"Тепер яблука продають лише дрібні фермери. Потужні гравці чекають, поки ціни зростуть", – Ярослав Кардаш

21 жовтня у світі відзначають День яблука. Почали його святкувати в Англії, де яблуко є найпопулярнішим фруктом. В англійців навіть прислів'я є: an apple a day keeps the doctor away. Його можна перекласти так: хто яблуко на день з'їдає, у того лікар не буває. Для України яблуко також є традиційним фруктом, але його користь для здоров'я недооцінюють. Плоди з власних садів частіше йдуть на варення та компоти, а не з'їдаються свіжими. А у магазинах ціни на "рідні" яблука часом вищі, ніж на заморські банани. Зрештою, у супермаркетах частіше можна побачити фрукти з Польщі чи навіть є Єгипту, а не від місцевих фермерів. Чому так стається, "Еспресо.Захід" розповів голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Львівщини, власник дев'ятьох гектарів яблучного саду Ярослав Кардаш.

– Цього року ціни на яблука й справді досить високі, через неврожай. Наприклад, у моєму саду пізні заморозки в травні знищили основну частину врожаю. Трохи зародили лише ті сорти, які цвіли пізніше. Фактично, я цього року без урожаю. Але так не всюди. Наприклад, у Шоломині яблучні сади не так сильно померзли, хоча це всього за п'ять кілометрів від Звенигорода, де мій сад, – каже Ярослав Кардаш. – Зараз у розпалі збір урожаю, тому ціни трохи впали. Кожен фермер намагається продати якомога  швидше, адже зберігання здорожчує продукт.  Далеко не всі мають фруктосховища, які дозволяють зберігати урожай довше. Натомість потужніші гравці не поспішають продавати яблука зараз, розуміючи, що взимку ціна зросте. Наскільки? Це вже залежить від того, чи буде можливий імпорт та експорт в умовах карантину.

Якби не примхи погоди, чи могли б українські фермери наситити ринок власними яблуками?

Гадаю, так. Насамперед через низьку культуру споживання. Середньостатистичний українець їсть значно менше яблук ніж, наприклад, сусід поляк. Тому ринок у нас не такий уже й великий. У нас якось не надто звикли регулярно їсти яблука, аби поліпшити здоров'я. З іншого боку, питання, наскільки якісна продукція, щоб людина не споживала хімію разом з яблуком і потім не хворіла. У нас серйозні проблеми зі здоров'ям населення, зокрема в селах. Люди масово хворіють на онкологію. Здається, їмо в селі те, що самі виростили. Мали би бути здоровішими. Але ні. Річ у тім, що в нас немає досвіду використання засобів захисту рослин. Працює сільське БіБіСі – баба бабі сказала: покропи тим, підсип тим. Система аграрної просвіти не працює. У нас є закон про аграрні дорадчі служби. Але держава так і не долучилась до формування та фінансування дорадчих служб. Фактично, селянин працює всліпу. Порадили засіб, не взяло, значить треба дати більше. Вважається, що використання органічних добрив – дуже корисне. Коли купуєш домашні овочі на ринку, кажуть: вирощені на гною, ніякої "хімії". Свого часу я мав свинку, і гноєм підживляв грядку коло хати. Потім робив аналіз овочів з поля, де використовував мінеральні добрива, і заради цікавості зробив аналіз кабачків, які вирощував на грядці біля хати. Виявилось, що у них нітрати перевищували норму в п'ять разів. Але я там не використовував мінеральних добрив взагалі! Я був ошелешений. Виявляється, свіжий гній в жодному разі не можна вносити як добриво там, де вирощуються овочі, бо це також нітрати. Ми ж регулярно це споживаємо, а потім вилазять проблеми зі здоров'ям. І про це людям треба розповідати. У Польщі, Прибалтиці добре налагоджене аграрне дорадництво. Дорадник розповідає, де придбати насіння, яке краще для певної зони, про засоби захисту рослин. А головне, фермеру розповідають, де можна збути продукцію, допомагають зробити бізнес-план. У нас люди часом не вміють порахувати, скільки має коштувати продукція, яку вони виростили. У ціну часто не закладають власну працю. У нас людина на селі гарує, щоб виростити ту продукцію, приїжджає на ринок, і наприкінці дня продає її за безцінь, щоб не везти додому.

