Завжди попереду: як Сили ТрО знищують окупантів поруч із досвідченими бригадами

У День Героїв "Еспресо.Захід" розповідає про львівських тероборонівців.

Торік 24 лютого центри комплектування територіальної оборони були наповнені людьми, які були готові стати на захист держави. Тисячі чоловіків  і жінок без досвіду військової служби, але з великою мотивацією в один момент узяли в руки зброю, одягнули військовий однострій і вирушили обороняти країну. Колишні юристи, підприємці, вчителі, лікарі стали військовими Сил територіальної оборони Збройних Сил України й нині виконують бойові завдання за кількасот метрів від ворога. 

Сили територіальної оборони – це легка піхота. Завдання піхотинця – зайняти позицію в окопі й утримувати її. За ним розміщується артилерія, формуються і розгортаються ударні бригади. Тож  піхотинець завжди бере на себе перший удар. Тому йому найважче. Ексвійськовий 103-ї бригади Сил ТрО ЗСУ Віктор Біщук переконаний: люди стали успіхом територіальної оборони. 

"Тероборона – це перш за все люди, – наголошує Віктор Біщук. – Це люди, які пройшли більш ніж рік боїв, які з цивільних стали командирами та керівниками підрозділів. Для воєнного стану – це надзвичайно велике досягнення. Уявіть собі, що вчора ви були продавцем, а сьогодні командуєте людьми".

Так трапилося з молодшим сержантом Олександром Плєсковим. Чоловік ніколи не служив, не мав військової кафедри й не тримав в руках зброї. У цивільному житті займався туристичним бізнесом, мав свою туристичну агенцію. Понад рік він у Збройних Силах України й зараз командир відділення зенітної установки у 125 бригаді Сил ТрО. Батальйон військового брав участь в обороні північних околиць Бахмута. 

Фото: архів військовослужбовця

"Були тяжкі бої, затяжні, постійні штурми, постійні обстріли, авіанальоти літаками та гелікоптерами, – розповідає Олександр Плєсков. – Дуже активно було, до того ми такого досвіду не мали. Ми були в Харківські області на кордоні. Там були періодичні обстріли, але тісного контакту не було. А в Бахмуті ворог ліз постійно піхотою в штурми. І постійний був обстріл. Причому дуже часто їм було все одно на власну піхоту. Вони навіть могли стріляти по своїх. Могли лізти взвод 30 людей, за ним ще один взвод 30 людей, а могли йти відразу кілька взводів. Фактично майже цілодобово. Здебільшого вночі". 

Фото: архів Олександра

І в таких умовах воїни мужньо тримали оборону. Олександр Плєсков зізнається: Бахмут загартував воїнів. Після цих боїв вони стали більш професійні та досвідчені. 

Також у бою загартовувалися військові 103-ї бригади Сил територіальної оборони. Захист лінії фронту по Сіверському Дінцю став легендарним для бригади. 

"Минулого року навесні ворог кинув величезні сили, щоб форсувати річку Сіверський Донець у районі Білогорівки, – пригадує Віктор Біщук. – Було кілька десятків спроб навести понтонні переправи, і наші підрозділи 103-ї бригади Сил територіальної оборони поруч з іншими підрозділами утримували ці позиції. Зрештою ми втримали ці місця, де ворог намагався розгорнути плацдарм для наступу й навести переправи. Білогорівка стала ще однією Чорнобаївкою для ворога. Коли розпочалася підготовка до українського контрнаступу, ми змогли разом з іншими бригадами Нацгвардії і ЗСУ перетнути цю річку, форсувати й захопити кілька населених пунктів уже на окупованій території. Тобто ми звільнили кілька населених пунктів. І це стало для нас таким рубежем, що тероборона не тільки сидить в окопах, а ще й звільняє населені пункти". 

За час повномасштабного вторгнення бригади територіальної оборони змогли влитися в структуру Збройних Сил України і нині виконують завдання поруч з досвідченими бригадами. Територіальна оборона еволюціонувала в озброєнні від класичного піхотного підрозділу, який повинен сидіти в окопах, до серйозних уже напівмеханізованих бригад з власною технікою.

"Люди багато думають, що ТрО – це не ЗСУ чи що вони сидять десь у тилу. Насправді я не чув зараз за якусь бригаду, яка або зараз не на передовій або не була на передовій, – наголошує Олександр. – ТрО – легка піхота. Але при цьому ми можемо виконувати багато  завдань. У нас є роти стрілецькі, є роти вогневої підтримки, які мають легке озброєння, міномети, гранатомети, кулемети, ПЗРК. У більшості випадків нас долучають до великих механізованих або десантно-штурмових бригад". 

Військові переконані: успіх територіальної оборони – в людях. Це надзвичайно мотивовані воїни, які в бойових діях вигадують різне застосування техніці, щоб якнайбільше нашкодити окупантам. Часто вони були успішні в цивільному житті й нині свій досвід скеровують на те, щоб перемогти ворога у війні.