Як і чому Україна не визнає Героєм загиблого білоруса, який воював з 2016 року

Білорус, який воював за Україну

Дмитро Рубашевський на позивний Ганс був родом з білоруського міста Брест. Чоловік приїхав в Україну наприкінці 2016 року, воював у складі Першої окремої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор", був командиром другого взводу. Побував у найгарячіших місцях: шахта "Бутівка", Піски, Авдіївка. Йому довіряв та на нього покладався Дмитро Коцюбайло (Да Вінчі).

Командуючи диверсійною групою, яка виконувала бойові завдання за лінією розмежування, Ганс втратив око та набув інвалідність, однак згодом знову повернувся на фронт. Чоловік героїчно загинув у бою у квітні 2022-го поблизу села Ізюмське на межі Луганщини й Харківщини, перед цим ліквідувавши російського командира.

Після смерті чоловіка дружина Дмитра намагається вибороти для нього звання Героя України. 

Фото: соцмережі Дмитра

З чоловіком познайомилися на похороні брата-військового

"Мій брат Мар’ян пішов воювати у 2016 році у "Правий сектор", і якраз там познайомився з моїм майбутнім чоловіком. На фронті вони обидва завжди були разом. Окрім того, що брат був солдатом, він був ще й парамедиком, як і Дмитро. Мар’ян загинув у 2018-му. Стався обстріл, прилетіла міна й розірвалася біля брата. Це була миттєва смерть", – розповідає дружина Ганса Галина Корчак.

Галина зізнається, що у знайомстві з коханим не було нічого романтичного, бо вони познайомилися на похороні брата. Для неї це була трагедія, а Дмитро був підтримкою, знав, де, коли та що сказати. 

До моменту коли пара одружилася, чоловік майже не виїжджав із фронту. Переломним моментом стало поранення Рубашевського – під час виконання завдання він втратив око та потрапив до лікарні.

"Я була там із ним півтора місяця. Діма й лікарня – це було щось страшне, бо він не хотів там залишатися. Потім сказала йому: витримала тебе в лікарні, витримаю тебе й усе життя. Коли ми приїхали додому, він заявив мені: "Поки є час – одружімося, бо потім я поїду воювати й невідомо, коли в мене ще буде можливість". 

Фото: соцмережі Дмитра

Наша весільна подорож тривала три дні, ми їздили на фестиваль у межах області. Далі чоловік поїхав воювати. Коли я дізналася, що вагітна, Дмитро теж був на фронті. Написала йому про це смс, бо це був вечір. Він дуже хотів дітей і був щасливий…"

У житті Ганс не розмовляв із дружиною про війну. Коли повертався – був батьком, чоловіком, а військовим залишався на фронті. 

Українського громадянства отримати не міг 

До того, як пара одружилася, Рубашевський служив у добровольчих батальйонах. Це був "Правий сектор", "ОУН", "УДА" та "Ведмеді". Коли Галя завагітніла, Дмитро вирішив піти в ЗСУ, до 24-ї ОМБр ім. Короля Данила, аби бути ближче до дому.

"Фактично більшість нашого спільного життя – це була війна. Він одразу казав: "Ти знаєш, що я служу до кінця, до перемоги", я відповідала: так, знаю, приймаю це. Він казав: "Отже, ми можемо одружуватися". Тобто я відразу виходила заміж за військового. Він вважав, що одна країна не має права втручатися в справи іншої країни, особливо коли йдеться про агресію, про війну. Тому й приїхав допомогти нам перемогти Росію".

Чоловік хотів отримати українське громадянство, але для цього потрібно було відмовитися від білоруського. Зробити цього він не міг, бо процедура вимагала фізичної присутності в Білорусі. Очевидно, що повернутися туди Ганс не мав можливості – в його рідній країні діє закон про екстремізм, за який передбачена смертна кара. Тобто бійця могли розстріляти за те, що той воює на боці України проти російських окупантів. Відтак навіть зареєструвати шлюб Дмитру та Галині не вдалося – вони лише повінчалися в храмі.

Герой для рідних і побратимів, але не офіційно 

Дмитро Рубашевський загинув поблизу села Ізюмське на Харківщині. Під час завдання він поранив командира тактичної групи російського батальйону, який у підсумку помер. Однак не вдалося врятувати життя й білоруському бійцю.

Тепер дружина Дмитра намагається вибороти для нього звання Героя України. Одним з кроків у цьому напрямі була петиція до президента Володимира Зеленського про надання такого звання. Вона набрала необхідну для розгляду кількість голосів, зокрема її підтримали парамедикиня Тайра Паєвська, журналіст Юрій Бутусов, а також військові батальйону "Вовки Да Вінчі". Усі вони добре знали Ганса, оскільки іноземець присвятив своє життя боротьбі за незалежність України та багато років воював на фронті.

Фото: Юлія Паєвська

Однак виявилося, що надати звання Героя України загиблому бійцю не так легко, оскільки наразі в Україні немає відповідного закону, який врегульовував би надання такого звання іноземцям та особам без громадянства за здійснення ними геройського вчинку.

Коментар щодо цього "Еспресо.Захід" надав керівник БФ "Вільна Білорусь" Олексій Францкевич, який наприкінці 2020 року створив кризовий центр у Львові й займався допомогою землякам, а також допомагав створювати згадану петицію. 

Олексій розповів, що статут звання "Герой України" розробили в грудні 2002 року. До слова, підписував його тодішній голова адміністрації президента Леоніда Кучми Віктор Медведчук. Відповідно до статті 1, нагородити цим званням можуть виключно громадян України. 

Ще 2017 року депутати ухвалили внесення змін до прикінцевих положень Закону "Про державні нагороди України" щодо присвоєння звання. Зокрема, того ж 2017-го Петро Порошенко підписав закон, який дозволяє нагородження іноземців званням Герой України, однак у ньому йшлося лише про загиблих під час Революції Гідності. Тоді звання Героя України присвоєно Михайлу Жизневському, який один із перших загинув на Майдані. Однак загиблих у рамках АТО-ООС іноземців, а тим більше під час широкомасштабного вторгнення, - це не стосувалося.

Який вихід

У 2022 році у Верховній Раді України зареєстрували проєкт Закону "Про внесення зміни до Закону України "Про державні нагороди України" щодо присвоєння звання Герой України особам, які не є громадянами України" № 7296. У ньому пропонують передбачити:

• звання Герой України може бути присвоєне іноземцям та особам без громадянства за здійснення ними геройського вчинку, пов’язаного із захистом прав і свобод громадян, незалежності та територіальної цілісності України або визначного трудового досягнення;

• звання Герой України може бути присвоєно, як виняток, посмертно іноземцю та особі без громадянства за здійснення визначного геройського вчинку при відстоюванні та захисті інтересів України.

Попри те, найближчим часом закон не готують до розгляду, тож коли його можуть ухвалити, наразі не відомо.

"Я дуже хотіла б, щоб Дмитру дали це звання. Мені багато хто дзвонить, пише і говорить, що він як ніхто заслужив називатися Героєм. Я особисто не знаю, яким він був військовим, лише з розповідей. Та йому довіряли, а це багато про що свідчить", – підсумовує Галина Корчак.

• Читайте також: Кому з іноземців надали звання Героя України й чому це зараз неможливо