Ви кажете про ринок. А чи може фермер, який має кілька гектарів саду, пробитися в супермаркет?

Практично ні. Я позаминулого року мав великий урожай, і виникла проблема зі зберіганням. Тоді ще у мене не було сховища. Яблука були прекрасні. Я виходив з пропозиціями, співпраця не вийшла. Вони хочуть величезні обсяги продукції, але при цьому договір укладають таким чином, що ти їм постачаєш продукцію, а розрахунок може бути і за місяць, і за два. Тобто вони весь цей час користуються твоїми грішми і ти не можеш нічого зробити, бо це прописано в договорі. Найгірше навесні, коли фермерам потрібно найбільше коштів, а вони висять у маркетах. Супермаркети беруть собі наче безвідсотковий кредит. Змінити цю ситуацію наразі не вдається. Тому важливо, щоб була державна підтримка для фермерів, які мають кілька гектарів садів чи ягідників. Власне завдяки підтримці ЄС та уряду Польщі тамтешні фермери дуже серйозно піднялись, і українці до них їздять на роботу.

На сьогодні фермери взагалі не отримують державних дотацій?

Дотації є. Наприклад, можна відшкодувати вартість саджанців. Щоправда, не повністю. Є також часткові компенсації для побудови сховища, але там має бути сховище на 500 тонн. Дрібному фермеру таке велике сховище не потрібне. Я цього року збудував невеличке сховище власними коштами. Але, наприклад, у 2003-2004 році був 1% акцизний збір на садівництво і виноградарство, і дотації були суттєвими. Так, тоді ці кошти освоювала переважно одна велика структура, але ми зібрались в асоціацію, і "виїздили" ці дотації для Львівщини. До того ж, ці кошти можна було отримати авансом. Нині ж ти маєш знайти гроші, аби закласти сад, а потім, може, отримаєш дотацію. Це не було б проблемою, якби були доступні кредити. Але з кредитуванням сільського господарства також проблема. Власне, саме завдяки дотаціям у 2003-2004 роках я заклав свій сад (на початку 90-х я займався вирощуванням овочів). Та й загалом у ті часи багато садів на Львівщині заклали. Щоправда, не всі вижили. Наприклад, у Пустомитах 20 га яблуневого саду за одну зиму з'їли миші. В прямому розумінні.

Скажімо, селянин має землю і хоче закласти сад, скільки коштів йому приблизно потрібно на один гектар? І за скільки років отримає перший прибуток?

Гадаю, приблизно десять тисяч доларів. Це якщо рахувати із системою зрошення, встановленням шпалер, підготовкою ґрунту. Але можна ці витрати розтягнути. Перший рік можна обійтись без зрошення. Якщо це інтенсивний сад, то шпалеру також можна встановлювати поступово – впродовж першого року. Є середньорослі щепи. Такі сади не потребують шпалери, але тоді проблемніше формувати крону, доглядати за таким деревом. Якщо не зовсім правильно сформувати крону, таке дерево може сягнути чотирьох метрів висоти. Збирати урожай з чотириметрового дерева, його обприскувати – вже проблема. Без спеціалізованих машин не обійтись.

Інтенсивні сади можуть плодоносити і в перший рік посадки, але цього не варто допускати. З кожним роком урожайність збільшується і досягає максимуму десь на п'ятий рік. Але такі інтенсивні сади "працюють" лише до п'ятнадцяти років. Після цього урожайність падає. Я це бачу і по своєму саду. Дерева, висаджені у 2003-2005 році, уже треба викорчувати. Я вже думаю про заміну, і про те, де придбати якісний матеріал. Бо яке насіння, такий плід. Тому треба відразу добре оцінювати свої сили і не замахуватись на бозна що. Наприклад, на закладку суниці садової, чи як ми звикли казати, полуниці, потрібні менші стартові інвестиції. Але ягідник потребує більше ручної праці. На збір урожаю доведеться залучати людей. І це також виклик, бо в селах уже бракує людей працездатного віку. А ця ручна праця дуже нелегка. Разом з тим для родини це може бути серйозним заробітком. Тим більше, що нині збут для ягід є.

