"Чим більше дронів передамо, тим менше хлопців будемо зустрічати "на щиті", - єромонах Макарій Дутка

З отцем Макарієм спілкувалася журналістка "Еспресо.Захід".

Ми прийняли в монастирі 300 людей і вчилися жити разом з ними

Отець Макарій Дутка очолював Свято-Успенську Унівську лавру впродовж 15 років. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, у монастирі почали приймати біженців з різних регіонів України. Тоді єромонах і почав свій волонтерський шлях – але поки лише гуманітарний. Каже, лавра ще ніколи не була настільки наповнена людьми: одночасно там проживало близько 120 внутрішніх переселенців. 

"Упродовж першого та другого років війни ми приймали у лаврі внутрішньо переміщених осіб. В нас тоді було 120 мешканців на постійній основі. Але загалом через монастир пройшло близько 300 людей. Хтось жив місяць і поїхав, хтось – тиждень, а хтось залишився на Галичині, облаштував своє життя. Монастир діяв у такому швидкому темпі, що ми й самі вчилися жити біля цих людей. В історії лаври не було такої кількості людей. За дві доби потрібно приготувати 700-800 порцій їжі. Люди також долучалися до допомоги: готували їжу, мили посуд, організували чергування", – каже отець Макарій та додає, що таким чином монахи також покращили свої стосунки із православними християнами, бо в центральній і східній частинах України греко-католицьких храмів небагато: "Ми досі маємо тісні стосунки. Досвід життя з українцями з великої України є дуже приємним, у нас добрі спогади". 

Хочу зібрати для війська 20 мільйонів гривень 

Отець Макарій Дутка каже, що допомагати війську почав навесні 2024-го. Тоді вже не був очільником Унівської лаври, мав більше вільного часу. Каже, довго думав, чи добре це виглядатиме – коли священник збирає кошти на зброю. Але отримав благословення від братів та отців, тож вирішив почати волонтерську справу. Поєднав це також зі своїм спортивним досвідом. 

"Усе почалося на початку березня, коли я поїхав на Кубок з паверліфтингу (я є учасником Всеукраїнської федерації). Я собі скромно захотів після перемоги на змаганнях зібрати 100 тисяч гривень. А тоді поставив більш амбітну ціль – хотів приготуватися до чемпіонату України, встановити 8-й рекорд і зібрати 500 тисяч гривень на ЗСУ. Тоді все так пішло обертом. Я дійшов до мільйонів і тепер щиро хочу допомогти армії вже 20-м мільйоном. Хочу зібрати кошти до Різдва Христового", - розповідає єромонах Макарій. 

Він каже, що співпрацює із понад 10 бригадами, підрозділами та батальйонами. Крім того, є неофіційним партнером благодійної ініціативи "Пташки перемоги".

Дутка монах-паверліфтер. Фото: надав Макарій Дутка

"З ними я активно взаємодію, передаю значні кошти на їхній благодійний рахунок, за які вони закуповують дрони. Крім того, 20% прибутків від благодійного проєкту "Пташки Перемоги" ми спрямовуємо на протезування наших військових. Уже налагодили співпрацю з відомою клінікою Superhumans, що розташована у Винниках біля Львова. Приблизно місяць тому я передав 1 млн грн на протез для нашого захисника Олександра Молдовховського з Шептицького. Ми підтримуємо зв'язок, і це надихає мене на подальшу допомогу. Зараз ще чекаю, коли мені скажуть, скільки коштів треба на протез для молодшого лейтенанта Євгена Пінчука з Чернівців — також планую виділити 1 млн грн для нього".

Надихає любов до ближнього

Отець Макарій намагається допомогти з усіма запитами, які до нього надходять – не важливо, чи йдеться про 50 тисяч гривень, чи про 500 тисяч.

"Якщо говорити про основні запити з фронту, то найбільше просять про дрони. Проте є й інші потреби. Наприклад, я збирав 250 тисяч гривень для воїна 71-ї єгерської бригади Святослава Аляшенка з Перемишлян на спеціальний бінокль, який допомагає водієві бачити дорогу в темряві без використання автомобільного світла. Збирав також на обладнання, нічні дрони Mavic", – ділиться єромонах. 

На запитання про те, звідки черпає мотивацію, відповідає коротко: "Мене надихає Євангельська заповідь любові до ближнього".

