"Еспресо.Захід" зустрівся з козаками й розпитав їх про походи чайки до заморських країн.
"Кіш" збудував "Покрову" ще у 1992 році, відтворивши бойовий човен запорізьких козаків XV століття. Відтоді чайка, створена у Брюховичах поблизу Львова, пропливла чимало морів й відвідала багато європейських країн. Козаки кажуть, що на ній вони здійснюють культурну дипломатію й розповідають світу про Україну. Останніми роками чайка між походами перебуває у Франції, де викликає жваве зацікавлення французів.
Команда човна розповідає, як "Пресвята Покрова" "зустрілася" з мерами кожного французького міста. Не бачив її хіба що мер Парижа, бо саме у французькій столиці українців зустрічали дещо по-іншому.
"Йде чайка по Сені, підходить до Парижа й, звісно, вітає його з гармат. При вистрілах у місті почали вмикатися сигналізації, повсюди лунали сирени. Замість мера, ми двічі бачилися з поліцаями", – сміється один із засновників "Коша" Юрій Волощак.
Тарас Бенях, теперішній капітан "Покрови", що брав участь майже у всіх її походах, й собі згадує пригоди, пережиті на човні. Каже, одні з найдовших мандрів тривали близько шести місяців і за цей час команда пережила чимало оказій.
"Якось в нас зламався двигун і ми не могли його завести, а на морі – штиль, вітрило не розправиш. Ми тоді десять днів гойдалися під пекучим сонцем і не знали, коли побачимо сушу", – розповідає капітан.
А ще додає, що одним з найдраматичніших моментів в історії чайки, на його думку, був занепад човна у 2015 році, після того, як команда залишила його у Франції на час Революції Гідності в Україні. Після завершення Майдану Тарас повернувся до "Покрови" у порт Понт-Авен й знайшов човен у жалюгідному стані. На щастя, необхідний ремонт тоді провели, хоч певного оновлення чайка потребує і зараз, після кількох карантинних років.
Необхідно замінити старі дошки, що розташовуються нижче лінії води. Шестиметрові дубові дошки планують купувати у Франції, бо везти їх з України невигідно. Загалом ремонт обійдеться приблизно у десять тисяч євро. Ці гроші планують збирати серед небайдужих, адже постійного фінансування, зокрема від держави, ця культурна цінність не має.
"Здаться, навіть французи більш зацікавлені у функціонуванні чайки, ніж українці, – зізнається пан Тарас. – Хоч ми намагаємося пояснити українцям, що чайка – це морська спадщина нашої нації, принаймні спроба відродження цієї спадщини. Адже ми є морською державою, але, якщо не знатимемо про це, то нашу історію перехопить хтось інший. Морською традицією варто пишатися, тому нам дуже б хотілося державної уваги. Для підтримки чайки з держбюджету достатньо виділяти близько десяти тисяч євро. На рівні держави – це гроші, яких ніхто й не зауважить, але для "Пресвятої Покрови" вони є серйозною підтримкою. Було б гонорово казати іноземцям, що ми нічого не потребуємо, а навпаки можемо їх пригостити".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.