Вбили російські шовіністи у Львові: 24 роки тому помер композитор Ігор Білозір

"Еспресо.Захід" розповість про життя й творчий шлях відомого музикантка Ігоря Білозіра та чому він загинув у Львові від рук росіян.

Хто такий Ігор Білозір

Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в місті Радехові Львівської області. Навчався в Радехівській ЗОШ № 1. Ще під час навчання у місцевій школі, в сьомому класі, Білозір написав першу пісню. Навчаючись у школі, співав у шкільному вокально-інструментальному ансамблі, брав участь в шкільних заходах. Згодом грав на весіллях.

Його перший професійний запис відбувся в 14 років – у 1969 році на Львівському радіо в передачі "Мандрівний меридіан".

З ранніх років він був обдарованим та хотів чогось досягнути в житті. Тому разом з однокласниками переселився до Львова, де на вулиці Фредра, 4 прожив все своє життя.

Ігор Білозір навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії. Стажувався у США та Канаді.

Білозір навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії, хоч так і не отримав диплом про вищу освіту. Ігор навчався у того ж викладача, що й творець славнозвісної "Червоної рути" Володимир Івасюк — Лешека Мазепи. Проте хлопці не товаришували. Ігор тільки згадував ті моменти, коли вони з Івасюком сиділи поруч на лекціях у Львівській консерваторії.

Згодом йому випала нагода стажуватися у США та Канаді.

У 22 роки юнак палко закохався. У 1977 році Ігор одружився з Оксаною Білозір (Розумкевич) з містечка Смига на Рівненщині.

Від 1977 року — Ігор Білозір був керівником ВІА "Ритми Карпат" Львівського автобусного заводу, від 1979 — художній керівник і соліст ВІА "Ватра" Львівської обласної філармонії, що виконує більшість його пісень донині. Крім того, він писав пісні для своєї дружини, вокалістки Оксани Білозір.

Разом із дружиною Оксаною Ігор прожив 14 років, а офіційно пара розлучилася першого квітня 1991 року, ще через три дні 36-річний Ігор познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою. Вони одружилися 12 червня 1993 року.

Його творчість здобула особливе визнання за кордоном серед української діаспори, зокрема у США, Канаді, Німеччині, Польщі. У 1996 році йому присвоєне звання Народного артиста України.

Серед популярних його пісень, можна виокремити: "Пшеничне перевесло", "Мамина світлиця", "Весільний марш", "Ніби вчора", "Коханий" та інші.

Чому на Білозіра напали російські шовіністи

Фото: Ігор Білозір

Як написала кілька років тому його ексдружина Оксана Білозір, Ігор "був убитий у часи незалежної України у своєму рідному Львові за свою ж пісню українською мовою".

8 травня 2000 року в центрі Львова у кав'ярні "Цісарська кава" сталася сутичка між двома групами відвідувачів. Як писала "Українська правда", Білозір та його друзі почали співати українські пісні, що викликало невдоволення іншої групи відвідувачів. Ними були російські шовіністи Дмитро Воронов і Юрій Калінін. Виникла бійка, в якій Білозір був травмований, його доставили до лікарні швидкої допомоги. Це відбувалося на очах у десятків людей і всього за п'ятсот метрів від дому Білозіра.

За його життя медики боролись двадцять днів. Однак 16 травня чоловік пережив півгодинну клінічну смерть. Через завдані травми 28 травня Білозір помер у Клінічній лікарні швидкої допомоги Львова на Миколайчука. Йому було 45 років.

Білозіра поховали на львівському Личаківському цвинтарі (поле № 2). Вбивство композитора мало значний суспільно-політичний резонанс. Попрощатися із ним прийшли десятки тисяч людей. На похороні Ігоря Білозіра, за різними підрахунками, були від ста до двохсот тисяч присутніх. А сама похоронна процесія стала також політичним закликом щодо захисту української мови та культури від російських зазіхань.

Фото: соцмережі

Тому після трагічної загибелі митця у Львові взялися за питання стану функціонування української мови. З новою силою патріотичні організації почали свою діяльність. Тим часом на шпальтах російських ЗМІ розпалювали антиукраїнську істерію. Щобільше, там стверджували, що Ігоря Білозіра побили за те, що він буцімто виконував не українські, а російські пісні, хоча це було відвертою брехнею.

28 вересня 2001 року Львівський обласний суд визнав Дмитра Воронова і Юрія Калініна винними у вбивстві композитора, визначивши для них покарання у вигляді 15 і 12 років позбавлення волі відповідно. Адвокати обвинувачених оскаржили це рішення, і в січні 2002 року Верховний суд України скасував як необґрунтований вирок по цій справі. Верховний суд повернув справу в апеляційний суд на перегляд іншою колегією суддів.

7 серпня 2002 року Апеляційний суд Львівської області засудив Дмитра Воронова, звинуваченого у вбивстві композитора Ігоря Білозора, до позбавлення волі на 10 років. Юрія Калініна як співучасника засуджено до восьми років позбавлення волі. Також суд ухвалив провести службове розслідування в медичній установі, де помер Білозір.

Вже після смерті видатного композитора його іменем почали називати вулиці та відкривати йому меморіальні таблиці. Зокрема, у Львові у серпні 2022 року перейменували вулицю Герцена у Галицькому районі на вулицю Ігоря Білозіра.