Дутка монах-волонтер. Фото: надав Макарій Дутка

На момент розмови отець Макарій уже 210 днів займається волонтерством і каже, що не відчуває виснаження від того, що робить. І щоразу на запитання, чи планує продовжувати свою справу відповідає: "Так!"

"Уже 210 ранків поспіль прокидаюся із бажанням працювати для наших захисників. Я вважаю, що це моя місія зараз. Що буде далі — не знаю. Дуже хотів би, щоб війна якнайшвидше закінчилася. Можливо, тоді я займатимуся чимось іншим у монастирі. Для монастирського життя головне — молитва і праця, яка може бути як фізичною, так і науковою. Але наразі я відчуваю найбільше покликання працювати для армії. Це приносить мені радість і відчуття щастя. Одного разу владика Венедикт запитав мене, як мої справи. Я відповів: "Владико, я щасливий, бо роблю те, що приносить користь — допомагаю армії".

Що більше дронів – то менше хлопців "на щиті"

Отець Макарій каже, жодного разу не чув, що його справа марна чи непотрібна. Відчуває підтримку звідусіль. Розповідає, найбільше вразили слова військовослужбовця: "Чим більше дронів ви нам передасте, тим менше ми зустрічатимемо хлопців на щитах у ваших містах і селах". 

"Нині завдяки зібраним коштам (понад 20 млн грн) я зміг закупити понад 1 600 дронів.Згодом зрозумів, що не можу обмежуватися лише дронами. З’явилися запити на РЕБи, біноклі, тепловізори, одяг, ліки, харчі та навіть протезування. Завжди намагався допомогти, і, як сказали на одному з телеканалів, "Макарій нікому не відмовляє". Хоча суми допомоги могли бути різними, я ніколи не залишав прохання без відповіді".

Дутка монах-волонтер. Фото: надав Макарій Дутка

Спорт – це ще одна моя історія подолання сумнівів

"Щодо спорту, то це ще одна моя історія подолання сумнівів. Коли почав займатися паверліфтингом, переживав, як це сприймуть люди, адже прикладів активного спорту серед монахів у нашій церкві не було. Але з часом зрозумів, що нічого поганого в цьому немає. Мені навіть запропонували очолити комісію душпастирства спорту в нашій церкві. Завдяки спорту я отримую додатковий ресурс сили та натхнення для своєї волонтерської діяльності, - розповідає отець Макарій. 

Сьогодні вже ніхто не дивується спортивній діяльності монаха. Макарій Дутка бачить у цьому свою місію – гуртувати людей

"Коли я ходив у спортзал у Львові, не маючи ще особистого тренера, під час Великого посту отримував дзвінки від хлопців і дівчат, які бачили мене там. У спортивному костюмі я виглядав звично, але люди підходили й казали: "Отче, ми хочемо сповідатися саме у вас". По п’ять-шість осіб на день я приймав на сповідь".

Каже, спочатку хвилювався, як поводитися у спортзалі. Звертався до людей просто "Добрий день", але вони самі почали вітатися словами "Слава Ісусу Христу". Це стало для єромонаха ознакою, що церква є близькою для багатьох, навіть у такому середовищі. Тепер почувається там у своїй тарілці.

Отець Макарій спеціалізується в жимі лежачи. У класичному жимі без екіпірування його найкращий результат — 175 кг. В екіпіруванні, тобто в спеціальному костюмі, який допомагає піднімати більшу вагу, отець Макарій досягнув 220 кг – при власній вазі 75 кг.

"На останніх змаганнях Кубка Лева 24 листопада цього року я встановив свій 10-й рекорд України. Мій тренер приїжджає до мене в Унів із Львова щовівторка та щосуботи вже три роки поспіль. Хіба що на великі свята, як Різдво чи Великдень, робимо винятки. Оскільки я працюю з екіпіруванням, яке дуже щільне, під час тренувань і змагань мені потрібен асистент, щоб допомагати розводити вагу", – каже отець Макарій Дутка. 

Розповідає, в монастирі також облаштували невеликий спортзал із сучасним обладнанням. Там є бігова доріжка, велосипед, лавки для жиму під різними кутами, тренажери для преса й розводів. Це спонукало багатьох братів і гостей монастиря займатися спортом. Один із братів, який має проблеми із серцем, використовує спортзал щодня для свого здоров’я.

"До 2010 року, коли в нас ще не було спортзалу, охочих до фізичних тренувань майже не було. Але з появою якісного обладнання люди почали активно цікавитися спортом і долучатися до тренувань", – ділиться отець Макарій.