Зірка зі Львова, що підкорила Європу "Дикими танцями": співачка Руслана святкує 52-річчя

Її "Дикі танці" не лише підкорили Європу, а й стали символом української енергії та культурної самобутності. "Еспресо.Захід" нагадає про життєвий шлях Руслани Лижичко: від початків її музичної кар’єри до тріумфу на міжнародній сцені та громадської позиції співачки. 

Дитинство та перші кроки в музиці

Руслана Лижичко народилася 24 травня 1973 року у Львові в родині Степана Івановича та Ніни Аркадіївни Лижичків. Її батько, українець-гуцул, працював теплотехніком, а мати, росіянка польсько-литовського походження, була співробітницею Інституту нафтохімії, а згодом стала головною медіаменеджеркою продюсерської студії Руслани "Люксен". 

З чотирьох років Руслана займалася музикою, відвідуючи експериментальну музичну школу. Вона співала в дитячих ансамблях "Горизонт", "Оріон" та "Посмішка", демонструючи ранній талант до співу та гри на фортепіано. 

У 1995 році Руслана закінчила Львівську консерваторію імені Миколи Лисенка за спеціальністю "диригент симфонічного оркестру та піаністка". Під час навчання вона брала уроки композиції у Мирослава Скорика, диригування у Миколи Колесси та Юрія Луціва, а також вокалу у Лариси Бужко. 

Початок кар’єри  

Музична кар’єра Руслани розпочалася в 1993 році, коли вона стала лауреаткою фестивалю "Червона Рута". У 1994 році вона здобула Гран-прі Всеукраїнського телевізійного фестивалю "Мелодія", а в 1996 році перемогла на міжнародному фестивалі "Слов’янський базар" у Вітебську. Того ж року вона разом зі своїм майбутнім чоловіком і продюсером Олександром Ксенофонтовим заснувала студію "Люксен", яка стала основою для створення її унікального стилю.

У 1997 році Руслана випустила свій перший кліп на пісню "Ти", а в 1998 році вийшов дебютний альбом "Мить весни. Дзвінкий вітер". Пісня "Світанок" з цього альбому здобула престижну нагороду "Золота Жар-птиця-98" у номінації "Найкраща пісня року", а кліп на неї визнано найкращим відеокліпом року. 

У цей період Руслана також організувала благодійний тур стародавніми замками України, щоб зібрати кошти на їх реставрацію, що призвело до відновлення Золочівського замку.

"Дикі танці" та тріумф на "Євробаченні-2004"

Справжнім проривом для Руслани став альбом "Дикі танці", випущений у 2003 році. Цей альбом поєднав гуцульські етнічні мотиви з сучасними поп- і рок-елементами, створивши унікальний стиль, який підкорив слухачів. 

Альбом став першим в Україні п’ятикратно платиновим, розійшовшись накладом у 500 тисяч примірників! Робота над альбомом проводилася на студії Пітера Гебріела "Real World" у Лондоні, що додало йому світового рівня якості. 

У 2004 році Руслана представляла Україну на "Євробаченні" у Стамбулі з піснею "Wild Dances". Її виступ, сповнений дикої енергії, яскравої хореографії та гуцульських мотивів, вразив глядачів і журі. Руслана здобула 280 балів, отримавши максимальні 12 балів від восьми країн, і стала першою українкою, яка привезла переможний кубок "Євробачення" до України. Цікаво, що під час репетиції фіналу сцена з надміцного скла не витримала енергійних танців Руслани та її команди й тріснула. Організаторам довелося терміново зміцнювати сцену, щоб у прямому ефірі не було подібних проблем. Ця історія стала однією з яскравих легенд конкурсу. 

Перемога принесла Руслані звання Народної артистки України, яке їй присвоїв президент Леонід Кучма, а також нагороду "World Music Awards" у Лас-Вегасі за найбільшу кількість проданих альбомів "Дикі танці". Її продюсер Олександр Ксенофонтов отримав звання Заслуженого діяча мистецтв, а хореографка Ірина Мазур – Заслуженої артистки України.

Громадська та політична діяльність

Окрім музичної кар’єри, Руслана активно займалася громадською діяльністю. У 2004–2005 роках вона була Послом доброї волі ЮНІСЕФ в Україні та ініціювала кампанію "Not For Sale" проти торгівлі людьми. 

Під час Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013–2014 років вона виступала на Майдані, підтримуючи протестувальників піснями та промовами. У 2014 році Руслана отримала від першої леді США Мішель Обами нагороду "International Women of Courage Award" за сміливість і внесок у громадське життя.

Цікаво, що з 2006 по 2007 рік Руслана була народною депутаткою України V скликання від блоку "Наша Україна", але згодом відмовилася від політичної кар’єри, віддавши перевагу волонтерству та громадській діяльності. 

Руслана Лижичко також активно займається просуванням відновлювальної енергетики, боротьбою за права людини та захистом довкілля. Вона є амбасадоркою декількох міжнародних ініціатив, брала участь у кліматичних форумах і розвиває проєкти на стику музики, культури та екології.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році вона активно підтримує захисників, організовуючи благодійні концерти та збори на допомогу ЗСУ.

"У день, коли всі зазвичай чекають уваги до себе, я хочу, щоби увага була до тих, хто щодня ризикує всім заради нас. Тому ця публікація напередодні Дня народження просто як делікатне нагадування, що збір на "дари на нуль" триває постійно. Завдяки ним ми маємо шанс знову не боятися, що "небо впаде". І так хочеться зробити все, щоби допомогти їм випереджати всі можливі небезпеки. У свій День народження я додам щонайменше 100 000 грн з коштів від своєї творчої діяльності і разом з усіма зібраними коштами перекажу фонду dignitasfund на технологічну підтримку, щоб "подарувати крила" тим, хто на варті неба", - написала Руслана у своїй соцмережі. 

Особисте життя та сучасна творчість

З 1995 року Руслана одружена з Олександром Ксенофонтовим, який є не лише її чоловіком, а й продюсером і співавтором музики. Дітей у пари немає, але нещодавно співачка зізналася, що готова до материнства. Руслана веде активний спосіб життя, займається спортом і пишається своєю фізичною формою, демонструючи її у соцмережах.

Сьогодні Руслана продовжує творити, експериментуючи з новими напрямками, але залишається вірна своєму стилю. Наприклад, у 2024 році вона представила нову пісню "Буйна", витриману у стилі її фірмових "Диких танців". Нещодавно Руслана анонсувала про вихід нового альбому "Дике серце".

"Я намагалася зробити мелодії у поп-стилі, щоб люди могли їх співати і вигукувати разом зі мною. Це моя мрія, яка поки не здійснилася, бо я себе розпорошувала після 2004 року на різні події. Зараз, через 20 років, я реалізовую свою мрію. Ви побачите ту Руслану, яка мала бути після Євробачення", - зізналася артистка. 

Тож співачка й досі залишається іконою української музики, символом енергії та відданості своїй культурі.  У свої 52 роки Руслана продовжує надихати, творити і бути голосом України. Її "дика" енергія нікуди не зникла, а досі запалює серця слухачів та фанатів таланту Лижичко. 

Читайте також: Легенда української сцени: Святославу Вакарчуку – 50 років