Символ української ідентичності: у Львові презентували книгу про хліб

Про це повідомила журналістка Еспресо Емма Стадник

Авторка понад 20 років досліджувала, як хліб став не просто стравою, а частиною нашого світогляду та пів року писала книгу. Її Людмила Герус доповнила унікальними рецептами хліба від українських бренд-шефів й власників пекарень. Організатори презентації кажуть, що книжка стане важливим доповненням до вивчення національної ідентичності.

Як розповідає книга, той вигляд, в якому давні люди вживали злаки, еволюціонував так: спочатку була рідка каша і рідкий хліб, який не випікали, — потім прісний печений хліб, недріжджовий, — а потім уже печений хліб на основі дріжджів. До його складу входить борошно і вода, в які зазвичай додають дріжджі, закваску або розпушувач тіста. Українське слово «хліб», найімовірніше, походить від давньогрецької назви форм для випікання ферментованого хліба, що були у вигляді конусів, — їх називали "клібанос". Від цієї назви, на думку дослідників, древні готи утворили слово "хлайфс", яке згодом перейшло в мову давніх германців, слов’ян та інших народів. У старонімецькій мові є слово  " "лайб", співзвучне естонському "лейб" та українському "хліб". 

"У нашому світогляді слово "хліб" стоїть в одному ряді з такими поняттями й цінностями, як "дім", "мати", "життя", - розповідає Людмила Герус. - Те, що наші предки постійно їли хліб, сформувало й ставлення до нього як до Божої благодаті. У народі вважалося, що людина отримує хліб від Бога і повинна споживати його як жертовну їжу. У способі приготування будь-якої їжі з тіста закладена аналогія: сире тісто протиставляється печеному, як дика природа — культурі; як те, що існувало саме собою, — зробленому руками людини; як дика земля — освоєному та обробленому ґрунту. Окрім того, що хліб був нашою їжею і, як вірили українці, забезпечував життя, здоров’я, родючість і благополуччя, — упродовж тисячоліть хліб вбирав у себе всі наші уявлення про всесвіт, богів, суспільство, торгівлю, побут, мораль і красу. Приготування хліба українці, як і всі слов’яни, сприймали як аналогію до життєвого шляху людини: розчинення тіста — це зачаття; випікання — це виношування жінкою плода; виймання хліба з печі — народження дитини; а поїдання — смерть. Таке порівняння могло з’явитися в уяві тому, що наші предки не могли бачити, а отже, і пояснити, яким чином зерно, а потім борошно і сире тісто перетворюється на хліб — так само, як не могли пояснити, як із сім’я народжується людина. А в народі вірили, що здатність рости мають тільки живі істоти". 

• Письменник Артур Дронь демобілізувався та написав книгу про війну