Душа українського гімну: 7 грудня помер отець Михайло Вербицький

Детальніше розповість Еспресо.Захід.

Іван Франко називав його "найзначнішим талантом" серед галицьких композиторів. Але за цим визнанням ховається життя, сповнене особистих драм, творчих злетів та фанатичної любові до музики.

Дитинство під крилом єпископа 

Михайло народився 4 березня 1815 року в селі Явірник Руський (нині Польща). Його життя почалося з трагедії: за день до його народження помер його старший брат. А коли хлопчикові було десять, він залишився круглим сиротою — помер батько, греко-католицький священник.

Доля могла скластися інакше, якби не далекий родич — перемишльський єпископ Іван Снігурський. Він узяв під опіку Михайла та його брата Володислава. У ті часи Перемишль був справжнім центром українського відродження. При катедральному соборі єпископ заснував хор і музичну школу, яка, за словами самого Вербицького, стала "консерваторією в мініатюрі". Саме тут юний Михайло виховувався на творах Моцарта, Гайдна та, що важливо, Дмитра Бортнянського, музика якого справила на нього колосальний вплив.

Драма семінариста і "гітара Вербицького"

Життєвий шлях Вербицького не був прямим. Вступивши до Львівської духовної семінарії, він зіткнувся з суворим аскетизмом, який суперечив його творчій натурі. У 1838 році, будучи студентом, він одружився, що було заборонено статутом семінарії. Йому довелося перейти на екстернат.

Проте сімейне щастя було коротким: через рік дружина померла, залишивши молодого Михайла з немовлям на руках. Пізніше він одружиться вдруге, але і друга дружина згодом покине цей світ, залишивши його вдівцем із двома синами, яких він виховував самотужки.

Цікавий факт, про який мало хто знає: Михайло Вербицький був віртуозним гітаристом. У той час, коли гітара ще не була такою популярною, він не лише досконало володів інструментом, але й написав перший в Україні підручник — "Поученіє гри на гітарі". Саме Вербицький запровадив моду на гітарну музику в галицькому домашньому музикуванні. Часто його твори спочатку народжувалися саме під акомпанемент гітари, а вже потім перекладалися для хору.

Народження Гімну: "Ще не вмерла Україна"

Головною справою життя отця Михайла стало створення національного гімну. Ця історія оповита цікавими деталями.

У 1863 році у львівському часописі "Мета" був опублікований вірш "Ще не вмерла Україна". Цікаво, що галицька інтелігенція (і, ймовірно, сам Вербицький) спершу помилково вважала ці слова творінням Тараса Шевченка. Причиною стало те, що вірш був надрукований у підбірці поезій Кобзаря. Лише у 1885 році стало відомо, що справжнім автором є Павло Чубинський.

Натхненний цими рядками, Вербицький взявся за музику. Існує версія, що спочатку він написав її як солоспів для голосу в супроводі гітари. Згодом, розуміючи велич тексту, переробив твір для хору.

Історичний момент: Публічне виконання пісні, що стала гімном, відбулося 10 березня 1865 року в Перемишлі. Це був концерт пам'яті Тараса Шевченка. Успіх був неймовірним. Присутні згадували, що виконання викликало потужний емоційний підйом. Мелодія Вербицького зуміла об’єднати українців по обидва боки кордонів імперій — Наддніпрянщину (звідки походив текст) і Галичину (де народилася музика).

Найстаріший запис — 1910 рік Це запис видатного українського оперного співака Модеста Менцинського. Він зроблений у Кельні (Німеччина) на фірмі «Gramophon». Це унікальне виконання, де ви можете почути "старий стиль" співу — він значно повільніший і більш "оперний", ніж ми звикли.

Останні роки у Млинах

Своє життя Михайло Вербицький доживав у бідному селі Млини (Яворівщина, нині територія Польщі). Попри скромний побут, він продовжував творити до останніх днів. Окрім гімну, він написав музику до понад 20 театральних вистав та створив величний хоровий твір "Заповіт" для подвійного хору.

Кінець життя композитора був затьмарений важкою хворобою — раком язика. Операція у Львові не допомогла. Він працював навіть у шпиталі, а останні його нотні записи датовані 1870 роком — за лічені місяці до смерті.

Похований отець Михайло біля старовинної дерев’яної церкви у Млинах. На його пам’ятнику викарбовано простий, але промовистий напис: "Піонірові української пісні".