За 3 роки війни місцеве самоврядування довело, що є більш ефективною опорою для держави, - Петро Адамик

В нас вже третій рік війна, третій рік Львів має свою місію. Як за цей час змінилося місто? Як господарка і структура, міста, як змінились львів’яни?

Перших три місяці війни був час надзвичайної консолідації міста. Львів’яни допомагали тим, хто втікав від війни. Ми були великим транзитним хабом, через який пів України виїхало 2/3 із цих 6-7 млн, які залишили Україну.

Як голова асоціації українсько-в'єтнамської дружби, я допоміг виїхати зі сходу України понад 1200 в'єтнамцям. Як для громадян іншої країни, Львів надав їм транспорт, який відвіз до кордону. До речі, за час війни В’єтнам ввійшов у число країн, які надають чи не найбільше донатів для гуманітарних проектів в Україні та нашої медицини.

Як керівник Львівської Федерації регбі, я бачив, як виїжджали сім’ї гравців з Донецької, Харківської та інших областей. В нас живуть зараз хлопці, які лишилися тут з Покровська, Селидового, тренери у нас працюють із Селидового. Частина хотіла виїхати, а частина хотіла залишитись в Україні. В регбійному середовищі Львова у перші дні ми зробили самооборону, а потім з неї 28 чоловіків поїхали на фронт більшість із них добровольцями.

Ці перших три місяці зовсім відрізняється від, наприклад, останніх трьох місяців у 2024 році.

В перший день війни ми зібралися в кабінеті міського голови о 8:00 ранку і домовилися, що ми єдині  і всі разом працюємо на нашу перемогу у війні. Тобто мобілізуємо все, що можемо там мобілізувати у Львові. Цього запалу вистачило насправді на перший рік так точно. А потім ми вже почали жити складніше. Наприклад з’явилися питання із делегуванням повноважень. Міський голова чомусь подумав, що він може приймати рішення без депутатського корпусу, через виконком. Пізніше його прокуратура поправила.

Бюджет Львова значно виріс внаслідок інфляції. Тобто виглядає бюджет як багатомільярдний, а насправді спроможність міста не виросла. 

Ми ж не як деякі прифронтові міста, і не будемо садити троянди для росіян. Ми намагаємось адекватно приймати рішення. Водночас не маємо можливості всі гроші витратити на війну, на зброю. Нажаль.

Якби могли, то набрали б кредитів у європейських банках і витратили б всі гроші на військову підтримку.

 Але не можемо, тому витрачаємо кошти й на господарку міста. Є якісь речі, які треба добудувати, є якісь речі, які ми вважаємо, що це обличчя Львова, є якісь речі, які аварійні. Є деякі дуже важливі проєкти, наприклад, сміттєпереробний завод чи певні транспортні рішення, дасть Бог, на вулиці Миколайчука візьмемо кредитні гроші та добудуємо трамвайну колію, на яку вже готова технічна документація та є грантові європейські кошти. Якщо на сьогодні європейські банки готові з нами співпрацювати, то з цього треба користатися, щоб був розвиток міста. 

Львів враз став містом мільйонником. До війни Львів отримав приріст додатковими земельними територіями. Враховуючи реалії та необхідність розбудови чи робиться в місті переоцінка містобудівних планів, рішень та проєктування?  

Згідно із законодавством, якщо до початку нового року місто не прийме генплан, то працює відповідно до закону про історичну спадщину.

А генплан міста вже розроблений?

Ні, та яке! Це питання до головного архітектора. Раніше всі містобудівні рішення приймав виконком, як колегіальний орган, який не ніс за це жодної відповідальності. Міська рада прийняла рішення та визначила відповідального – це головний архітектор міста. Саме він в рамках відповідного терміну повинен приймати або позитивне, або негативне рішення. З нового року головний архітектор мав би видавати містобудівні умови та обмеження відповідно до прийнятого генплану міста. Але його нема. Об цей генплан вже зламано багато списів, але що б не говорив міський голова та інші чиновники, але в процесі пошуку винних в кінцевому плані вони вийдуть на себе, бо Андрій Садовий вже 18 років при владі. 

Львів’яни скаржаться на хаотичну забудову міста, коли з’являються нові багатоповерхівки, без належної соціальної та інфраструктурної забудови. Коли місто зможе налагодити дієвий діалог з підприємцями, щоб забезпечити не хаотичну, а системну забудову?

Не все забудовується хаотично, але поки не буде генерального плану ситуація із стратегічними прорахунками в окремих мікрорайонах та в стратегічному баченні ніяк не вирішиться. Але в цей план потрібно врахувати те, що вже понабудовували. Забудова на Малоголосківській, велодоріжки, які з’являються ні звідки і нікуди не ведуть. В нас є сильний архітектор, який мав би створити цей новий генплан. 

