Голоси захисників у "Колі Раю": унікальне дійство у Львові поєднало давню традицію та сучасну боротьбу

Разом з іншими гостями Гаю на перформансі побувала кореспондентка "Еспресо.Захід" Андріана Стахів.

Початком дійства стали гаївки для всіх, хто знайшов час, аби прийти побачити й почути проєкт. Дорослі й діти разом зі знаною українською мисткинею Уляною Горбачевською та музичною формацією "Коло Раю" творили свою атмосферу тепла, порозуміння і співдії. Водили кривого танцю, заплітали й заплітали шума, будили царівну чи "ярмаркували".

фото: Андріана Стахів

Серед гостей вечора – люди культури, мистецтва, ветерани й військові з родина, з дітьми рідного віку. І власне зберігаючи оте велике коло однодумців, відвідувачі "Голосів" своїм прикладом показували тривалість та живість ще однієї любленої української традиції. І чекали, доки на терени Гаю ляжуть сутінки, щоб завмерти під звуки перформансу.

"Голоси" – частина трирічного проєкту Voices of Defenders, який реалізують YMCA Львів разом із данськими партнерами та за підтримки данського фонду. Його мета – посилити голоси молодих ветеранів, військових і волонтерів. Але форма, яку обрали організатори, далека від прямолінійного висловлювання. 

"Це спосіб говорити про складні речі так, щоб їх можна було почути, – пояснює координатор проєкту, менеджер ветеранських та мистецьких проєктів YMCA Lviv, ветеран Юрко Вовкогон. – Сьогодні у нас дійство разом із Уляною Горбачевською – під керівництвом Уляни Горбачевської – разом із "Колом Раю".

Читайте також: Voices Of Defenders: у Львові голоси ветеранів оживають у збірці новел про російську війну в Україні

фото: Андріана Стахів

Сам перформенс, який зазвучить із першими ознаками темряви, базується на українських народних, автентичних піснях, на давніх обрядах, які органічно сплетені та поєднані з текстами ветеранів і ветеранок першої збірки проєкту. І вибір етно й давніх обрядів – не випадковий.

"Більшість українських пісень, більшість наших традицій, витворювалися у військовий час, у воєнний час, тому що Україна – це вічний фронтир, але вони все одно спрямовані на те, аби навіть серед найбільшої темряви бачити світло і давати сили жити. Так само й творчість наших ветеранів зараз: ці тексти теж написані про війну, людьми, які воювали, у складний час, але теж із якоюсь мрією про мирне і щасливе життя. Це і є нашою силою – бачити щось світле і жити на повну всупереч всім обставинам. Власне це і є концепцією нашого дійства", – ділиться Юрко у момент, коли гаївки в розпалі, навколо лунає дитячий сміх, а до пронизаних голосами сутінок ще залишається час.

Коли врешті темрява накрила скансен, давня хата перетворилася на своєрідний візуальний маяк. На її стінах ожили різні символи, небесні мотиви, коріння й крони дерев, орнаменти вишивки, засвітилися вікна.

І саме на тлі цього живого полотна зазвучали голоси – розповіді й роздуми про війну, заквітчані густим, хоч і не гучним, співом, що разом у такому поєднанні пробирає до кісток.

фото: Андріана Стахів

Чи це про зустріч військових у звільнених містах і селах, про життя в окопі, чи про особливу кулінарію однієї донеччанки, яка розкачує тісто на вареники, поки навколо падають "гради", про піцу на позиціях чи бажання вкорінитися у цьому житті. 

"Найважливіше, що у нас є – це наші люди і їхні життя", – казав мені якось один військовий медик. І як багато життя, як багато душі наших людей у кожній цій короткій історії, покликаній через культуру говорити про війну, аби голос захисників і ветеранів був чутний, а слова й чуття – усвідомлені суспільством в цілому.

"Що поєднує всіх людей, які тут є зараз – що всі вони мають Україну в серці і всі вони працюють для перемоги, – зауважує Юрко. – Дуже легко і природньо поєднуються військові і цивільні, коли і одні, й другі працюють для перемоги".

фото: Андріана Стахів