У Національному музеї у Львові відкриють несподіваного Зеновія Флінту

Завтра, 28 серпня, у Національному музеї ім. митрополита Андрея Шептицького у Львові відкриється виставка "Зеновій Флінта: реальність та метафізика". Це вже друга експозиція в місті Лева за це літо, присвячена художникові. Першу – "Флінта 1970" – у рамках паралельної програми "Лабіринти ЛКСФ" у YaGallery організував Павло Гудімов, повідомляє "Еспресо.Захід".

Фото: з архіву Богдана Мисюги

Цікаво те, що обидві виставки офіційно не прив’язані до жодних дат – так збіглося. Хоча, якби Зеновій Флінта так рано не пішов у засвіти, то 1 вересня він святкував би своє 85-ліття.

Живописець, графік, кераміст, організатор художнього життя Львова та стратег його монументального оздоблення, цей художник став у місті Лева одним із найяскравіших представників покоління «шістдесятників», творцем, що в умовах ідеологічного диктату зважувався творити дивовижні речі, які не вписувалися у рамки тодішнього офіційного «стилю» і на що потрібна була певна мужність.

"Реальність – це завжди інше, ніж ми зазвичай думаємо, і найчастіше вона для нас відкривається священним жахом, а не просто холодним "прикидом" думки. Герої – це ті, про яких можна сказати, що вони перестали породжувати зі себе "ніщо", – не випадково записав Зеновій Флінта у своєму нотатнику одну з думок шанованого ним філософа Мераба Мамардашвілі. Цей грузинський Сократ, який суттєво вплинув на становлення незалежної філософської думки в колишньому СРСР, вплинув і на Зеновія Флінту. Як вплинули на нього й інші видатні філософи різних часів і народів, виписками з праць яких рясніють його записники.

Відтак, як розповів журналістові "Еспресо.Захід" куратор виставки у Національному музеї у Львові Богдан Мисюга, який уже не один рік займається вивченням творчості Зеновія Флінти, тому він і вирішив помережати експозицію висловами із Флінтових записників. "Річ у тім, що те, що робив Флінта (навіть повернувшись до начебто реалістичної творчості, і те, що про нього писали, – дві великих різниці. І мені стало дуже цікаво відкрити те віконце у світ Флінти – які книги він читав, яку музику слухав, які фільми  любив. І через нього глянути на його творчість. Тим паче, що філософію можна знайти не тільки в абстрактних, а й дуже реальних речах".

"Такої татової виставки ще не було, – ділиться з нами думками донька Зеновія Флінти Ірина Данилів- Флінта, – бо раптом те, що раніше сприймалося як реалізм, постає цілком в іншому світлі. Підготовлена на основі нашої родинної колекції та збірки Національного музею у Львові, ця виставка не лише викликає у мене пришвидшене серцебиття, а й підштовхує мене до якихось нових осмислень. Раніше кожна татова виставка ставала для мене насамперед зустріччю із рідною душею. А тепер – можливо, через те, що я вже значно старша, ніж був мій батько, коли його не стало, – з’являється значно глибше розуміння, відкриваються якісь інші рівні осягнень".

"Хіба немає іншої самоти, аніж та, котру ми бачили в печерах, у лісах? Хіба не може людина й серед натовпу почуватися зовсім самотньою?" – ще один запис рукою Флінти, цього разу Артура Шопенґауера. І відповідь, яку знаходить в Плутарха: "Якщо людина має можливість розмірковувати, спостерігати сонце, місяць і зорі, насолоджуватися дарами землі й моря – вона не самотня й не безпорадна".

Властиво, йдеться про нове прочитання великоформатних сюжетних творів З. Флінти 1960-1980-х років, що їх звикли асоціювати з офіційним мистецтвом. Цікаво також те, що вперше виставляються робочі начерки, які розкривають "творчу кухню" художника. І в цьому новому компонуванні графічних ескізів як самодостатніх творів зникає штамп "підрядного жанру", натомість стає видимою філософія "творчої радості", її складові: захоплення красою натури, пленерна медитація та "гра у метафори".

"Експозиція збудована за принципом натурних мотивів, коли у численних ракурсах одного мотиву розкривається інтимна метафізика художнього мислення, – написав в анотації до виставки Богдан Мисюга. – Зеновій Флінта – майстер асоціативного образу, любитель Феллінівського кінематографу і його композиції того часу – це також своєрідний портрет львівських інтелектуалів 1970-х, що проектували на мистецтво свій унікальний світ декадентського відчуження".

Варто сказати, що виставка "Зеновій Флінта: реальність та метафізика" створена у рамках дослідницької програми "UU#Lviv" –  архіву львівського неофіційного мистецтва другої половини ХХ століття за сприяння Українського культурного фонду і триватиме до 18 жовтня.

Фото: з архіву Богдана Мисюги