Але водночас, бізнес не може чекати чи зупинятися, він рухається. Те, що в міста нема генплану, тут бізнес менше всього обходить. І він шукає, як це обійти, чи через Київ, чи через центральні органи влади, через Міністерство культури, якийсь дозвіл взяти, криво-косо, але вже маєш якісь документи. Тому що раніше від міськради не можна було роками добитись відповіді.

Зараз вже законодавець прийняв таке рішення і наділив усіма правами головного архітектора, який має або дозволити щось будувати, або відмовити через якусь причину. Але зараз ці рішення не базуються на генплані. Те що відбувається – це бачення головного архітектора поточного, а також його попередника і ще до нього. Тобто оце що відбувається у Львові – це бачення трьох архітекторів і, звісно, міського голови.

А є завдання в головного архітектора зробити генплан?

В нього не тільки є таке завдання, але й цього вимагає закон. Для цього міська рада, як законодавчий орган, забезпечила всі можливості для роботи, створила департамент, який є укомплектований фаховими архітекторами. По факту в цієї команди міського голови, яка при владі 18 років просто немає стратегії містобудування, й вже пізно її мати.

Зараз в місті вже накопичилось чимало прикладів та проєктів, коли обіцянки від влади звучали дуже круто, але на виході пшик. 

Це стосується не тільки Генплану, але й сміттєпереробного заводу чи того самого електронного квитка. Наприклад, коли я працював в комісії культури і спорту, то ми порахували, що в нас тільки на проєктно-кошторисну документацію (ПКД) різним архітекторам витрачено 400 млн грн, ще по старому курсу долара, а самих об'єктів реалізовано навіть не на цю суму.    

Тобто вони кожний виборчий цикл щось обіцяли, створюють нову ПКД, платять архітекторам. А потім вибори проходять і обіцянки залишаються невиконаними, а ПКД з часом втрачає свою актуальність. Адже ціни на все зростають, і на матеріали і на вартість робіт. По культурі ми змогли реалізувати орієнтовно 20% проєктів, на які були виготовлені ПКД, а 80% провалилось. 

В цій каденції депутати прийняли рішення, що ми більше нових ПКД не робимо. Потрібно або виконувати старі проєкти, або ургентні.

Які проєкти на 2024 рік були пріоритетними та що вдалося реалізувати?

Є частина видатків на ЗСУ про які ми не можемо говорити. Окрім того, нам треба опалити комунальні будинки, ті, що приєднані до наших теплокомуненерго. Пам’ятаємо, що ми готуємось до ракетних ударів росіян, а тому значні видатки йдуть на підготовку альтернативних варіантів обігріву. Автономне електрозабезпечення шкіл і садочків, лікарень. Зараз це вже реалізовано десь на 70%, а решта в процесі завершення. 

Ще один вагомий бюджетний напрямок – це реабілітація наших воїнів. Всі бачать, які кошти ми в медицину вкладаємо. Оскільки це все міські кошти, то ми вимагаємо від ТМО представити перелік безумовних, безкоштовних послуг. Так, щоб кожен громадянин Львова міг прийти й замовити те що йому належиться. А за це заплатить НСЗУ. Бо люди й так платять податки, які мали б враховувати частину медичних послуг. 

Бюджет 2025. Які ключові пріоритети?

ЗСУ, медицина і освіта – це ключові пріоритети, але є й багато інших. Наприклад, у нас великий касовий розрив йде по оплаті вчителям. Багато вчителів, які не мають субвенції з держави, а ми їх маємо тих вчителів, і вони потрібні. В наші дні соціально не захищених не стає менше, а тільки більшає. Тому наш бюджет розвитку вже можна назвати сміло бюджетом проїдання, тому що нам потрібно віддавати борги та закривати дірки. 

Ми зараз домовилися на комісії бюджетній, що ми просто будемо зараз всі програми переглядати, й різати. 

Потрібні програми. Наприклад програма для інсулінозалежних. Вона потрібна, але ж вона має працювати. А не так, що програма є, а ми її не фінансуємо, а люди ж надіються. Потрібно їм або чесно сказати, що місто не має можливості фінансувати, або програму наповнити реальними коштами. Нам також потрібно мати гроші на непередбачувані витрати. Звісно, що Львів – це не східні міста, які постійно під ракетними та іншими ударами, але після останніх ракетних ударів збитки міста - понад мільярд. Добре, що включився бізнес та різні фонди, тому місто могло дати тільки частину – 150 млн. Ми будемо змушені брати кредити в державних банках, щоб місто просто не зупинилося. 

Але маємо й позитивні речі. Ми інтенсифікуємо спілкування з Європою та цілим світом. Стали молодіжною столицею, наприклад. Це визначальні маркери для західних інвесторів. В контексті міжнародної співпраці Львів є лідером в Україні. 

