Ярина Коваль. Там, де ходив Пінзель

Нічого не треба, тільки невеличкий наплічник – і в дорогу. Можна шукати щось нове, а можна ще раз перейтися стежками, де вже ходив. І то не раз. Але воно геть не шкодить.  Бо є місця, чару яких час не нищить…

Комплекс споруд бернардинського монастиря і костел св.Антонія у Гвіздці – зразки доби розвиненого бароко. Спершу кляштор був дерев'яним, однак згорів. Теперішнього вигляду він набув у 1730-х роках. У 1945 році бернардини Гвіздець змушені були покинути. А вже радянська влада погуляла тут, як хотіла, реалізуючи і склад цементу, і зерносховище, й інші ініціативи. Добре, що не знесла статую святого Яна з Дуклі, що стоїть на високій колоні перед костелом. Чи не дістала, відклавши на потім. А тоді просто на неї "забила".

Гвіздецький костел св. Антонія – благодатне тло для фотосесій. Зокрема весільних.

Як же тій скульптурі боліло(((((((


Вівтар костелу св. Антонія за своє життя бачив багато… Час радянщини, можливо, хотів би й забути. Але хіба забудеш таку фізичну наругу?

Думки мої тихі… (У гвіздецькому костелі св. Антонія)



Краєзнавчий музей Покуття в Городенці. Тут є багато цікавих речей. І навіть колекція цегли, з якої Городенку будували.

Один з експонатів.



 У костелі Непорочного Зачаття Діви Марії, що зведений стилі пізнього бароко і є пам'яткою архітектури національного значення XVIII ст., фундатором якого  став Микола Потоцький, свого часу було близько 30 скульптур Йогана-Георга Пінзеля.  Властиво, храм, що являє собою тринавну цегляну базиліку, спорудили протягом 1745-1769 років на замовлення Миколи Потоцького за проектом архітектора Бернарда Меретина (так, саме того, що будував собор св. Юра у Львові  і не тільки цей собор). Костел у Городенці архітектор зводив у співпраці з "галицьким Мікеланджело" — геніальним бароковим скульптором Іоаном Георгом Пінзелем. Вважається першою спільною роботою двох митців і однією з найцінніших пізньобарокових пам'яток на території колишньої Речі Посполитої. До комплексу входять також корпус монастирських келій та колона зі статуєю Пречистої Діви Марії.

Просто речі…

Сонячне проміння завжди виловлює у знищеному убранстві храму якісь цікаві деталі.

Підземелля з XVIII століття – то таки щось.

Десь там у малих містечках Франківщини.

"Немає нічого хиткішого і більш минущого, ніж чарівність могутності, яка на не спирається власну силу" (Таціт)

Микола Потоцький цікавий був чоловік.  Церкву Успіння Пресвятої Діви Марії в Городенці для греко-католицької громади також зафондував він. Храм збудували за проектом уже згаданого  — Бернарда Меретина  з  іконостасом, що нагадує іконостас собору Святого Юра у Львові. За легендою, базованою на одному із варіантів народної "Пісні про Бондарівну", храм зведено в знак покути магната за вбивство Бондарівни — дівчини із сусіднього села Чернятин.

Всім – привіт.

Кажуть, цей храм теж знав руку Пінзея чи його учнів.

До храму святих безсрібників Косьми і Даміана 1772 року в село Далешове люди їдуть з однією метою – помолитися перед  чудотворною іконою Богородиці.

Ренесансовий костел святого Антонія (16 ст.) На костелі, до речі, стандартна  табличка, що це – пам'ятка архітектури та охороняється державою. Сумно…

Осінь в селі.

Чернелиця. В'їзна брама до замку, де колись вирувало життя, а нині – пустка…

Біля руїн Чернелицького замку, що колись відігравав дуже важливу роль як найсхідніший прикордонний форпост Речі Посполитої на правому березі Дністра. Під час молдавського походу Яна ІІІ Собеського у 1685-1691 роках у Чернелиці зберігався провіант та фураж королівської армії, а сам Ян ІІІ Собеський кілька разів зупинявся в замку.



 Настрій.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.