Леся Кічура. Паперові чи електронні? Ну звісно ж… Коли востаннє отримували листа в конверті?

Ех, нічого він не тямить у ретроречах. Така поштова скринька стояла років із 30 тому (!!!) недалечко мого будинку, і я тоді мало не щоденно визирала з вікна листоношу, яка розпихала скриньками-сховками поштові відправлення. Чекала на улюблений номер журналу "Малятко" й листи. Писала мені двоюрідна сестра зі Львова. Не смійтеся, бо ж тоді не було мобільників… (ха-ха – таке враження, що пишу про динозаврів) і навіть стаціонарний телефон був не в усіх.

Відтак наше з сестрою листування ще й досі зберігає моя мама. У хвилини ностальгії ми сідаємо, витягуємо вже порепану часом пластикову скриньку, а в ній скарбів – не злічити. 

Загалом наше листування тривало декілька літ, коли після сезону спільного "літньо-бабусиного відпочинку" нас забирали по домівках, а вдома що – нудьга та сумулька. У листах ми обмінювалися фантиками з жуйок і новорічними листівками, тож, звісно, кожна з нас із часом мала пристойну колекцію того й іншого.

Коли до армії пішов мій брат Юрко, то, мабуть, я була тією людиною, хто відписував йому того ж дня впродовж усіх 24 місяців служби. Не знаю, звідкіля, але любов до писаних листів у мене, таке враження, наче з народження.

Коли ж надходив час наближення веремії новорічно-різдвяних свят, о… тоді наша скринька не встигала приймати всі ті товстенькі конверти з новорічними листівками. Вони були такі чудесні та щирі, що ми берегли їх десятиліттями. Навіть зараз – зазирнеш до маминої скриньки поштівок, а там лист. Людини вже й на світі немає, а ми досі зберегли поштівку.

У сьогоденні, звісно, паперові листи мають шалену конкуренцію – мейли, повідомлення у вайбері, фейсбуці та ще з десяток всесвітніх мереж. Швидко, безкоштовно… та зазвичай шаблонно й набридливо.

Проте навіть зараз моя скринька (невеличка, прилаштована до воріт мого будинку) чекає на паперові листи. З нагоди Різдва та Нового року, днів народження та ювілеїв я їх таки отримую. І дуже тішуся тому, що серед моїх рідних та колег є люди, які розуміють цінність отого вітального листа, який несе у собі частинку серця та щирих емоцій від відправника до адресата. І дарма, що між ними моря й океани, країни та континенти.

А ви надсилаєте та отримуєте паперові листи? І як загалом ставитеся до цієї древньої традиції – писати вітання від руки?

Про авторку. Леся Кічура – українська казкарка, письменниця, кандидатка наук з соціальних комунікацій, провідна редакторка Національного драматичного театру ім. Марії Заньковецької.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.