Австрійське обличчя Львова: що варто знати про архітектора Захарієвича

Для багатьох львів’ян ім’я видатного архітектора Юліана Захарієвича та його сина Альфреда досі залишаються terra incognita, хоча саме вони великої мірою визначили, яким має мати вигляд місто Львів у період його активної забудови. "Еспресо.Захід" розповість, що збудували ці архітектори і чому ім’я Захарієвичів є важливим для історії.

Юліан Захарієвич народився в родині вірменина Георгія Захарієвича та Юзефи з Ґросманів. Закінчив Технічну академію (1852–1857, нині — Львівська політехніка), професійну освіту отримав у Відні (закінчив у 1858, нині Віденська політехніка). Після завершення навчання працював у генеральній дирекції будівництва державних залізниць Австрійської імперії. У 1860-х роках працював на Львівсько-Чернівецькій залізниці на різних посадах — від залізничного інженера почергово у Відні, Тімішоарі та Львові, до начальника руху в Чернівцях. Працюючи на цій залізниці, спроектував залізничний вокзал у Яссах, який зараз є одним з найбільших вокзалів у Румунії за кількістю транзитних пасажирів, а будівля станції була включена в список історичних пам'яток Румунії.

З 1871 року Захарієвич став завідувачем кафедри архітектури Технічної академії у Львові. У 1881—1882 роках — ректор Політехніки. Від 1892 року був одним організаторів Галицької крайової виставки у Львові. Також віг був членом багатьох товариств щодо пам’яток мистецтва Галичини.  У 1877 році цісар Франц Йосиф І надав йому шляхетський титул Лицаря з Львигороду (Ritter von Lwigród). Отримав Захарієвич лицарський титул не за воєнне завзяття, а за талановиту працю архітектора.

Захарієвич був піонером створення у Львові комплексних архітектурно-будівельних компаній. У 1885 році Юліан Захарієвич спільно з архітектором та підприємцем Іваном Левинським придбали у Львові велику земельну ділянку в місцевостях Новий Світ і Байки. Від 1888 року вони почали забудовувати її віллами за власними проєктами (тепер ця місцевість відома під назвою Кастелівка). Професійний "клан" Захарієвичів і Левинського у певний момент майже монополізував найважливіші будівельні й архітектурні проєкти на теренах Львова. 

Після раптової смерті Юліана Захірєвича у 1898 році, його справу у будівельному бізнесі продовжив син Альфред Захарієвич. Він у 1902 році заснував власне архітектурне бюро і будівельне підприємство у спілці з Юзефом Сосновським, за участю інженера Міхала Фінкельштейна. Альфред заснував найбільшу в Галичині фабрику залізобетонних виробів, розгорнув діяльність у галузі промислового будівництва. До 1914 року його фірма спорудила понад 200 мостів по всій Галичині. Крім цього, він є автором проєктів до низки будинків у Львові.

Як відзначає дослідник творчості архітектора, доцентом УКУ, кандидатом мистецтвознавства Ігор Жук, вклад Захарієвича та його сина в історії архітектури Львова останньої третини ХІХ – початку ХХ століття важко переоцінити.

"Вони були лідерами. Один був основоположником Львівської архітектурної школи доби історичних стилів, яка далі розвивалася включно до 30-х років ХХ століття. Його син – це спадкоємець. Але ця спадкоємність – дуже специфічна і дуже цікава. Це була спадкоємність і суперництво по лінії батько-син. Доба архітектури періоду Рінгштрассе і архітектури у традиції раннього модернізму Вагнера.  Коли Юліан Захарієвич пішов із життя, а це була його передчасна смерть наприкінці 1898 року, на той час його син завершував професійні студії. Хоча вже наступного року у фірмі Івана Левинського він виконував проєкт Пасажу Міколяша. Але це було суперництво чи певна дискусія в часі: дихотомія архітектури історизму і архітектури модернізму. Паралелі тут можна вибудовувати в різних сферах людського життя і діяльності", - каже Ігор Жук.

