За 4 роки в ЗСУ евакуював з поля бою понад 1000 машин: як 24-річний батько трьох дітей став пілотом БПЛА 128-ї ОГШБр

Історію бійця розповіли на фейсбук-сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, передає "Еспресо.Захід".

Трофейна БМП з повним боєкомплектом

"Я був механіком-водієм у евакуаційному підрозділі, працював на БРЕМ-1 (броньована ремонтно-евакуаційна машина на базі танка Т-72), – розповідає Андрій. – Моя головна задача – витягнути з поля бою пошкоджену техніку, яку потім відновлювали й знову повертали в бойові частини. Часто доводилося виїжджати одразу після закінчення бою в безпосередній близькості від ворога. Одного разу "беха" нашого піхотного підрозділу вскочила в свою ж траншею й не могла вибратися, це були передові позиції, до росіян усього 250 метрів. І нам дали завдання витягнути її. Ми скористалися тим, що почався проливний дощ, плюс росіян накрили вогнем. Це було дуже близько, я бачив, як їхні позиції криє арта. На швидкості заскочили туди, зачепили "беху" й витягнули в безпечне місце. Я під дощем сильно змок і застудився, але все закінчилося добре".

В Андрія були випадки, коли на одному полі бою доводилося працювати паралельно з ворожими евакуаційними екіпажами.

"На Донеччині на одній локації ми витягнули дві ворожі БМП-2, а росіяни в цей час теж зачепили й тягли "беху". Одна трофейна БМП-2 виявилася зовсім цілою та ще й з повним боєкомплектом, її кинули, бо відмовив двигун. Наші ремонтники швидко її відновили, досі воює", – згадує боєць.

На очах гинули товариші

Бойові завдання евакуаційної групи дуже небезпечні, бо часто виконуються на самому "нулі". На очах Андрія гинули товариші.

"Ми виїхали на точку, щоб витягнути пошкоджену техніку, а це місце було добре пристріляне росіянами. Тільки я зупинився, й двоє товаришів зістрибнули з броні, щоб підчепити машини, як стався артилерійський приліт. Один товариш загинув, інший отримав поранення. Я вцілів, бо сидів на місці механіка-водія на випадок, якщо доведеться терміново виїжджати", – розповів військовий.

Евакуював із поля бою понад 1000 машин

Загалом Андрій евакуював із поля бою понад тисячу різних машин – танків, БМП, БТРів, МТЛБ, САУ, вантажівок… Він розбирається в будь-якій техніці, може керувати танком, БМП чи сучасними натівськими бойовими машинами. За безстрашність та ефективність при виконанні бойових завдань боєць нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. А як один із кращих механіків-водіїв був відправлений на навчальні курси в Німеччину.

"Це був мій перший виїзд за кордон, я освоював німецьку броньовану ремонтно-евакуаційну машину Bergerpanzer-2, збудовану на базі танка Leopard. Навіть плавав на ній. Коли німецький інструктор побачив мене в роботі, то сказав: "Ти дуже хороший механік-водій. Я нікому не дозволяв їздити на цій машині на 4 передачі, ти перший". Скажу, що Bergerpanzer-2 – чудова й сучасна машина, але не для наших чорноземів узимку чи під час дощу. Вона велика, важка, з прогумованою "гусянкою", тому швидко застрягне в болоті. Ці машини призначені для піску, твердого покриття або наших чорноземів при сухій погоді. Зате система  управління там дуже продумана, легка й комфортна. Коробка автоматична, а кермо схоже на джойстик, – згадує Андрій. 

Оператор БПЛА

Після понад трьох років служби в евакуаційному підрозділі Андрій хотів перевестися в іншу військову частину. Його не відпускали як хорошого спеціаліста, однак у листопаді минулого року частину особового складу цієї тилової частини перевели в бойові бригади. Так Андрій став бійцем 128 ОГШБр.

