Історики пояснили, що не так з рішенням прокурора Польщі, який закрив розслідування і назвав гуманною акцію "Вісла"

Про це пише Центр досліджень визвольного руху, передає "Еспресо.Захід". 

Детальніше про рішення польського прокурора

Прокурор Інституту національної памʼяті Польщі закрив розслідування комуністичного злочину проти людяності – примусової та несподіваної депортації навесні 1947 року 150 000 українців, відомої як акція "Вісла".

Зокрема, він ствердив, що військова операція відбувалася гуманним чином та мала попереджувальний та охоронний характер.

"Не було виявлено дій, які б наносили громадську або приватну шкоду", – йдеться в офіційному повідомлені.

При цьому, слідство також не виявило зловживань чи перевищення повноважень при прийнятті рішення про масове виселення.

Що про це думають українські історики

Центр досліджень визвольного руху, українська неурядова дослідницька організація, член Європейської платформи памʼяті та сумління, проаналізував рішення прокурора Інституту національної памʼяті Польщі та оприлюднив історико-правову позицію щодо нього. 

"Рішення прокурора ІПН суперечить не лише фактам та документальним джерелам, які вже багато років оприлюднені як з польського, так і з українського боку, неодноразово висловлюваній раніше позиції науковців, президентів та парламентів Польщі та України, але й навіть позиції самого ІПН", – йдеться у заяві. 

Українські історики наголошують, що докази однозначно вказують, що акція "Вісла" мала примусовий характер, стосувалася переміщення груп населення за національною ознакою з районів, у яких вони на той момент переживали на законних підставах, а також проводилась за відсутності підстав, які допускаються міжнародним правом. Тобто була депортацією або примусовим переміщенням населення.

"До поміщених до концентраційного табору у Явожно осіб застосовувались тортури та катування, а заборона повертатись під загрозою повторної депортації або концентраційного табору, була переслідуванням групи, яка підлягає ідентифікації, з національних мотивів у зв’язку з проведенням депортації та примусового переміщення цієї групи. Усе це згідно з нормами міжнародного права – ознаки злочину проти людяності", – пояснює юрист та історик Сергій Рябенко, представник від України в міжнародному проєкті International Justice for the Communist Crimes of the Platform of European Memory and Conscience.

Прокурор де факто визнав існування на території Польщі внутрішнього збройного конфлікту між урядом та організованими структурами українського підпілля.

В оприлюдненому документі проаналізовано аргументацію прокурора ІПН та стверджується, що прокурор де факто визнав існування на території Польщі внутрішнього збройного конфлікту між урядом та організованими структурами українського підпілля, які мали всі ознаки комбатантів. А отже ухвалення рішень про переміщення цивільного населення з причин, пов’язаних із таким конфліктом, за умов відсутності нагальних потреб воєнного часу (як це було у 1947 році) згідно з нормами міжнародного права мало ознаки воєнного злочину.

"Спроба прокурора ІПН "виправдати" дії влади комуністичної Польщі стосовно громадян останньої мало чим відрізняється від спроб російських пропагандистів "виправдати"репресії радянського тоталітарного режиму, насамперед, масові депортації цілих груп населення, включаючи кримських татар та поляків", – стверджують в Центрі досліджень визвольного руху.

Висновки прокурора мають небагато спільного із проведенням всебічного, об’єктивного та незалежного розслідування, а викликані радше причинами, що мають політичний характер.

Понад сотня польських істориків, інтелектуалів та громадських і культурних діячів назвали рішення прокурора скандальним і вимагають реакції найвищої влади

Водночас понад сотня польських істориків, інтелектуалів та громадських і культурних діячів оприлюднили відритий лист до керівництва обох палат Парламенту Польщі де висловили протест та засудження рішення Інституту національної пам’яті про припинення розслідування щодо визнання акції "Вісла" злочином.

• Нагадаємо, 28 квітня 1947 року польські війська розпочали масову депортацію українського населення із їхніх етнічних територій – Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини – в інші регіони Польщі. Детальніше про це можна почитати за покликанням.