Петро Адамик, форум в Карпачі, Фото: facebook

Кожного року в бюджеті є кілька інфраструктурних об’єктів, які часто перекочовують з року в рік. Наприклад, міст на Ковча, міст на Княгині Ольги чи вулиця Миколайчука і Мазепи. Що ці проєкти чекає в бюджеті 2025 року?

По Миколайчука нещодавно були видані містобудівні умови і проєктно-кошторисна документація по цьому проєкту завершена. Але наш бюджет цього року самостійно профінансувати будівництво трамвайної колії до першого ТМО - неспроможний. У нас війна й інші пріоритетні видатки. Водночас ми перебуваємо в переговорному процесі щодо вступу в ЄС. 

В цей час ЄС виділить Україні приблизно 6 млрд євро на інфраструктурні проєкти та місцеве самоврядування. Якщо умовно взяти, то Львівщина претендує на 1/10 частину з цих коштів. Для регіону – це орієнтовно 600 млн євро, а для міста приблизно – 400 млн євро. 

Якщо ми зараз якісно пропишемо ПКД, то буде з чим іти до європейських чиновників. На Миколайчука вже зараз готові дати грант в 5 млн євро і ми будемо за це голосувати на найближчій сесії та підтримаємо цей проєкт.

Цей проєкт на Миколайчука зробить більш доступною нашу головну лікарню в першому ТМО, яке також самостійно дуже ефективно працює в плані залучення коштів. Ми їм виділили мільярд, а вони на цей мільярд знайшли ще 3 млрд спонсорських коштів. Ми будуємо для пацієнтів цілий гуртожиток за грантові 18 млн євро, будуємо реабілітаційний центр в Брюховичах. Нам допомагають багато країн Європи, Азії, міста побратими, різні гуманітарні фонди та приватні структури. Наприклад, нещодавно повернувся із Вроцлава, який вже передав другий мільйон на наші гуманітарні проекти. 

Ще ви питали про проєкт моста на Ковча, який для життя міста є дуже важливим. Але проблема в тому, що проєкт лежить на межі відповідальності міста і залізниці. І ніяк не можемо визначитися хто має зробити левову частину проєкту.  Ми кожний рік закладаємо кошти у свій бюджет, а Укрзалізниця цей проєкт ігнорує. З яких причин мені не відомо. Міст вже давно аварійний. От коли буде біда, тоді буде все швидко і красиво. Нажаль у нас так завжди відбувається. 

Через те, що була біда на Грибовицькому сміттєзвалищі. Й тільки після трагедії почали робити проєкт рекультивації сміттєзвалища та сміттєпереробний завод. Вже понад 2 місяці завод, який наче збудований на 70%, зараз стоїть і не будується. Якою є ситуація із підрядником і на будівельному майданчику?

Депутати зі свого боку зробили все що нас просив міський голова – ми проголосували за виділення додаткових коштів через кредит, розуміючи, що законсервувати проєкт буде дорожче. Щоб його добудувати потрібно 17 млн, а для консервації – 7 млн. Це зі слів чиновників. Але як тільки ми це зробили виявилась інша правда. Що завод не будується чи будується погано. Через ті неефективні рішення, які були прийняті протягом останніх трьох-чотирьох років, п'ятьма-шістьма командами тих, хто будував сміттєпереробний завод. 

Всі попередні команди роздули таку вартість об’єкта, що спеціалісти, які в цьому розбираються просто беруться за голову. Але кажуть, що місто вже є рабом цього процесу, який потрібно закінчити. 

Якщо у вересні перший заступник міського голови нам обіцяв, що в грудні ми будемо перерізати стрічку, то зараз нам кажуть, що не потрібно роздмухувати скандал. Але по факту, ми взяли кредит і зайшли в дискусію із генпідрядником. Все стало. Ми мали їхати дивитися на стан справ, але в останній момент все скасували – підозрюю, що немає що показувати. І навіть щобільше, ми дослідили, що навіть освоївши ці кошти – завод не відкриється. Тому я не вірю, що цей об’єкт добудують, або зроблять це за ще більші додаткові гроші. Хоча факт, що завод потрібно добудувати. 

Що змінилося в місті після впровадження електронного квитка? Чи стали видатки на транспорт більш прозорими? Чи почало місто більше заробляти?

Для цього потрібно собі дати відповідь. Транспорт це бізнес чи послуга для мешканців. Зараз це послуга, навіть враховуючи ті ціни які у нас є. Ми запустили електронний квиток і почали все рахувати. Пільговиків у транспорті у нас близько 30-40%. Ми перейшли в електротранспорті та АТП №1 на оплату за кілометр і всі жахнулися. Бо нам треба або на сотні мільйонів гривень виділяти більше коштів, щоб транспорт їздив або зменшити кількість маршрутів. Бо виходить так, що чим більше їздить транспорту, тим дорожче для Львова. Тобто ми не заробляємо більше з того коштів, а витрачаємо. 

