Вогники, або кукуци: завдяки гуцульській традиції діти чекають Чистого четверга більше, ніж Великодня 

Про унікальну традицію "Еспресо.Захід" розповіла заслужена художниця України, мешканка села Брустури, що на Косівщині, Марія Петрів.  

"У Живний четвер у нас діти ходять на вогники, або кукуци. Діти кажуть "вогники прийшли", а господарі дають їм гостинці зі словами “най Бог прийме перед душі" і називають імена померлих, – каже Марія Петрів. – Колись на вогники давали коника з сиру, писанку і маленьку пасочку. Тепер часто дають різні солодощі – і вафлі, і цукерки, а дітям з родини часто роблять більші подарунки – іграшку чи навіть якусь кофтинку. І це дуже заохочує дітей. Ходять цілим селом".
 
Сьогодні до господи Марії Петрів на вогники завітало мало не з півсотні дітей. Пані Марія – майстриня, яка відома своїми кониками та різними фігурками з сиру. Тож коників вистачило для усіх вогників. А писанки довелось купувати.

"Трохи писанок розписала сама, але бачила, що не встигаю, бо перед Великоднем роблю багато коників, то мусила докупити готових", – зізнається майстриня.
 
Кукуци – це назва ритуального хліба, маленьких пасочок чи булочок, які роздають дітям-вогникам. тому і саму традицію часто називають "кукуци". Кукуци печуть переважно в середу, і вони могли бути як прісними, так і солодкими, хоча тепер печуть переважно солодкими.

Читайте також: Паска-матка і сестра паски: у чому особливість традиційного закарпатського великоднього хліба

Окрім села Брустури звичай "вогники" зберігся досі також в, Космачі, Шепоті та інших селах Косівщини. Натомість у Верховинському районі схожий звичай називають "гріти діда".  Діти підходять до господи і закликають: “Грійте діда! Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам ягнички, аби вам телички". Їм також за це дають кукуци і солодощі. 

Це одні з найдавніших гуцульських звичаїв, у якому переплелись дохристиянські і християнські традиції. "Дідо" – це не просто хтось з померлих дідів, це символ роду і зв'зку поколінь. Для "діда" колись палили ритуальну ватру, на яку з кожного двору давали дрова. Нині такі ватри перед Великоднем уже розпалюють не часто, але звичай ходити на "вогники" та "гріти діда" зберігся.