5 років будівництва, складання цегли, пошуки майстрів… Але не забиватиму вам голову своїми спогадами. У вас золотий час – плекання своєї малечі, насолоджуйтеся. 

– Та ти що! То ми лише отак нині в центрі зустрілися заради кави з дітьми. З малятами сидять няні. У нас справи, зустрічі. Мало хто собі подумає переманити для себе мою посаду у фірмі.

Я вимушено глянула на годинник…

– Даруйте дівчата, була рада… але вже поспішаю… 

Вийшла на сусідню вулицю, перевела подих і врешті сповільнила ходу, щоб впорядкувати думки.

Друзі, а ви, як зважували час для перебування в декретній відпустці? Скільки весен і зим могли присвятити своїй дитині? Коли вважали за правильне виходити на роботу і як вибудовували пріоритети сім’я-кар’єра? Чи не було відчуття, що зарано/запізно повернулися до праці? Чи навпаки – не додали уваги своїй дитині, а може надто опікували її своєю увагою?

Про авторку. Леся Кічура – українська казкарка, письменниця, кандидатка наук з соціальних комунікацій, провідна редакторка Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.