Справа Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури: знову розгоряється конфлікт навколо історичного підприємства. Деталі

Подробиці нового витка  конфлікту дізнавалася журналістка "Еспресо.Захід".

Минулої суботи відомі львівські керамісти, серед яких Ірина Марко, Ганна Лисик, Ігор Береза й інші, котрі - попри свято Миколая - вийшли творчо попрацювати у своїх майстернях на Львівській кераміко-скульптурній фабриці (юридична назва ТзОВ "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури"), почули в сусідніх зачинених приміщеннях дивний гамір. Було чутно чимало голосів і хтось щось трощив. Йшлося про площі, де зберігалися фабричні форми та твори. Давши знати про ситуацію керуючому фабрикою (який викликав наряд поліції) та покликавши на допомогу охоронця, вони пішли з'ясувати, що до чого. 

Виявилося, що на територію фабрики залізло з десяток підлітків віком від 12 до 18 років, які в такий спосіб розважалися. Охорона відловила кількох наймолодших, яких передали їхнім батькам. Начебто нічого незвичайного, але художники стверджують, мовляв, бачили крізь вікна, що навпроти фабрики перебувають кілька дорослих у балаклавах.

Ця історія стала б тільки неприємним фрагментом в історії фабрики, започаткованої в умовах пацифікації проти українців ще Митрополитом Андреєм Шептицьким, якби увечері митці не стали свідками повторного вторгнення. Цього разу вибивали двері на територію фабрики із ліхтариками за закритими обличчями вже дорослі - чи то хлопці, чи то чоловіки. Довелося вдруге викликати поліцію. У підсумку Ірина Марко написала заяву з описом усього, чому стала свідком. І її попередили, що втретє поліція на виклик уже не приїде, бо охороною фабрики мають займатися саме охоронці фабрики. А якщо хтось із митців втретє задзвонить із тим, що хтось проникає на територію підприємства, то матиме кримінальну відповідальність. Натомість охоронці фабрики роздали присутнім художникам номери своїх телефонів із тим, що на перспективу готові проводити митців до їхніх робочих місць, якщо раптом щось їх насторожить. 

Однак яким же було здивування, коли за два дні, в понеділок, з'ясувалося, що жоден з охоронців, яких художники знали, на фабриці вже не працює - їх раптово звільнили та замінили цілком іншими незнайомими людьми.

Офіційна позиція львівських митців 

Знаковий художник-кераміст та скульптор Роман Петрук у своїй майстерні, фото: Галерея "Ї"

Попередньо правління Львівської обласної організації Національної спілки художників України (ЛОО НСХУ) опублікувало звернення до львівської громади та всіх небайдужих патріотів України, в якому наголосило на  черговій спробі захоплення Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури.

"Останнім часом стало відомо, що окремі посадові особи мають намір знищити фабрику шляхом продажу або обміну на інший нерухомий об'єкт у м. Львові, - сказано у зверненні. - Свідком цього стало все Правління ЛОО НСХУ, якому раніше вже було запропоновано для огляду один непристосований для монументальної скульптури об'єкт. Відомо, що ініціатором цього був Голова НСХУ Костянтин Чернявський. Саме він тепер на засіданні Ради НСХУ 19.11.2025.р. для досягнення цієї мети ініціював звільнення директора фабрики Ігоря Гавришкевича. Відомо, що якраз Ігор Гавришкевич відчайдушно відстоює збереження фабрики та розробив план перспективного розвитку, в якому передбачається створення музейного простору із великою галереєю для експозиції збережених тут багатотисячних творів мистецтва, а також з організацією культурних і реабілітаційних заходів для широкої громадськості та воїнів ЗСУ із залученням інвесторів".

Також у зверненні було зазначено, що наказом №30-ос/25 від 17 липня 2025 року Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної військової адміністрації фабриці присвоїли охоронний номер нововиявленої пам’ятки. Тому фабрика мала б бути збережена як майновий комплекс історичного значення. Однак низка останніх подій, пов'язаних із фабрикою, змушують художників бити на сполох.

Зокрема, львівські митці розповіли, що  голова Львівської організації спілки художників України й директор Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури (до 19 листопада) народний художник України Ігор Гавришкевич близько пів року тому отримав у Києві диплом-подяку Національної спілки художників за відмінну роботу та повернення їй майна. То де ж логіка у звільненні і яка мотивація?

Читайте також: Поки Львівська міськрада декларує захист ділянки кераміко-скульптурної фабрики від житлової забудови, РІЕЛ викупив компанію, яка зводила тут готель

Що кажуть у Києві

Фото, яким Національна Спілка Художників України проілюструвала у соцмережах свою офіційну заяву, фото: Національна Спілка Художників України

"Хто призначив і хто звільнив директора, - натомість  публікує у соцмережах офіційну заяву Національна Спілка Художників України. - Ігоря Гавришкевича на посаду директора у 2020 році призначила саме НСХУ. Повноваження неодноразово продовжувалися (останній раз — у 2023 році), а 19 листопада 2025 року новообрана Рада НСХУ ухвалила рішення про припинення повноважень Гавришкевича. Це внутрішнє рішення засновника в межах корпоративного управління, яке ми коментуємо публічно лише тому, що сам факт звільнення став приводом для хвилі маніпуляцій.