Чи є фермерські господарства, які змогли вийти на ринок ЄС?

Є. Знаю, що закарпатське фермерське господарство "Коник" виходило на європейський ринок. Там суперсучасне виробництво, з протиградовими сітками, системою зрошення. Та й Закарпаття дуже сприятливе для виноградарства та садівництва. Пробують виходити і господарства, які мають органічну продукцію. Свого часу один француз казав мены, що готовий забрати в Європу всю органічну продукцію, що у нас вирощується, але вона має бути сертифікованою. Проблема у бюрократизмі нашої системи, корупції на митниці. Не кожен фермер дасть раду з цим воювати. Та й треба бути обережним, аби не "влетіти" з ділками, які беруться вивезти товар за кордон. Тут могли би спрацювати сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Можливо, українці колись дійдуть до того, що треба формувати об'єднуючі структури і вже через них виходити на зовнішні ринки.

До пандемії у Польщі на виставці спілкувався з їхнім міністром рільництва. Він казав, що вони бояться конкуренції з Україною. Якби Україна отримала той потенціал фінансовий і законодавчий, який має польський фермер, то ми мали б великий спалах розвитку фермерських господарств саме в сегменті плодівництва та ягідництва. А потенціал наших земель значно кращий. Там багато земель типу поліських територій, які низькородючі. Проте урожаї там на порядок вищі, ніж у нас, у зв'язку з правильними технологіями та використанням хімічних засобів. Мудрим використанням, треба визнати. У нас часом кажуть, що в польських яблуках "зашкалює" хімія. Але вони безпечні з огляду на те, який там є контроль за якістю та безпекою.

"Тепер яблука продають лише дрібні фермери. Потужні гравці чекають, поки ціни зростуть", – Ярослав Кардаш

Чому не варто чекати на дешеві яблука у цьому сезоні та чи можна виростити добрий урожай без "хімії"

21 жовтня у світі відзначають День яблука. Почали його святкувати в Англії, де яблуко є найпопулярнішим фруктом. В англійців навіть прислів'я є: an apple a day keeps the doctor away. Його можна перекласти так: хто яблуко на день з'їдає, у того лікар не буває. Для України яблуко також є традиційним фруктом, але його користь для здоров'я недооцінюють. Плоди з власних садів частіше йдуть на варення та компоти, а не з'їдаються свіжими. А у магазинах ціни на "рідні" яблука часом вищі, ніж на заморські банани. Зрештою, у супермаркетах частіше можна побачити фрукти з Польщі чи навіть є Єгипту, а не від місцевих фермерів. Чому так стається, "Еспресо.Захід" розповів голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Львівщини, власник дев'ятьох гектарів яблучного саду Ярослав Кардаш.

– Цього року ціни на яблука й справді досить високі, через неврожай. Наприклад, у моєму саду пізні заморозки в травні знищили основну частину врожаю. Трохи зародили лише ті сорти, які цвіли пізніше. Фактично, я цього року без урожаю. Але так не всюди. Наприклад, у Шоломині яблучні сади не так сильно померзли, хоча це всього за п'ять кілометрів від Звенигорода, де мій сад, – каже Ярослав Кардаш. – Зараз у розпалі збір урожаю, тому ціни трохи впали. Кожен фермер намагається продати якомога  швидше, адже зберігання здорожчує продукт.  Далеко не всі мають фруктосховища, які дозволяють зберігати урожай довше. Натомість потужніші гравці не поспішають продавати яблука зараз, розуміючи, що взимку ціна зросте. Наскільки? Це вже залежить від того, чи буде можливий імпорт та експорт в умовах карантину.

Якби не примхи погоди, чи могли б українські фермери наситити ринок власними яблуками?

