Могилу вдалося віднайти 2019 року: що відомо про ексгумацію останків польських солдатів, заплановану у Львові на Збоїщах

Про деталі ексгумаційних робіт і як вдалось знайти зруйновану радянською владою могилу "Еспресо.Захід" поспілкувався із засновником та керівником Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять", яке й виконуватиме роботи, Любомиром Горбачем. 

Пане Любомире, розкажіть, будь ласка, все, що станом на зараз відомо про майбутню ексгумацію на старому цвинтарі у Збоїщах, на яку видали дозвіл?

Наразі підписуються всі договори з польською стороною. Ексгумація має розпочатися на початку серпня і триватиме приблизно два тижні. Виконавцем ексгумаційних робіт буде товариство пошуку жертв війни "Пам’ять", а польські представники виконуватимуть другорядну, допоміжну роль.

Скільки може бути поховано людей у польській могилі? 

Одне джерело інформації говорить про приблизно 300 воїнів. Це свідчення одного українця, якими я користувався під час пошуків поховання.

Але в могилі, яку ми знайшли, я впевнений, не може бути стільки. Можливо, там було не одне поховання, але наразі ми натрапили лише на нього і, я можу підтвердити, що воно масове. Чи може в тій ямі, яку ми знайшли, бути 300? Ні. Чи можуть поруч бути ще поховання? Можуть, але потрібно шукати.

Чи є у вас інформація, де їх саме будуть в Польщі перепоховувати, на якому цвинтарі?

Їх не будуть перепоховувати в Польщі. Перепоховання відбудеться у Мостиськах.

Українсько-польський проєкт щодо 1939 року розпочався ще у 2012-му. У період з 2012-го до 2015-го ми знайшли близько 180 останків, переважно на Яворівщині. Перше перепоховання ми зробили у 2015 році — Мостиська міська рада виділила невелику ділянку на цвинтарі для цього.

Чому в Мостиськах, чому польська сторона не забиратиме?

Такого не практикує ніхто, навіть німці не забирали. 

Річ у тому, що серед воїнів польського війська було дуже багато українців. Я, наприклад, знайшов останки польського солдата, в якого було дзеркальце з фотографією Івана Франка. Тобто зрозуміло, що це українець. Як українець і патріот держави, я не дуже за те, щоб передавати останки іншим країнам, Польщі зокрема.

Звичайно, більшість воїнів польського війська були поляками, але другою за чисельністю національністю були українці — близько 150 тисяч. Переважна частина брала участь у боях проти Німеччини на заході, але тут також було багато українців. Білорусів було багато, а євреїв скільки було в польському війську, і всі воювали. 

Отже, після проведення ексгумації заплановане перепоховання останків у Мостиськах?

Це 100% відбудеться, бо за нашим законодавством, якщо немає місця для перепоховання, то ніхто не дасть дозвіл на ексгумацію.

Коли я звертався разом із польською стороною до Міністерства культури України, ми відразу подали місто Мостиська, адже було погодження з місцевою владою та громадою. Заперечень не було. Тож дозвіл на ексгумацію з перепохованням видано саме для Мостиськ.

Єдине: польські фахівці братимуть ДНК-проби з останків. Якщо солдати матимуть жетони з іменем та прізвищем, буде можливість за ДНК і прізвищами знайти рідних, і якщо родина погодиться забирати останки — Україна віддасть їх.

У 2015 році було знайдено та ідентифіковано рештки близько десяти польських воїнів. Ми знайшли родину одного з них, взяли ДНК-проби, все збіглось, і родина виявила бажання. Я особисто разом із польським консулом перевозив ці останки до Польщі, де його перепоховали. Ще для близько п’яти-шести ідентифікованих знайшли родичів у Польщі, але ті не захотіли забирати останки.

Які саме польські інституції допомагатимуть у роботах на Збоїщах?

До мене звернувся Інститут національної пам’яті Польщі. Вони ініціювали пошуки ще у 2019 році. Тоді ми виконали ту частину роботи — провели пошуки й знайшли поховання. Наступним етапом має бути ексгумація та перепоховання. Наразі ми підписуємо договір з Інститутом національної пам’яті Польщі й плануємо працювати з ними. 

Як знайшли це поховання у Збоїщах?

Пошуки польських поховань на Голоско і Збоїщах почалися приблизно 20 років тому. Але знайшли його у 2019 році. Для нашого товариства на той час це вже була третя спроба віднайти цю могилу.

Ми мали кілька джерел інформації, зокрема й від польського консульства. У мене також були спогади кількох людей, було кілька схем, які вони намалювали й на яких було позначено приблизне місце могили польських солдатів на старому цвинтарі. Проте за цими схемами нічого не знайшли. І тільки 2019 року в Польщі знайшли ще одного свідка — безпосередньо поляка, який жив у старих Збоїщах, причому саме в тій хаті, яка збереглася до сьогодні.

