Дипломатичний вирок: як 8 грудня 1919 року Антанта подарувала Польщі Холмщину та Підляшшя, де століттями жили українці, та як згодом цим скористався Сталін

Еспресо.Захід розповість детальніше.

"Лінія Керзона", яка стала символом розділення нашого народу у XX столітті, народилася не на полі бою, а в кабінетах Верховної Ради Антанти. Саме 8 грудня було створено небезпечний прецедент: західні держави вперше юридично погодилися віддати Польщі землі, які споконвіку були заселені українцями — Холмщину та Підляшшя, запустивши ланцюгову реакцію, яка згодом коштувала нам і Галичини.

Паризька "кухня" й українське питання

Кінець 1919 року був часом краху надій. Перша світова війна завершилася, імперії впали, але на їхніх руїнах розгорілася ще більш жорстока боротьба за національні держави. У Парижі переможці — Велика Британія, Франція та США — перекроювали карту Європи. Їхньою головною метою було стримування більшовизму, що насувався зі Сходу, та створення санітарного кордону. Головну ставку Антанта зробила на відроджену Польщу.

Україна в цій схемі опинилася в дипломатичному вакуумі. Для французького прем’єра Клемансо та британського лідера Ллойда Джорджа український визвольний рух виглядав підозріло: з одного боку, вони бачили в ньому «німецьку інтригу», з іншого — загрозу для їхнього союзника, "білої" Росії генерала Денікіна, яка прагнула відновлення імперії.

Саме в такій атмосфері 8 грудня 1919 року Верховна Рада Антанти ухвалила "Декларацію з приводу тимчасового східного кордону Польщі". Документ мав чітко розмежувати території колишньої Російської імперії, де польське населення становило більшість, від земель на сході.

Лінія кордону була проведена через Гродно — Ялівку — Немирів — Брест-Литовськ — Дорогуськ — Устилуг — до Крилова (на річці Буг).

Тут криється найважливіший історичний нюанс: 8 грудня 1919 року лінію довели тільки до межі колишньої Австро-Угорщини (Галичини) і там зупинили. Долю Галичини (Лемківщини, Посяння, Перемишля та Львова) цього дня ще не наважилися вирішити остаточно, залишивши питання "відкритим" через нафтові інтереси та невизначеність війни.

Однак рішення від 8 грудня стало фатальним: воно автоматично віддало Варшаві Холмщину та Підляшшя — землі, де українське православне населення мешкало століттями. Союзники проігнорували той факт, що навіть за імперськими переписами ці території переважно були заселені українцями.

Як "обрубок" кордону перетворився на зашморг для Галичини

Хоча 8 грудня Галичину формально не чіпали, логіка цього документа стала вироком і для неї. Західні дипломати застосували принцип "етнографічного мінімуму" для Польщі на півночі, і це розв'язало їм руки для аналогічного кроку на півдні.

Уже в липні 1920 року, коли більшовики підступали до Варшави, лорд Керзон використав лінію 8 грудня як основу, механічно подовживши її на південь через Галичину. Так на карті з'явилася сумнозвісна повна "Лінія Керзона", яка відрізала Львів і Перемишль від України. Те, що почалося як втрата Холмщини у грудні 1919-го, завершилося повною дипломатичною ізоляцією всього західноукраїнського регіону.

Лінія 8 грудня 1919 року могла б залишитися лише епізодом на папері, адже після поразки УНР та завершення радянсько-польської війни Ризький мирний договір 1921 року посунув кордон значно далі на схід, до річки Збруч. Польща на 20 років поглинула не лише Закерзоння, а й Волинь та Галичину.

Однак привид декларації Антанти повернувся у найстрашніший спосіб під час Другої світової війни. Йосип Сталін, майстерно маніпулюючи історією, витягнув документ від 8 грудня 1919 року з архівного пилу. На переговорах у Тегерані та Ялті він заявив Черчиллю та Рузвельту: СРСР не вимагає нічого чужого, він лише повертається на лінію, яку самі ж західні союзники визнали справедливою ще 25 років тому.

Це був цинічний тріумф радянської дипломатії: використати документ, створений Антантою для стримування Росії, щоб легітимізувати радянську окупацію Східної Європи.

Трагедія Закерзоння

Остаточне затвердження радянсько-польського кордону по модифікованій "Лінії Керзона" у 1945 році стало катастрофою для українців Закерзоння. Те, що почалося як розчерк олівця на карті в Парижі 8 грудня 1919 року щодо Холмщини й було доповнено у 1920 році щодо Галичини, завершилося кривавими депортаціями 1944–1946 років та операцією "Вісла" у 1947-му.

Сотні тисяч українців були примусово виселені зі своїх домівок. Їхні церкви руйнували, а культурну спадщину намагалися стерти. Історична відповідальність за цю трагедію лежить не лише на тоталітарних режимах Сталіна та комуністичної Польщі, а й на недалекоглядній політиці західних демократій.

Лінія Керзона в сучасних реаліях

Формування кордонів у Європі після Першої світової війни було болісним процесом як для українців, так і для багатьох націй. Водночас непорушність цих кордонів на століття заклали підвалини миру в Європі. Про це потрібно пам'ятати сьогодні, коли Путін та росіяни хочуть повністю знищити принцип непорушність кордонів та розпочати небезпечний для всього світу процес переділу Європи. Матеріал про лінію Керзона демонструє як помилки минулого впливають на сучасність, і якими будуть наслідки, якщо світова спільнота прогнеться перед Путіном та погодиться на новий поділ України.