Пані Ірина була другою дитиною у сім'ї, тож брати до рук кухонне начиння її не змушували. Якщо мамі була потрібна допомога, завжди кликала старшу доньку. Все змінилося з початком подружнього життя. Співрозмовниця "Еспресо.Захід" зізнається: було непросто, бо виявилося, що вона геть не вміє готувати. З моменту прийняття свячень священик, його дружина та діти стають публічними особами. Пані їмості доводилося ламати голову над тим, чим цих численних гостей пригощати. Мама підстраховувала доньку як могла — регулярно передавала молодій сім'ї баночки з їжею. Проте їхній дім відвідувала така кількість парафіян та інших священиків, що цього явно не вистачало. Тож пані Ірині не залишалося нічого іншого, як засукати рукава й взятися до роботи. За якийсь час зрозуміла, що тушкувати, варити, смажити та пекти для неї не повинність. Навпаки, це заняття приносить їй радість.
До заміжжя пані Ірина працювала в рідному селі фельдшером. Коли переїхала разом з чоловіком в Стрий, певний час не могла знайти роботи. "Це були 2002-2004 рр. А я ще й з маленькою дитиною на руках, - згадує їмость. - Синові було 2 роки, коли я віддала його в садочок. Йшла від одного до іншого і питала, де є місце. Так само шукала роботу. Працевлаштувати мене погодився Благодійний фонд "Карітас", але не медичним, а соціальним працівником".
Пані Ірина опікувалася неповносправними дітками. Всіх їх треба було чимось годувати. В наявності були лише прості продукти, а діти, як відомо, люблять смачно поїсти. Так їмость пройшла ще один "кулінарний вишкіл", як "з нічого зробити щось".
У 2016 році видавництво "Свічадо" запропонувало їй видати книгу — збірник рецептів страв з доступних інгредієнтів, які "можуть готувати всі". В "Кулінарні секрети їмості Ірини" ввійшли рецепти її бабусі, рецепти улюблених страв чоловіка й синів, рецепти страв на Великдень і 12 страв на Святвечір. Згодом вийшла ще одна — "Рецепти їмості Ірини".
Два роки тому вона заснувала кулінарну групу на фейсбук "Кухня їмості Ірини", де разом з іншими учасниками групи (а їх вже понад 20 тисяч) регулярно викладає рецепти нескладних, недорогих страв. Читачам "Еспресо.Захід" дає кілька порад, як економити на їжі, але не на здоров'ї.
"Люблю бути сама на кухні, щоб мені ніхто не заважав, - зізнається пані Ірина. - Люблю гарний посуд, а от продукти — прості: буряк, моркву, зелень, домашній сир. Мама з мене сміється, що у мене — два метри городу і все там є: огірки, кабачки, листя салату і навіть... кавуни. Я всім раджу у часі війни обробляти городи. От, наприклад, вже очевидно, що в Україні буде дефіцит соусів, а я посадила базилік-помідори свої, і зготую заправку до макаронів. Але плюсом є не тільки те, що вам буде що їсти. Працювати на городі надзвичайно приємно: садиш, підливаєш, доглядаєш, щоб виросло".
Родина тримає невелику господарку: курей-несучок, качок і баранів. "Як казав мій покійний тато, "що своє - то своє". Люблю готувати те, що готується швидко. Не боюся вчитися на помилках. Мій син дуже хотів, щоб я зготувала йому сирники "такі як в садочку". Знайшла той рецепт, але сирники чомусь не вдалися. Я не здавалася і мої зусилля врешті-решт увінчалися успіхом. Є страви, які я могла б готувати навіть щодня. Це пиріг з броколі, блінчики зі шпинатом та супи-пюре: з помідорів, броколі, шпинату, - перелічує їмость. - Пекти-печу, але випічка мені так добре не вдається, як інші страви. Готую щодня, бо мої хлопці (подружжя виховує двох синів. - ред.) хочуть, щоб все було свіженьке. Якщо я цілий день на роботі, то вони залюбки готують самі".
