Львів запропонував міжнародне "Мерехтіння акварелі"

Дванадцять знаних художників зібрала у львівській "Арт-галереї мадам Пальмгрен" Міжнародна виставка-акварелістів, яка у цьому виставковому просторі відбувається уже вдруге. Окресливши цьогорічне дійство як "Мерехтіння акварелі", організатори поклали за мету запрезентувати як цікаві творчі імена, так і розмаїтість стилів, сюжетів і способів водяного письма, інформує "Еспресо.Захід".



Як розповіла нам куратор проєкту Зоріана Мірус, попереднє представлення акварелей відбулося  в "Арт-галереї мадам Пальмгрен" два роки тому. Тоді "Квіткові історії в акварелі" (саме так називався проєкт) об'єднали вісім талановитих жінок-художниць, що працювали не тільки у Львові, а й Запоріжжі, Рівному, Лондоні та Празі. Потім був несподіваний затяжний карантин. А нині є ідея  збирати акварелістів щороку.  "Я займаюся промоцією української культури понад двадцять років, – каже Зоріана Мірус. – І проєкти, присвячені акварелі – особливі. Адже акварель – техніка дуже чуттєва, тут не сфальшивиш. А ще вимагає від художника високопрофесійності".   



Отож нинішню експозицію уклали з творів  високопрофесійних художників, що нині представляють Україну – Галини Отчич (до слова, президента української філії міжнародного акварельного товариства IWS GLOBE), Віктора Жмака, Романа Опалинського, Ірини Гресик (Запоріжжя), Наталії Кучабської і Петро Старуха, а також Олександри Брикси (Чеська республіка), Ольги Баклан (Великобританія), Тетяни Гамрищак (Німеччина), Ольги Новіцької (Білорусь), Станіслава Пшевлоцького (Польща) й Ігоря Мосійчука (Молдова-ПМР).



"Я люблю експериментувати, – ділиться зі мною думками Наталія Кучабська (молода акварелістка, чиї акварельні пейзажі – особливий вибух емоцій, асоціацій, візій). – А завжди надихають мене, як правило, поля, які вздовж дороги  від Львова до села на Франківщині, де часто випадало бувати. Отож нічого мене так не заряджає, не ворохобить (навіть море чи гори),  як ці – щораз різні - барвисті  поля. Напевно, вони – моє найбільше натхнення. Свого часу мені для того, щоб відтворити те, що бачила у власній уяві. потрібні були фарби, найдешевший тюбик яких коштував коло 800 гривень. Яким же було розчарування, коли того ефекту, на який я очікувала, не вийшло. Сьогодні фарби для себе я роблю сама. Звичайно, не  з нічого. Попередньо я перелопатила купу професійної літератури про фарби, багато консультувалася з фахівцями, зокрема зарубіжними і нині маю власний рецепт. як зробити необхідну фарбу, паралельно ставши  амбасадором бренду Rockwell Art. Цікаво, що зараз цей мій рецепт у мене хочуть купити західні виробники фарб. То я ще не вирішила, чи погоджуся".



"Останній раз я виставляв свої акварелі понад 30 років тому на персональній виставці у Національному музеї, – розповідає мені Петро Старух. – Отож сьогодні маю цілком нове відчуття себе (бо ці десятиліття мислив себе насамперед скульптором, а не акварелістом). Акварель – стихія, де маєш бути органічним. Це як вода, де ти навіть не стільки людина-плавець, скільки  риба, яка без цієї водяної стихії не живе.Це фантастичне відчуття –  знову почати жити в цій тонкій акварельній естетиці і відчувати, що це мистецтво тобі підвладне. Головне, вчасно спинитися. коли тебе несе…"



Виставка експонуватиметься  в галереї до 16 серпня. У її межах також відбуватимуться тематичні зустрічі з авторами, під час яких художники знайомитимуть присутніх з різними акварельними техніками, що їх практикують. 

Фото Ярини Коваль

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.