Навіть проїзд за 25 гривень не компенсовує навіть половину собівартості проїзду. Це збиткова історія, як в нас, так і у всьому світі.

Там де зарплата умовно кілька тисяч євро в місяць, там люди платять 2-3 долари за поїздку? В нас зарплати трошки інші. Тут 25 грн. Для багатьох і 25 грн дорого.

Е-виток дав порядок, перестали зникати кошти. Розподіл грошей відбувається більш справедливо, згідно фактично наданих послуг, а не фіктивних звітів. Сказати, що стали краще їздити, я б не сказав, що стали краще їздити. Вони як їздили, так і їздять. Зараз чиновники, зреалізувавши цей проєкт втридорога, мають можливість порахувати транспортні потоки. В перспективі це дозволить покращити транспортну інфраструктуру, якісь маршрути скоротити, а якісь впровадити нові. Керівник цього напрямку Олег Забарило на своєму місці й рано чи пізно наведе лад. Але в підсумку для міста вартість тільки зросла. Ми почали підприємствам платити більш справедливу ціну. Але одна справа, коли платимо комунальним підприємствам, а інша, коли приватним перевізникам, які напхали горбатих маршруток і у свій час були монополістами. Львів пішов правильним шляхом, купивши чимало автобусів та створивши конкуренцію та рівень якості для приватних перевізників. Чимало нам допомагає в цьому співпраця з міжнародними партнерами, які діляться з нами своїм громадським транспортом. От як наприклад, Цюріх, який передав свої трамваї.

Наскільки зберігається в наступному році фінансова спроможність Львова, адже в попередні роки уряд забирав чимало коштів, що значно урізало можливості міста.

Наступного року в держбюджет піде ще більше коштів, ніж в цьому. Окрім того, що забрали ПДФО військових – це 2,7 млрд грн., але також не компенсували реверсних дотацій на покриття різниці по комунальних тарифах на 1,9 млрд грн. Але якщо в цьому році, уряд частково все-таки компенсував реверсні дотації, то в наступному році, хочуть цілком перекласти ці видатки на плечі міста. 

Ще однією проблемою бюджету є ціна за газ, яку місто повинно компенсувати. Ми завжди говорили, що ціна газу - це наша ціна незалежності. В нас як це виглядає. Громадяни звикли платити трохи менше, чим це коштує, ну, як трохи це раз в п'ять менше, ніж реальна ціна на світовому ринку. А держава завжди це компенсовує. Це був такий масив величезних зловживань, так? Облгази частково приватні, а частково націоналізовані. Але ця схема до сих пір працює і на неї держава закриває очі. Але водночас, держава компенсувала ці видатки. Так от зараз центральна влада заявила, що не буде це компенсувати містам. А ми з вами маємо варіант, або перестати платити за газ, як місто, або з міського бюджету компенсувати ці касові розриви. А я пропоную не платити. Я хотів подивитися, як би це відбувалося, що держава прийде і відключить газ в садочках і школах. Ну, тобто це така велика брехня, велика афера.

Я депутат зі стажем й бачив, коли в бюджеті міста розвитку було мільйонів 70, і бачив, коли вже було 5 млрд. Велика різниця, правда, по спроможності. А це все стало можливим завдяки реформі децентралізації. 

Ми й у війні встояли завдяки децентралізації. Люди боронили своє, зароблене і реалізоване своєю працею. А зараз іде така повзуча експансія, потихеньку та децентралізація відігрується назад. Ми розуміємо причини. Чомусь не виходить Міністерству оборони чи Міністерству цифрової інформації, хто зараз цим займається, коли вони купують 10 000 дронів, то вони їх купують  дорожче, чим місто Львів купляє 500 дронів. І наших 500 дронів видно, бо ми їх роздаємо, а тих 10 000 дронів, які вони купили, ще не поставили. Це виходить щось дивне. Тому що якщо ти купляєш більше, ти маєш купити дешевше, правда? І коли я спілкуюся з комбригами під час поїздок на фронт, то вони нам відверто кажуть, що ми купуємо дешевше. 

У нас вже стільки інституцій, які це мають контролювати, але щось в них виходить, але також бачимо, що там, скандал на скандалі. Та я не хочу про негатив. Я говорю просто про те, що ми ефективні як місцеве самоврядування. Якщо ми виділили кошти з бюджету, той мільярд на армію, то ми точно зробимо просто рівно на 30% більше, ніж коли ми ці гроші віддаємо державі. 

Для мене загадка чому в ефективних забирають можливість, а віддають тим, хто не ефективний? Для мене це диверсія і саботаж. Адже ми ж не про вибори говоримо, а про наше виживання.