Серед українців росте інтерес до вивчення мови, історії та культури євреїв. Що за цим стоїть

Попри те, що євреї сусідять з українцями вже близько двох тисяч років і залишили по собі чималий історичний спадок, вивчати юдаїку в Україні нелегко. Немає окремо визнаної Міністерством освіти спеціальності "Юдаїка", не можна отримати університетський диплом, де буде зазначена лише спеціальність "Юдаїка" чи захистити дисертацію, де буде вказано напрям "Юдаїка". 

Утім інтерес до вивчення єврейської цивілізації серед українців — а особливо серед тих, хто не має єврейського коріння — зростає. Про це говорять як наукові інституції, так і самі дослідники, які помічають, що їхня спільнота розширюється.

Найактивніших із них зібрала нещодавня наукова конференція у Кам’янці-Подільському, під час якої, за словами організаторів, були представлені напрацювання українських дослідників у галузі юдаїки протягом останніх майже 15 років.

Про мотивацію вивчати єврейську історію, мову та культуру журналістка "Еспресо.Захід" запитала в них самих.

"Спочатку мене зацікавив релігійний аспект"

Марія Вовчко зі Львівщини має захищену дисертацію з теми "Асиміляційні процеси єврейського населення Галичини у другій половині ХІХ – на початку XX ст.". Науковиця каже, що не має єврейського коріння, а в юдаїці її спочатку зацікавив релігійний аспект. На другому курсі навчання дослідниці на історичному факультеті ЛНУ ім. І. Франка виявилось, що "це поле, де мало людей, і є можливість зробити відкриття і написати хорошу роботу в історії 19 століття".

"Мені дуже подобається архівна робота, подобається працювати з документами. Моя основна мета — зробити серйозне дослідження з єврейської історії Львова, написати книгу або монографію", — каже Марія Вовчко.

Почала вивчати їдиш чотири роки тому, а зараз перекладає книги

Тетяна Непипенко, аспірантка кафедри літературознавства імені Володимира Моренця НаУКМА, почала вивчати їдиш (розмовну мову євреїв Східної Європи) на курсах чотири роки тому. Зараз на її рахунку вже кілька перекладених з їдишу на українську книжок, а нещодавно вона отримала грант від House of Europe на переклад історичного роману "У польських лісах" Йосипа Опатошу.

"Оскільки в нас немає університетської дисципліни з юдаїки, а тим більше з їдишу, то перший крок для його популяризації — зібрати спільноту людей, які його вивчають, перекладають або викладають. В Україні таких, мабуть, з десяток", — каже Тетяна Непипенко.

Інтерес до євреїв зараз більший, ніж тоді, коли вони жили по сусідству

Анна Ківільша, поєднуючи роботу в Національному історико-архітектурному заповіднику "Кам’янець", роками мандрувала Поділлям у пошуках залишків єврейської спадщини, зокрема синагог. Дослідниця каже, що в містечках, де єврейська громада постраждала від Голокосту, люди досі зберігають спогади й із болем розповідають про ті часи. Водночас інтерес до минулого колишніх сусідів росте.

"Попри те, що минуло стільки часу після масового виїзду євреїв до Ізраїлю та США, і єврейського населення залишилося небагато, особливо в селах, інтерес до їхньої історії тепер більший, аніж тоді, коли вони жили поруч", — каже Анна Ківільша.

"У нас у Теофіполі є єврейське кладовище, і я мав велике бажання його дослідити"

Вадим Яблонський є єгиптологом та фахівцем із політичної історії Стародавнього Єгипту доби Нового царства. Але крім цього, науковець є ще студентом 2 курсу Міжнародної міждисциплінарної сертифікатної програми з юдаїки. 

За його ж словами, на день відкритих дверей програми потрапив випадково, а позаяк мав бажання дослідити єврейський цвинтар у рідному Теофіполі на Хмельниччині, залишися на два роки навчання.

"Для дослідження кладовища я співпрацюю з тими людьми, які зі мною на сертифікатній програмі з юдаїки або її закінчили. У нас, на жаль, на Теофіпольщині немає людей, які могли б мені допомагати чи хоча б трішки іврит читати", – зазначає Вадим Яблонський.

"Для мене юдаїка — це єднання з Кримом"

Для археологині Ольги Яшної знайомство з юдаїкою почалося в Криму: там вона разом із колегами "копала" караїмську синагогу (кенасу) в Мангупі — найбільшому "печерному місті" півострова — і мандрувала єврейськими кладовищами.

Після окупації Криму Ольга продовжила працювати над темою мангупської синагоги в Києві, а згодом — в Ізраїлі.

"Я вирішила, що мені не вистачає знань з юдаїки. Сертифікатна програма стала моїм шансом їх поглибити. Одночасно в Національному заповіднику "Києво-Печерська лавра", де я працюю, взяла собі наукову тему його юдейської колекції. Для себе я через юдаїку повернулася до Криму", — каже науковиця.

На Міжнародній міждисциплінарній сертифікатній програмі з юдаїки, яку згадують кілька з дослідників і яка працює під егідою Інституту сходознавства імені А. Ю. Кримського НАН України, студенти протягом двох років вивчають історію та культуру євреїв Східної Європи, зокрема України. Набір студентів на 2025/2027 навчальні роки вже триває.