День народження Степана Федака: адвокат, філантроп і будівничий української державності часів ЗУНР

"Еспресо.Захід" розповість про життя та громадську діяльність свого часу дуже відомого галичанина Степан Федака, який народився 164 роки тому.

Ранні роки, освіта та професійна діяльність

Степан Федак походив з бідної сім’ї, народився у Перемишлі, але втратив батька у віці 10 років. Його мати, Анна-Йосифа Брайт, разом із чотирма дітьми переїхала до Львова. У місті Лева він навчався в Академічній гімназії, яку закінчив з відзнакою у 1878 році. У студентські роки Федак брав активну участь у культурному житті, був диригентом хору та сприяв виданню творів молодих українських письменників.

Федак продовжив освіту на правничому факультеті Львівського університету, де отримав стипендію і підробляв у суді. Під час навчання він став співорганізатором товариства "Боян" та створив професійне об’єднання "Кружок правників".

У 1890 році Федак розпочав адвокатську практику, здобувши великий авторитет у юридичних колах. Його офіс став місцем навчання майбутнього президента ЗУНР Євгена Петрушевича.

Федак також активно розвивав українські фінансові установи, ставши членом-засновником таких організацій, як Товариство "Дністер", Центробанк, Земельний Банк Гіпотечний, та "Карпатія". У 1913 році його було призначено віцепрезидентом Крайового Банку.

Громадська й політична діяльність Федака

Степан Федак був організатором багатьох національних та культурних ініціатив. Він співпрацював із митрополитом Андреєм Шептицьким, зокрема у створенні санаторного товариства для хворих на туберкульоз. Довгий час Федак був радником митрополита Шептицького у правничих справах. 

Як відзначають у виданні "Історична правда", у Львові кінця ХІХ – початку ХХ століття "не було людини, яка б не знала цього видатного чоловіка, не хотіла б з ним потоваришувати чи навіть породичатися". Не дарма на початку Першої світової війни, після відступу російські окупанти забрали його з собою як заручника. У Києві він прожив рік, де організував опіку й допомогу для українців з Галичини. Однак в 1916 році зміг повернутися на Галичину. 

У 1918 році під час становлення ЗУНР він обіймав посаду державного секретаря харчових справ. Виступав проти репресій щодо польських діячів Львова, однак згодом був на короткий час ув'язнений польською владою. Цікаво, що у лютому 1919 року він був заочно призначений до складу уряду УНР Сергія Остапенка міністром фінансів, але на посаду так і не зміг вступити.

Після завершення польсько-української війни, Федак очолював Комітет допомоги політичним в’язням, який продовжував свою роботу навіть у складних умовах польської окупації. У 1923 році на будову Українського народного дому в місцевості Богданівка, що у Львові, він виділив 2 мільйони польських марок.

На з'їзді Українського національно-демократичного об'єднання у 1928 році Степана Федака було обрано членом партійного суду, а у 1929 році — призначено його головою. У 1931 році Федак увійшов до "Ради Старих" (або "Ради Сеньйорів" — найавторитетніших діячів Галичини), що закликала до створення міжпартійного органу всіх напрямів українського громадсько-політичного життя. 

Як зауважують у виданні "Історична правда", Степан Федак був "більше схильний до того, щоб жити з усіма в згоді й мирити всіх, ніж вести боротьбу із противниками інших поглядів", належав до консервативного крила українських політиків, які сподівалися досягти бажаного результату шляхом домовленостей.  "Поляки і українці – люди, а люди можуть взаємно порозумітися", – неодноразово наголошував він.

Родина Федака

Федак був одружений із Марією Січинською, дочкою священника Лукіяна Січинського. Їхня родина відіграла важливу роль у політичному та громадському житті України. 

Донька Ольга була дружиною Євгена Коновальця, а Софія — Андрія Мельника. Син Степан, член УВО, який здійснив замах на лідера Польщі Юзефа Пілсудського у 1921 році. Це був перший атентат (умисне вбивство політика) УВО. Тоді Федак старший також був заарештовано, гучний судовий процес "федаківців" став протестом проти польської окупації.

Пам’ять і вшанування

Степан Федак помер у віці 75 років, це сталося 6 січня 1937 року. Похорони стали також громадською акцією, адже 5000 людей провели його в останню путь. Федак похований на полі № 49 Личаківського цвинтаря.

Загалом Степан Федак залишив значний спадок як громадський діяч і меценат. У 2010 році у Львові прийняли рішення встановити меморіальну таблицю на будинку, де він мешкав. У підсумку її так і не встановили, однак у 2018 році Федаку все ж відкрили пам’ятну дошку, яку у 2021 році забрали невідомі вандали.

Читайте також: Пережила тортури і ув'язнення: 100 років тому народилась зв’язкова проводу ОУН Марія Скрентович-Лаврів