Які найпомітніші роботи Захарієвичів?

Львівська політехніка

Фото: Львівська політехніка

У 1873 році архітектор Юліан Захарієвич створив проєкт будівлі нового корпусу технічного університету у Львові. Його затвердили. Тоді, за планом мали виконати триповерховий головний корпус та будинок хімічної лабораторії. На втілення проєкту у будівельників пішло три роки. У 1877 р. завершилось спорудження будівлі головного корпусу Львівської політехніки. Саме з цієї споруди розпочалася кар'єра професора вже як основоположника Львівської архітектурної школи. Відзначивши внесок Захарієвича у будівництво та розвиток освіти, колегія професорів обирає його ректором Політехніки.

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

Фото: Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

Цей червоний будинок у Львові знають, здебільшого, художники та мистецтвознавці, а решта львів'ян не дуже, хіба те, що він знаходиться поряд собору св. Юрія. Теперішній художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського розташований у колишній віллі художника Яна Стики. Вілла споруджена в неороманському стилі за проєктом архітектора Юліана Захарієвича. У 1907 року будинок придбав греко-католицький митрополит Андрей Шептицький і 1908 року подарував його Національному музеєві у Львові. У 1913 року в цьому будинку оселився художник Олекса Новаківський, переїхавши з-під Кракова до Львова на запрошення митрополита Шептицького.

Храм святого Іоана Золотоустого

Фото: Храм святого Іоана Золотоустого

На теперішній вул. Лисенка, 43 розташована теперішня церква ПЦУ, яка раніше виконувала функції костелу Найсвятішого Серця Ісусового і монастиря францисканок. Костел був збудований у комплексі з жіночим монастирем сестер-францисканок, а засновницею і першою настоятелькою була сестра Марія (Людвіка Моравська), яка активно працювала над ідеєю будівництва храму і монастиря. На тодішній новокупленій ділянці монастиря розташовувались городи. У 1877 р. орден викупив її, а Юліан Захарієвич запропонував та безкоштовно виконав проєкт. Будівля монастиря і храму виконана з червоної нетинькованої цегли.

Галицька ощадна каса  

Фото: Галицька ощадна каса

Колишній будинок Галицької ощадної каси – тепер це будинок Львівського музею етнографії та художнього промислу НАН України та Інституту народознавства НАН України. Його побудували на місці давнього "Англійського готелю" за проєктом Юліана Захарієвича у 1889-1891 рр. для будинку Галицької ощадної каси у стилі пізнього історизму (неоренесанс). Імпозантна банківська споруда, локована на наріжній ділянці, на куті просп. Свободи (східний фасад) та вул. В. Гнатюка (північний фасад). Разом з розташованим навпроти будинком колишнього Празького Банку творить один з найпомітніших акцентів просп. Свободи. Галицька ощадна каса стала останньою великою і успішною роботою архітектора.

Зусиллями сина Захарієвича, Альфреда у Львові було спроєктовано та зведено низку видатних архітектурних пам’яток, які у наші дні є окрасою міста. Йому належить робота над Балабанівською кам’яницею на вулиці Валовій (будинок під номером 7), яку архітектор здійснив спільно з Юзефом Сосновським та який було зведено у 1910-му році. 

Промислово-торгова палата

Фото: постала будівля для Промислово-торгової палати

У 1912-му році на сучасному проспекті Шевченка за проєктом Альфреда Захарієвича та Юзефа Сосновського (тоді – вулиця Академічна, 17) постала будівля для Промислово-торгової палати Львова. Це будинок, у якому втілені сецесійні та неокласицистичному стилях. Зараз він використовується як офіс обласної прокуратури.

У 1909—1911 роках за проєктом архітектора Альфреда Захарієвича у стилі неокласицизму був зведений п’ятиповерховий будинок для акціонерного кооперативного банку. Будинок був побудований для Акціонерного союзного банку. У міжвоєнний період у будинку розмістили дирекцію пошти, а за радянських часів – обласне управління внутрішніх справ. Зараз – головне управління поліції Львівщини.