Гадаю, так. Насамперед через низьку культуру споживання. Середньостатистичний українець їсть значно менше яблук ніж, наприклад, сусід поляк. Тому ринок у нас не такий уже й великий. У нас якось не надто звикли регулярно їсти яблука, аби поліпшити здоров'я. З іншого боку, питання, наскільки якісна продукція, щоб людина не споживала хімію разом з яблуком і потім не хворіла. У нас серйозні проблеми зі здоров'ям населення, зокрема в селах. Люди масово хворіють на онкологію. Здається, їмо в селі те, що самі виростили. Мали би бути здоровішими. Але ні. Річ у тім, що в нас немає досвіду використання засобів захисту рослин. Працює сільське БіБіСі – баба бабі сказала: покропи тим, підсип тим. Система аграрної просвіти не працює. У нас є закон про аграрні дорадчі служби. Але держава так і не долучилась до формування та фінансування дорадчих служб. Фактично, селянин працює всліпу. Порадили засіб, не взяло, значить треба дати більше. Вважається, що використання органічних добрив – дуже корисне. Коли купуєш домашні овочі на ринку, кажуть: вирощені на гною, ніякої "хімії". Свого часу я мав свинку, і гноєм підживляв грядку коло хати. Потім робив аналіз овочів з поля, де використовував мінеральні добрива, і заради цікавості зробив аналіз кабачків, які вирощував на грядці біля хати. Виявилось, що у них нітрати перевищували норму в п'ять разів. Але я там не використовував мінеральних добрив взагалі! Я був ошелешений. Виявляється, свіжий гній в жодному разі не можна вносити як добриво там, де вирощуються овочі, бо це також нітрати. Ми ж регулярно це споживаємо, а потім вилазять проблеми зі здоров'ям. І про це людям треба розповідати. У Польщі, Прибалтиці добре налагоджене аграрне дорадництво. Дорадник розповідає, де придбати насіння, яке краще для певної зони, про засоби захисту рослин. А головне, фермеру розповідають, де можна збути продукцію, допомагають зробити бізнес-план. У нас люди часом не вміють порахувати, скільки має коштувати продукція, яку вони виростили. У ціну часто не закладають власну працю. У нас людина на селі гарує, щоб виростити ту продукцію, приїжджає на ринок, і наприкінці дня продає її за безцінь, щоб не везти додому.

Ви кажете про ринок. А чи може фермер, який має кілька гектарів саду, пробитися в супермаркет?

Практично ні. Я позаминулого року мав великий урожай, і виникла проблема зі зберіганням. Тоді ще у мене не було сховища. Яблука були прекрасні. Я виходив з пропозиціями, співпраця не вийшла. Вони хочуть величезні обсяги продукції, але при цьому договір укладають таким чином, що ти їм постачаєш продукцію, а розрахунок може бути і за місяць, і за два. Тобто вони весь цей час користуються твоїми грішми і ти не можеш нічого зробити, бо це прописано в договорі. Найгірше навесні, коли фермерам потрібно найбільше коштів, а вони висять у маркетах. Супермаркети беруть собі наче безвідсотковий кредит. Змінити цю ситуацію наразі не вдається. Тому важливо, щоб була державна підтримка для фермерів, які мають кілька гектарів садів чи ягідників. Власне завдяки підтримці ЄС та уряду Польщі тамтешні фермери дуже серйозно піднялись, і українці до них їздять на роботу.

На сьогодні фермери взагалі не отримують державних дотацій?