Попередні свідчення і схеми були від українців, яким про це розповідали поляки, адже на Збоїщах переважно жили поляки. Коли я збирав інформацію на Збоїщах, то за старими картами бачив, що з усіх тих старих хат залишилася лише одна. Проте там уже жили українці, яких туди переселили. Ці українці казали: "Ми не знаємо, ми тут живемо з 1946 року". А польські дослідники знайшли чоловіка, який жив саме в тій хаті. Вони записали його свідчення на відео й приїхали з ним.

Цей чоловік чітко сказав, що польська могила 1939 року була позаду пам’ятника Українським січовим стрільцям. Адже на старому цвинтарі у 1919 році після боїв українсько-польської війни поховали січових стрільців, які загинули. Цікаво, що цвинтар був напівпольським, але там поховали січових стрільців. Так і виявилось, що у 1939 році польських солдатів поховали саме за  згаданим пам’ятником.

Однак проблема в тому, що на цьому цивільному цвинтарі здійснювали поховання до 1970 року. Потім у 1970-х роках його закрили, бо він був переповнений. Більшість похованих там — поляки, нащадки яких давно були вивезені, і ніхто не доглядав за могилами. Тоді, десь у 1987–1988 роках, радянська влада вирішила розрівняти територію. На той час цвинтар уже був зарослий деревами, пам’ятні знаки падали, бо за ними не доглядали. Радянська влада пустила техніку, зруйнувала пам'ятник січовим стрільцям, знесла надгробні плити, розрівняла і засипала площу ґрунтом. 

У 1990 році люди, орієнтуючись на фотографії, відновили пам'ятник січовим стрільцям. 

У 2019 році ми отримали дозвіл — це спільний проєкт України й Польщі — і провели пошукові роботи, під час яких натрапили на могилу польських солдатів.

Хто похований у могилі в Збоїщах, яку шукали 20 років

Розкажіть, хто похований в могилі у Збоїщах, де в серпні будуть проводити ексгумації?

Приблизно 20 років тому з’явилася інформація — як з польської сторони, так і від українських пошуківців — що на колишньому цвинтарі в старих Збоїщах є поховання польських воїнів, загиблих у 1939 році.

Львів уже приблизно з 10 вересня був оточений німецькими підрозділами, які прорвалися на територію тодішньої Польщі, тепер — Західної України, з боку Словаччини. Ворог увійшов із південно-західного напрямку — через Самбір, Старий Самбір, Турку — і дуже швидко дійшов до Львова.

Вермахт у Рясне-Руському. 17 вересня 1939 року, фото: uk.wikipedia.org

У місті тоді перебував польський гарнізон, який відмовився здаватися. Німці оточили Львів і тримали його в кільці до приблизно 20-х чисел вересня. Відтак розпочалися бої між польським гарнізоном та німецькими підрозділами, які оточили Львів.

Від Збоїщ у напрямку Брюхович простягається Брюховицький ліс, де на той час розміщувалися польські військові склади боєприпасів. Німці намагалися захопити ці склади, а польський гарнізон зі сторони Збоїщ намагався цьому перешкодити. Між Голоском і Збоїщами утворилася невелика лінія фронту — приблизно 3-4 км. Саме там точилися бої між польськими солдатами, що обороняли Львів, і німецькими військами, які наступали ззовні. 

Частину загиблих польських солдатів ховали на старому цвинтарі на Голоско. Тих же, хто загинув ближче до Збоїщ, хоронили на цвинтарі старих Збоїщ.

У той час іншим польським підрозділам, які перебували на території Східної Польщі, тобто на території сучасної Західної України, постало питання — куди рухатися: на схід, у глиб Польщі, яка вже майже повністю була під контролем німців, чи пробиватися через німецьке кільце до Львова, де ще тримався польський гарнізон.

Польський генерал Казімеж Сосновський зібрав у районі Судової Вишні ці польські підрозділи й повів їх через Яворівщину, Івано-Франкове, Ясниська — у напрямку Брюховицьких лісів. Чому саме туди? Бо ці ліси впритул підходять до меж Львова — в районі Голоска та Збоїщ. Саме таким шляхом його війська підійшли майже впритул до Львова з боку Брюхович.

Частина з них вступила в бій з німцями зі сторони Брюхович–Голоска, бо Голоско ще частково залишалося під контролем польських солдатів. Інша частина намагалася прорватися до Львова через Збоїща. І знову ж таки, загиблих у тих боях хоронили або на цвинтарі на Голоско, або — на старому цвинтарі в Збоїщах.

Зустріч польських та німецьких парламентерів на вул. Городоцькій, фото: uk.wikipedia.org

Читайте також: "Полякам навряд чи йдеться про вшанування пам’яті загиблих": історик Посівнич про мету ексгумацій на Тернопільщині