"Уже тут, у зоні бойових дій нас зустріли представники різних підрозділів бригади. До мене підійшов тодішній офіцер Батальйону безпілотних систем Андрій Задорожний і, розпитавши про попередній досвід служби, запропонував стати оператором дрона. Я погодився, давно хотів спробувати щось нове. На жаль, Андрій Задорожний загинув у квітні цього року, але я дуже вдячний йому за те, що потрапив сюди. У моїй попередній частині було надто багато статутщини й непотрібних армійських затягів. Наприклад, я як солдат не мав права звернутися безпосередньо до офіцера, тільки через сержанта, котрий сам вирішував, чи переказувати моє звернення. А ще мені могли пригрозити доганою за те, що повернувся із зони бойових дій без шеврона на формі. Тут зовсім інше ставлення – нормальне, товариське, людське, ми тут наче одна велика родина", – каже військовий. 

У своєму підрозділі Андрій працює з оптоволоконним FPV-дроном.

"Мені не зразу вдалося літати, спочатку був "бк-шником" (готував вибухівку), працював у екіпажі з Івасиком – одним із кращих наших пілотів. Але поступово й сам набрався досвіду. "Літав" і на радіокерованих, і на оптоволоконних дронах. Другі мені подобаються більше. Правда, вони повільніші, габаритніші плюс із ними слід поводитися обережно, бо один зайвий різкий рух – і можна обірвати оптоволокно. Зате керованість тут краща, а картинку чудово видно до останнього моменту. Я залітав у ворожі бліндажі й усе чітко бачив, аж до деталей генератора…", – розповідає воїн.

Читайте також: Заховалися в стоковій трубі: бійці 128-ї бригади показали, як дронами знищують окупантів та ворожу техніку

Вдома чекають троє дітей

Вдома, на Полтавщині, Андрія чекають рідні – дружина й троє дітей. Старшій доньці виповнилося 4, середньому сину буде 2, а молодшому всього 2 місяці. Нагадаємо, що самому Андрію 24, і він як батько трьох дітей має повне право звільнитися з військової служби.

"Те, що діти ростуть без мене, складно. Двоє ще зовсім маленькі, вони мало що розуміють, зате старша донька, коли приїжджаю у відпустку, не відходить від мене. У неї є телефон, вона постійно мені дзвонить, навіть коли я на позиції. Я пояснюю, що працюю й трохи зайнятий, і тоді вона: "А, ти знову в ямі (в бліндажі)! А коли додому приїдеш?..." Мій батько рано помер, мене виховував дід (йому тепер 70). Дуже старався, навіть зараз працює, обробляє паї, але я ніколи нічого в нього не просив. Тому зараз роблю по максимуму, щоб мої діти мали все, що хочуть. Ми планували з дружиною третю дитину, і якщо бути відвертим, я думав звільнятися, бо в попередній частині було дуже важко. Але коли потрапив у батальйон безпілотних систем 128 ОГШБр, передумав. Роблю тут свій внесок у те, щоб росіяни не дійшли до мене додому. Бо це зовсім недалеко – трохи більше 200 кілометрів…", – каже Андрій.

128 бригада в складі ЗСУ

Історію 128-ї гірсько-штурмової бригади умовно можна поділити на два етапи – до війни з російсько-окупаційними військами та під час неї.

На першому етапі історії незалежної України (1991-2014) бригада взяла на себе удар природної стихії, коли на Закарпаття приходила "велика вода". Під час кількох повеней в 90-х та на початку 2000-х років особовий склад з’єднання неодноразово залучався до ліквідації наслідків стихійних лих. Тоді бригада надавала різносторонню допомогу для порятунку рідного краю: забезпечення мешканців Закарпаття гарячою їжею, евакуація, розчищення завалів, налагодження понтонних переправ, ремонт доріг тощо.

У 2000 році Указом президента бригада отримала почесне найменування "Закарпатська", яке залишається з нею і по цей час.

Нині ж 128-ма окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада – це з'єднання гірської піхоти Сухопутних військ України. Бригада перебуває у складі оперативного командування "Захід".

Читайте також: У 128-й Закарпатській бригаді розповіли, як за день знищили 10 ворожих FPV-дронів і чотири "Молнії"

• 12 липня 128-ма Закарпатська бригада відзначала річницю створення.