Захисник із Прикарпаття, який на війні втратив ногу, мріє повернутися на фронт

Про це повідомило Міністерство охорони здоров’я, передає "Еспресо.Захід".

Через три роки Андрій завершив службу, однак повернувся за власним рішенням у лютому 2022 року.

Перше поранення Андрій отримав у ніс з відстані 4-5 метрів. "Можна вважати, що то мій другий день народження. Не всі бронежилети кулю витримують, а в мене ніс витримав", – жартує він, демонструючи той шматочок металу. У носі, до речі, залишився ще "сталевий наконечник" від кулі, який дістати не змогли.

Після лікування він разом із товаришами продовжував служити та давати відсіч ворогові. Вдруге захисника було поранено під Соледаром у листопаді минулого року – він підірвався на міні.

Боєць пригадує, що тієї ночі мав зустріти двох побратимів, яких прислали на підкріплення. Йти треба було в темряві понад 500 метрів посадкою. Говорить, що в один бік дійшов добре, а назад – був збитий з пантелику новим розривом снаряда і зайшов не в ту яму від розриву, в яку слід було, а в нову, пройшов ще кілька метрів і наступив на міну. По рації вийшов на своїх командирів та сказав, що "трьохсотий".

На ту ногу, що постраждала найбільше, йому наклали два турнікети. Хвилин 40 його тягнули полем, ще приблизно стільки ж везли до лікарів. Надали першу медичну допомогу і транспортували до Дніпра, де Андрію ампутували ногу.

Захисник говорить, що там не було вже що рятувати. Та й часу минуло багато з моменту поранення.

"А ліву врятували, – показує Андрій. – Стопи отак не було. Великий палець ампутували наполовину, наступний – повністю. Ці два – декорація. І мізинця – половину. Тут все осколком пробито. Тут все поламано. Воно вже заживає".

З листопада військовослужбовець лікується в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні. Саме там він пройшов курс реабілітації та протезування. І це вперше, коли медики у закладі провели протезування військовому.

"Ми почали працювати з Андрієм ще в гострий період. А вже невдовзі перейшли до формування кукси для куксоприймача. Пізніше ми працювали з рубцем, трохи чекали поки він загоїться, а згодом разом із командою нашого Центру розробили для Андрія індивідуальну програму реабілітації, щоби покращити його стан після оперативного втручання та перейти до інтенсивних занять", – розповідає фізичний терапевт Центру фізичної та реабілітаційної медицини обласної клінічної лікарні Максим Пащин.

Фахівці центру допомагали військовому встановити баланс, щоби згодом зі встановленим протезом він відчував рівновагу. Коли Андрій зміг стояти біля кушетки сам, не тримаючись за неї, тоді йому дали милиці й ставили ходу.

Захисник говорить, що перемога близько і мріє повернутися на фронт. Та зараз головна мета – почати ходити. А на зауваження про втрату ноги говорить, що хлопці і з більшими проблемами вертаються і почуваються нормально.

Попри всі втрати та виклики, війна принесла Андрію кохану дівчину – Тетяну. Вона була госпітальєркою, потім працювала в госпіталі, на війні – з перших днів, тепер – у його батальйоні.

Андрій каже, що мотивацією почати якнайшвидше ходити для нього є бажання піти з Тетяною погуляти. Не на візку, а попід руки. Герой говорить, що після таких серйозних обставин люди змінюються – виробляється більш сильний та сталевий характер.

• Кулеметник з Чернівців попри поранення виконав бойове завдання та допоміг побратиму. 
• А на Прикарпатті поранений боєць з Одещини одружився зі своєю коханою.