У родині отця Олега та його дружини Ірини шанують традицію спільного приготування обіду чи вечері й спільної трапези, неспішних бесід за столом та висловлення подяки Богу за Його дари. Те, що у багатьох сім'ях, на жаль, занедбали. Але війна змушує переосмислити цінності. Багато хто з ностальгією згадує, як збиралися всією родиною за святковим столом, як пили чай ввечері на кухні чи робили закрутки на зиму.
Старший син подружжя пішов вчитися у семінарію на священика. Хоча у 16 років, коли вийшла друком книга його мами, заявив батькам, що хоче стати кухарем. Щоб довести, що має до цього талант, вирішив приготувати для батьків пікантну смажену картоплю. Але додав до страви стільки солі, перцю, паприки й часнику, що без сліз неможливо було й шматок проковтнути. Втім, батьки гідно склали цей іспит: тарілки чемно спорожнили, сина похвалили. Натхненний вдалим початком, Борис (так звати хлопця) й далі куховарить: смажить налисники, пече кекси...
Отець Олег займається спортом, тож дружина стежить, аби раціон її чоловіка був здоровим, без надміру жиру. "Чіпсів і майонезу не їмо, і популярних салатів з чіпсами та майонезом не готуємо. Готуємо з руколи, яку самі вирощуємо", - додає пані Ірина.
З м'яса родина надає перевагу курятині. У часі посту її замінюють рибою та грибами. "Отець дуже любить ходити на гриби, але... вночі, з ліхтариком. У темну пору доби, каже, можна "вполювати" найбільше білих грибів. А ще любить підводну риболовлю, тож у нас і гриби, і риба — свої", - розповідає їмость.
За натхненням пані Ірина "йде" в інтернет. Рецепти, які "впали в око", вдосконалює, переробивши на свій лад. Втім, воліє готувати ті страви, які перевірені досвідом, при цьому не одного покоління. Готує мамині й бабусині підливу з лободи, паляницю з м'ясом, капусту з пшоном, качку з апельсинами та моцарелу домашнього виробництва.
Чай родина не купує. Запарюють гілочки та сушені ягідки смородини й вишні. Квас у них також свій - з цвіту бузини. "Додаю лимон, полуницю і м'яту. П'ять днів настоюю, - ділиться рецептом пані Ірина. - У результаті виходить натуральний, смачний та корисний напій".
Вилийте у каструлю 2 л непастеризованого фермерського молока і нагрійте до +50°С. Зніміть каструлю з вогню. Додайте по черзі 5 столових ложок оцту, постійно помішуючи. Оцет можна замінити лимонною кислотою. У результаті ви отримаєте жовту сироватку, від якої відділиться тягуча грудка сиру. Перекладіть її на тарілку. Сироватку підігрійте до +70°С. Щоб моцарела була солоною, додайте у каструлю пів столової ложки солі і розмішайте. Відтисніть сир від залишків сироватки, щоб він став сухішим. Після того, як сироватка нагріється, перекладіть туди грудку сиру, щоб він просочився сіллю і швидко витягніть. Відтисніть від зайвої рідини і занурте у мисочку з холодною водою (можете додати туди лід). Потримайте кілька хвилин, переверніть, витягніть і відтисніть.
Візьміть два пучки свіжого базиліку. Перекрутіть на м'ясорубці до кашоподібного стану, але простежте, щоб не було волокон. Півсклянки просмажених грецьких горіхів перемеліть окремо з 2-3 зубчиками часнику. Додайте сир з пліснявою або будь-яки твердий, який смакує та сіль на свій смак. Змішайте всі інгредієнти і додайте "на око" рафінованої олії — стільки, щоб песто не було сухим, але й щоб не "переборщити". Смак готового соусу має бути ніжним, не пекучий. Розкладіть його по 150-грамових лоточках і відправте в морозилку. Виймайте і насолоджуйтеся смаком: мастіть на хліб, додавайте до макаронів.
Баночка розмороженого домашнього песто може якийсь час зберігатися в холодильнику. Не буде псуватися, цвісти, бродити.
Розмовляла Наталія Гелий.
Фото редакції надала Ірина Кобель.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.