Чому НСХУ змушена була ухвалити це рішення? Підстави були обґрунтованими та системними. Впродовж року колишній керівник фабрики фактично відмовлявся взаємодіяти з НСХУ: не виконував рішення Спілки, не надавав інформації про діяльність фабрики та  її фінансовий стан, не допустив ревізійну комісію до перевірки, а навколо підприємства накопичувались конфлікти й судові справи. Спроби врегулювати ситуацію в робочому порядку результату не дали. Тому припинення повноважень Гавришкевича як керівника фабрики стало закономірним, обґрунтованим і необхідним кроком зі сторони Ради Спілки для захисту інтересів Спілки".

І далі: "Про маніпуляцію про нового керівника (мова про нового керівника фабрики, - ред.)  Ще одна дезінформація, яку сьогодні поширюють,— про нібито призначення "ліквідатора". Це неправда.Олександр Різник (новопризначений виконувач обов'язків директора фабрики, - ред.) — професійний антикризовий менеджер та адвокат, який працює виключно від імені та в інтересах власника. Таких фахівців залучають тоді, коли попередній керівник блокує комунікацію із засновником, погіршує стан підприємства та створює ризики шкоди майну чи репутації. Його роль — не ліквідація, а наведення порядку, відновлення керованості та захист інтересів НСХУ як єдиного власника фабрики".

Питання, на які поки немає відповіді

Робота Ганни Лисик, фото: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України

Львівські митці логічно запитують: якщо Ігор Гавришкевич має всі ті гріхи, у яких його нині звинувачує Національна спілка, то чому його та ж таки Спілка нагороджувала за відмінну роботу? Не десь колись, а лишень кілька місяців тому? І чому новий виток війни за долю фабрики дивним чином збігається з обранням на посаду голови Національної спілки художників України Костянтина Чернявського, який очолив організацію митців тільки з 16 жовтня цього року? Що стоїть за несподіваною активністю опонентів до львівських митців і хто замовник цієї активності?

Акт власності на Львівську скульптурну фабрику. Початок

"У середині 90-х років ХХ століття виникло питання реєстрації права власності на все те, чим на той час володіли творчі спілки, - розмовляємо зі Степаном Давимукою, який від 1994 по 2005 очолював Львівське регіональне відділення Фонду державного майна України. - І наше регіональне відділення стало ініціатором дуже багатьох законодавчих актів. Зокрема ми готували матеріали на оформлення державних актів власності на об'єкти Львівської спілки художників. Серед тих актів був і акт власності на Львівську скульптурну фабрику, по якій зараз триває конфлікт загальноукраїнського масштабу. Інакше кажучи, ця фабрика за тими актами власності належала саме Львову, а не Києву, як є сьогодні. Серйозне занепокоєння львівських митців долею фабрики (яка має не тільки для Львова, а й для України велике культурно-історичне значення) зрозуміле. Вони чудово знають, що більшість об'єктів по Україні (якими колись володіли обласні творчі спілки) розпродана ділками при посадах. І розпродана таким чином, що можна передбачити велику корупційну складову. Якщо немає прозорості та публічності, якщо все робиться навально, швидко і з-під поли, то ці ознаки як маркер  - справа нечесна. Якщо художники помиляються, то їхні опоненти можуть їм це довести". 

"Зруйнувати - усвідомлений злочин"

Робота Ірини Марко, фото: фб-сторінка Ірини Марко

"У європейських країнах кажуть: якого рівня кераміка, такого рівня країна, - діляться думками відомі керамістки Ірина Марко та Ганна Лисик - Бо сучасна художня кераміка - це не горнята і тарілки, а це скульптура, архітектура, живопис і графіка, це - їх синтез. Ми маємо грандіозну спадковість, ті імена, які серед кращих не лише в Україні, а й у Європі. І всі ці імена, чи не кожне з яких вартує окремого музею, пов'язані з нашою кераміко-скульптурною фабрикою. Хтось відійшов, чимало  і нині у просторі фабрики творять (бо у квартирі монументальних робіт не зробиш)  Зруйнувати це все - усвідомлений злочин. Адже це не про те, що хтось позбавить сучасних митців можливостей творити. Хоча і про це також. Але швидше про те, що хтось просто обірве спадкоємність поколінь у мистецтві…"

Далі буде

Роботи Ігоря Берези, фото: "Зелена канапа"

"Можливо, хтось думає, що львівські митці будуть тільки скаржитись на цю тему, - в багатоголоссі львівських художників зосереджуюся на голосі знаного майстра експресивного живопису Сергія Гая. - Однак це не так. Львів не готовий здаватися. І наступні кроки не за горами"...

• У Спілці художників заявили про спробу захоплення Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури