"Вubble dreams" відомого львівського документаліста оселились у "Лісовій пісні"

У львівській  арт-кав’ярні "Мазурек" відкрилася виставка живопису відомого фотографа, кінорежисера-документаліста, журналіста,  уродженця Харкова і вже шість років львів'янина Сашка Балабая. Мова про представлення частини робіт із його проєкту  "Лісова пісня. Перезавантаження снів",  прироченому 150-річчю від дня народження видатної української письменниці Лесі Українки та 110-річчю від часу створення нею "Лісової пісні". Властиво,  для Сашка Балабая - це перша презентація себе як художника у нині рідному місті, інформує "Еспресо.Захід".Властиво, він почав малювати не так давно – трохи більше як півроку тому, спитавши поради знайомої психологині Христини Комісар-Цар (яка мала досвід роботи лікарем в зоні АТО), як вивести себе із депресії. Жінка порадила  знайти для себе щось, до чого ніколи не мав стосунку раніше, але що йому було би справді  цікаво спробувати зробити. Маючи досвід зйомок художників, які практикують наївне малярство, Сашко Балабай подумав: якщо ці люди не бояться малювати, уперше взявшись за цю справу уже далеко за своїх 50, то чому йому не спробувати? Адже ніхто не сказав, що людям, котрі не мають професійної мистецької освіти, але котрим мистецтво дуже подобається, заборонено брати до рук пензля. Отримавши підтримку своєї дружини, помічниці та однодумиці Дарини Балабай ( а це талановите подружжя -- як режисери-документалісти - практично завжди працює разом), чоловік взявся до роботи.

"Це було якесь дивне відчуття – я не міг відірватися, - розповідає мені Сашко Балабай. – Те, що відчував, мене розпирало, я не хотів нічого -- тільки малювати. Та арт-терапія, яка мала  тільки допомогти  мені у зв'язку з пандемією пережити моменти соціального вакууму,  розкрила в мені ще одну грань, без якої себе сьогодні справді не уявляю".

Трохи більше як півроку – це геть нічого, щоби освоїти премудрості малярського фаху. А тим не менше роботи Сашка Балабая уже взяли участь у проєкті "Леся Українка. 150 імен" в Українському Домі у Києві та у міжнародному фестивалі сучасного мистецтва Mykolaiv ART Week. Сашко Балабай відкрив персональну виставку "Bubble dreams" в . Житомирі та став  фіналістом онлайн-виставки "Art as a Response to Mental Health 2021", яку організували англійці, а саме Doncaster Art Fair. А щойно повернувся з Катовіце, де в межах фестивалю наївного мистецтва ( чи не найбільшого у Європі) єдиний презентував зі своїми творами Україну. "Я навіть не знаю, чому почав творити, використовуючи візуальні кольорові бульбашки, - каже Сашко Балабай. – Це, напевно, свого роду асоціативна стежка в дитинство. І вона настільки моя, що інакшої я вже не шукаю".

Цю творчу стежку Сашка Балабая уже "охрестили" "кульковим наївом", "bubble dreams", " бульбашковим мистецтвом" тощо. Автор в це не особливо заглиблюється. Створюючи свої картини під оперну музику (вважає, що для творчого процесу вона підходить йому найкраще - отож за цей час прослухав понад 100 опер і декотрі по кілька разів), він шукає і знаходить в цій творчості себе - веселим і сумним, іронічним і серйозним, звичайним і унікальним.

Колись Пабло Пікассо казав, що починає завжди з ідеї, яка згодом стає дечим іще. Сашко Балабай, зазвичай, теж починає з ідеї, пошуків. Тому у межах виставки в  арт-кав’ярні "Мазурек" Перелесник, що пов'язаний зі стихією вогню, приходить до глядача в несподіваному образі зварювальника, а  інший герой "Лісовій пісні" має впізнавані риси добре відомого у Львові  чоловіка, актора-концептуаліста Ореста Сироватки.

"Можливо, те, що роблю, подобається не всім, -- каже Сашко Балабай. – Правда, свої претензії озвучують хіба юні претенденти на власну геніальність. Але я і не маю на меті всім подобатися. Вважаю, що кому моя творчість поперек горла, то хай іде лісом. А я просто роблю і робитиму те, від чого справді кайфую".

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.