300 років (не)самотності. Блог Ірини Березовської

Я часто думаю про старого перекладача Симеона, коли переживаю  труднощі з натхненням чи не можу знайти потрібні слова. Бо це велика відповідальність - знайти слова.

У ІІ столітті до народження Христа Птолемей вирішив зібрати велику бібліотеку в Александрії і побажав Священне Писання Старого Завіту перекласти з єврейської на грецьку. Для цього він зібрав близько сімдесяти єврейських учених-мудреців, які знали єврейську і грецьку мови. Мудреці розподілили між собою для перекладу Священне Писання. Серед них був і Симеон, йому випало перекладати Книгу пророка Ісаї. Коли ж Симеон дійшов до слів “Ось Діва зачне і народить Сина…”, то не міг зрозуміти, як Діва може зачати і народити. Тож надумав перекласти так: “Молода жінка зачне і народить”. І щойно він про це подумав, як явився йому ангел Господній і сказав, що треба таки писати “Діва зачне” і що Симеон не помре, доки не побачить здійснення цього пророцтва. Цю дивну зустріч ми й називаємо Стрітенням. Головне питання Стрітення – не де й коли освятити свічки, а чи зустрівся я зі Спасителем.

Але чи кожному з нас потрібна помилка, щоб зустріти Христа?

Ми сидимо у полоні своїх смартфонів і непевних новин, збираємо тривожні валізки, забираємо гроші з банків і готуємося перечекати складні часи не вдома. Але все було би інакше, якби ми раніше навчилися жити з розумінням, що смерть така реальна, як і наше з вами життя, що рано чи пізно вона з нами станеться і що готуватися до неї - так само нормальна практика, як купувати взуття на зиму і квасити огірки на зиму. Можна втекти у країну, де немає війни, але не можна втекти від себе. Я знову все зіпсую своїми установками, внутрішні дракони знайдуть мене на іншому кінці планети.

Якщо тільки моя головна зустріч не змінить мене і не підштовхне до дій. Якщо тільки я зрозумію все правильно і подолаю свій тваринний страх. Бо жоден вірус і жоден завойовник не переможе мене, спокійної і закоріненої у те, що не вмирає. Бо історія людства  має приклади перемог сильних духом людей. Щоб такими стати, потрібні коріння і крила.

Якраз їх отримую від головної зустрічі. Це добре розумів Симеон, у нього був час подумати - 300 років як-не-як. Якщо заглядати в корінь, не чекати чудес від свічок, не надіятися на князів людських. Це називається Богошукання. Але про це рідше говорять у церковних пабліках, бо всі зайняті майстер-класами зі свічкороблення з вощини. Це не вдягнеш у фоточки і не підженеш під тренди. Але це якраз визначає точку спостереження, коли йдеться про ймовірність війни і страх перед новим вірусом.

За свій сумнів праведний Симеон був удостоєний дочекатися приходу Месії усупереч законам природи. За переданням, Симеону в той день, коли він зустрівся з Ісусом, було 300 років. Не кожен стільки має для виправлення своїх помилок. Я  не хочу жити 300 років, щоб побачити свою помилку, але готова чекати 300 років на своє особисте Стрітення. Світові сьогодні бракує людей, в яких відбулася ця зустріч і змінила їхнє життя. Світові бракує прикладів, що можна не боятися.

Симеон зустрів Бога і при цьому народив безсмертний текст, який живе понад 2 000 років. "Нині відпускаєш раба Твого, Господи" – скільки разів повторюю ці слова, і щоразу до мурашок у тілі… Теж хотіла б навчитися так писати… Коли мені не пишеться, думаю про те, що дуже хотіла б, щоб Головний Автор дав мені час збагнути силу слів, навіть за 300 років. Якщо ти шукаєш, ти вже не самотній усі три сотні років!

Нехай празник Стрітення Господнього відновить радість головної зустрічі і додасть нам рішучості більше ніколи з Ним не розлучатися! І це буде найбільша перемога, за якою прибудуть всі інші!

Про авторку. Ірина Березовська – журналістка. 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.