Дотації є. Наприклад, можна відшкодувати вартість саджанців. Щоправда, не повністю. Є також часткові компенсації для побудови сховища, але там має бути сховище на 500 тонн. Дрібному фермеру таке велике сховище не потрібне. Я цього року збудував невеличке сховище власними коштами. Але, наприклад, у 2003-2004 році був 1% акцизний збір на садівництво і виноградарство, і дотації були суттєвими. Так, тоді ці кошти освоювала переважно одна велика структура, але ми зібрались в асоціацію, і "виїздили" ці дотації для Львівщини. До того ж, ці кошти можна було отримати авансом. Нині ж ти маєш знайти гроші, аби закласти сад, а потім, може, отримаєш дотацію. Це не було б проблемою, якби були доступні кредити. Але з кредитуванням сільського господарства також проблема. Власне, саме завдяки дотаціям у 2003-2004 роках я заклав свій сад (на початку 90-х я займався вирощуванням овочів). Та й загалом у ті часи багато садів на Львівщині заклали. Щоправда, не всі вижили. Наприклад, у Пустомитах 20 га яблуневого саду за одну зиму з'їли миші. В прямому розумінні.

Скажімо, селянин має землю і хоче закласти сад, скільки коштів йому приблизно потрібно на один гектар? І за скільки років отримає перший прибуток?

Гадаю, приблизно десять тисяч доларів. Це якщо рахувати із системою зрошення, встановленням шпалер, підготовкою ґрунту. Але можна ці витрати розтягнути. Перший рік можна обійтись без зрошення. Якщо це інтенсивний сад, то шпалеру також можна встановлювати поступово – впродовж першого року. Є середньорослі щепи. Такі сади не потребують шпалери, але тоді проблемніше формувати крону, доглядати за таким деревом. Якщо не зовсім правильно сформувати крону, таке дерево може сягнути чотирьох метрів висоти. Збирати урожай з чотириметрового дерева, його обприскувати – вже проблема. Без спеціалізованих машин не обійтись.

Інтенсивні сади можуть плодоносити і в перший рік посадки, але цього не варто допускати. З кожним роком урожайність збільшується і досягає максимуму десь на п'ятий рік. Але такі інтенсивні сади "працюють" лише до п'ятнадцяти років. Після цього урожайність падає. Я це бачу і по своєму саду. Дерева, висаджені у 2003-2005 році, уже треба викорчувати. Я вже думаю про заміну, і про те, де придбати якісний матеріал. Бо яке насіння, такий плід. Тому треба відразу добре оцінювати свої сили і не замахуватись на бозна що. Наприклад, на закладку суниці садової, чи як ми звикли казати, полуниці, потрібні менші стартові інвестиції. Але ягідник потребує більше ручної праці. На збір урожаю доведеться залучати людей. І це також виклик, бо в селах уже бракує людей працездатного віку. А ця ручна праця дуже нелегка. Разом з тим для родини це може бути серйозним заробітком. Тим більше, що нині збут для ягід є.

Чи є фермерські господарства, які змогли вийти на ринок ЄС?

Є. Знаю, що закарпатське фермерське господарство "Коник" виходило на європейський ринок. Там суперсучасне виробництво, з протиградовими сітками, системою зрошення. Та й Закарпаття дуже сприятливе для виноградарства та садівництва. Пробують виходити і господарства, які мають органічну продукцію. Свого часу один француз казав мены, що готовий забрати в Європу всю органічну продукцію, що у нас вирощується, але вона має бути сертифікованою. Проблема у бюрократизмі нашої системи, корупції на митниці. Не кожен фермер дасть раду з цим воювати. Та й треба бути обережним, аби не "влетіти" з ділками, які беруться вивезти товар за кордон. Тут могли би спрацювати сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Можливо, українці колись дійдуть до того, що треба формувати об'єднуючі структури і вже через них виходити на зовнішні ринки.

До пандемії у Польщі на виставці спілкувався з їхнім міністром рільництва. Він казав, що вони бояться конкуренції з Україною. Якби Україна отримала той потенціал фінансовий і законодавчий, який має польський фермер, то ми мали б великий спалах розвитку фермерських господарств саме в сегменті плодівництва та ягідництва. А потенціал наших земель значно кращий. Там багато земель типу поліських територій, які низькородючі. Проте урожаї там на порядок вищі, ніж у нас, у зв'язку з правильними технологіями та використанням хімічних засобів. Мудрим використанням, треба визнати. У нас часом кажуть, що в польських яблуках "зашкалює" хімія. Але вони безпечні з огляду на те, який там є контроль за якістю та безпекою.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал