"За весь час на передовій не бачив, щоб росіяни забирали своїх поранених": історія прикордонника Байрактара

Про це повідомили у Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби, передає "Еспресо.Захід".

Чоловік родом із Дніпра. Він проходив строкову службу до початку 2023 року – і потім не залишився осторонь. Після строкової служби підписав контракт і став начальником групи мінометників. 

Його шлях пролягає через Вовчанський напрямок та Серебрянський ліс, де воював пліч-о-пліч з побратимами. Саме тут він бачив, як ворог кидає людей у "м’ясні штурми" – без броні, лише зі зброєю й рюкзаками, аби швидко прорвати оборону й закріпитися. У лісах – інша тактика: дрони, скиди, міни, гради.

"За весь час на передовій я не бачив, щоб росіяни забирали своїх поранених. Один поранений намагався відповзти – свої ж його й добили. Для них людське життя нічого не варте", – каже Байрактар.

Серед найнебезпечніших моментів, згадує, – FPV-дрон, який завис просто над його головою. Усього три метри. Кожен крок – на лінії життя й смерті. Один із таких випадків стався, коли його група мала вийти для відпрацювання, а в цей час по них почав відпрацьовувати ворожий міномет.

Та найбільший страх Байрактара – це не смерть. Найстрашніше для нього – капітуляція України.

"Я тут через людей, яких люблю. Без них не було б сенсу. Не хочу бачити в рідному Дніпрі чужий прапор. Саме тому я тримаю оборону – тут і зараз", – зізнається воїн.

Його підрозділ став для нього справжньою родиною. А найбільша мрія прикордонника – перемога й мир.

Читайте також: Провів 132 дні на позиції у районі Серебрянського лісництва: історія прикордонника Рижого