"Якщо Росія переможе в Україні, ми будемо наступними", – Даля Стасевська

Фінська диригентка та волонтерка  Даля Стасевська від початку війни допомагає Україні

Про  свою діяльність розповіла у програмі "Волонтери і війна" журналістки "Еспресо.Захід". 

Першу частину інтерв'ю читайте тут.

Розкажіть, яка ситуація була у Фінляндії станом на 24 лютого 2022 року. Зараз фіни з дуже великим ентузіазмом беруться до всяких ідей, які стосуються допомоги та підтримки українців.

Я почну трошки здалека. Коли був 2014 рік, для мене було надзвичайно сумно, здавалося, що ніхто не розумів, яка ситуація в Україні й нікого не цікавило, що тут відбувається. Світ дуже швидко забув про Україну. А після 24 лютого було зовсім по-іншому. Наскільки щиро фіни почали їхати до Польщі на кордон, залишали роботу і привозили українців до Фінляндії. Звичайні родини брали до себе українців. Всі дзвонили мені, і я певний час допомагала порозумітися. Я сама була в Сіетлі у США, коли почалася війна і повернулася  до Фінляндії лише через кілька тижнів.  Я була в такому шоку, що хотіла скасувати всі концерти, вже подзвонила менеджеру оркестру і сказала, що напевно припиню диригувати на певний час і стану волонтером. Мені було зрозуміло, що Україні потрібна буде допомога. Агент сказав, щоб я подумала ще день, але, якщо прийму таке рішення — зрозуміє. Але потім мені подзвонив мій оркестр і запитав, як вони можуть допомогти Україні. Тоді придумала, що можна зіграти український гімн і зробити маленьку промову перед концертом для публіки. Тож я розказувала про Україну, про ситуацію тут і просила всіх людей зібратися, адже кожна допомога потрібна, кожна людина потрібна, щоб боротися з цим злом. Ми грали гімн України, всі люди аплодували й плакали. У цей момент я зрозуміла, що ми потрібні на багатьох фронтах. Волонтери — це не просто речі приносити, а говорити. У мене публіка фантастична на концерті, приходять кілька тисяч людей і це для мене шанс їм розказати про Україну. Тепер, коли війна продовжується вже більше ніж пів року, потрібно весь час нагадувати про нас. Так почався мій музичний фронт у цій боротьбі за Україну. 

Я завжди прошу — найважливіше, щоб люди читали новини, бо багато мені кажуть,  що вони такі жахливі, що не хочеться їх читати. Я навпаки кажу — треба читати й знати, що відбувається. Я завжди прошу говорити зі своїми родичами, з друзями, аби допомагали біженцям чи давати кошти різним благодійним фондам

У вас по всьому світу вас багато концертів. Розкажіть, як на ситуацію в Україні реагують у світі, зокрема на ваші ініціативи?

Надзвичайно добре всі реагують. Наскільки ця ситуація жахлива. Війна триває і нема можливості видихнути. Ми потребуємо таких моментів, коли тільки музика грає. Адже я не можу врятувати світ, граючи музику, але я можу використати свій голос. Українців-диригентів дуже мало і я для багатьох є місточком між їхньою культурою та українською. Я дуже часто люблю грати українських композиторів, до прикладу, Валентина Сильвестрова, і це всіх збирає разом і ми отримуємо натхнення допомогти Україні. Це дуже важливо, тому що тут не про політику, а питання людського життя.

Таким чином ви ще більше доносите інформацію про Україну і про російську агресію до звичайних мешканців у світі...

Я завжди підкреслюю, що це не є політична справа, а йдеться про  людей, таких, як ми, тому не можемо бути осторонь. Це несправедливо, що відбувається в Україні й що українці мають переживати. Ми маємо всі зупинити це зло. Я завжди прошу — найважливіше, щоб люди читали новини, бо багато мені кажуть,  що вони такі жахливі, що не хочеться їх читати. Я навпаки кажу — треба читати й знати, що відбувається. Я завжди прошу говорити зі своїми родичами, з друзями, аби допомагали біженцям чи давати кошти різним благодійним фондам. А хтось може перевозити допомогу в Україну. 

Всім зрозуміло, з ким ми боремося, що це тотальна диктатура і фашизм. Крім того,  розумію, що це важлива справа для Фінляндії, тому що у нас кордон разом і ми розуміємо, якщо Росія не дай боже переможе в Україні, ми будемо наступними

Чи змінилося зараз ставлення  до війни в Україні? Ви також збираєте кошти, тож чи змінилася підтримка?

На початку підтримка була дуже міцна, а влітку  трохи почала спадати, і я була дуже схвильована. Думала,  невже преса і люди забудуть? Але ніхто не забув. Всім зрозуміло, з ким ми боремося, що це тотальна диктатура і фашизм. Крім того,  розумію, що це важлива справа для Фінляндії, тому що у нас кордон разом і ми розуміємо, якщо Росія не дай боже переможе в Україні, ми будемо наступними. Тому важливо для фінів боротися разом з українцями.  Я відчуваю, що тепер особливо всі з Україною.

Далю, ви ще й організовуєте в Україні благодійні концерти. Розкажіть, як вам вдалося налагодити співпрацю з львівським оркестром та українськими музикантами?

Ця історія була для мене дуже несподівана. Коли Фінляндії виповнилося 100 років незалежності, директор оркестру INSO-Lviv знайшла мене і попросила, щоб я приїхала і диригувала фінську музику. Я приїхала, і в нас якась така дружба почалася з цим оркестром. Потім я приїхала з допомогою і в них якраз був вільний тиждень. Тож я запропонувала організувати концерт разом. Так ми разом спрацювалися і я дуже радію, що в мене є така музична родина у Львові. Я не можу передати, яку велику насолоду дає мені те, що я можу грати тут, на своїй другій батьківщині, з таким класним оркестром українську музику  і ще й у такий складний для України час.

Я знаю, що в оркестру на цей раз акцент на українській музиці... 

На Заході мало знають про українську музику, також дуже мало записано її. У мене була думка почати такий проєкт, щоб активно грати українську музику, почати записувати її. У нас наразі три композитори українські. 

Два тижні тому у Фінляндії у місті Лахті я зустріла кримського татарина. Він стояв на вулиці із прапором. Я підійшла до нього, він розказав свою історію і я в нього запитала чи він був на якомусь концерті тут. Я запросила на концерт його, домовилася, що заберу і завезу назад додому. Після концерту сказав, що це був перший раз за пів року, коли він не думав про війну. І навіть посміхнувся

А думали про те, щоб з цими творами поїхати також за кордон і грати їх з іноземними оркестрами?

Так, але я також вважаю, що дуже важливо, щоб українські оркестри самі грали свою музику і пишалися своєю українською музикою. Тому що — це те, що робить нас унікальними й нам потрібно її популяризувати. Я ще багато чого не знаю про українську музику, але хочу дізнатися, які композитори живі ще у нас, про молодих композиторів, студентів. Треба розшукувати та програвати репертуар, записувати, щоб інші могли його слухати. Зараз унікальний момент, коли потрібно користати, оскільки зараз світ зацікавлений Україною. 

А яке місце музиці ви віддали саме у війні Росії з Україною? Я знаю, що у Фінляндії на концерти біженці приходять, ви їх запрошуєте. Розкажіть про  емоції глядачів українців після концерту...