За два дні розгорнули бригаду до кількох тисяч: як на фронті воює 45 артилерійська бригада

"Еспресо.Захід" розповідає про бойовий шлях бригади. 

45 окрема артилерійська бригада активно вступила у російсько-українську війну на початку повномасштабного російського вторгнення. Бригада розгортається лише під час воєнного стану, тож, коли в Україні оголосили воєнний стан, її почали активно укомплектовувати і вже на початку березня 2022 року воїни мали перші бойові завдання на полі бою.

За два дні з 50-ти людей бригада розгорнулася до кількох тисяч

Бригада існує з 2016 року. Але тоді вона налічувала трохи більше пів сотні людей. Складалася зі солдатів - строковиків, а також офіцерів, які були призвані на один рік, як офіцери-строковики. На той час кадрових офіцерів було мало, а артилеристів ще менше. 

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну бригаду почали активно розгортати. 26 лютого 2022 року приймали людей і через два дні вона була укомплектована на 95%. "У нас черги стояли. На базу приїжджало по кілька автобусів одночасно. Деякі доводилося розвертати, бо людей вже було достатньо. Бувало таке, що ми з одного автобуса відбирали по 5-6 людей. Щоб Ви розуміли, я приїхав на базу, нас з трьох автобусів - відібрали тридцять чоловіків і це ще було багато. За кілька днів вдалося розгорнути бригаду до кількох тисяч військовослужбовців", - розповідає начальник служби зв'язків з громадськістю 45 оабр Василь Симканич. 

У перші дні перевагу у бригаді надавали артилеристам, адже це був основний фах бригади. А ще на диво - водіям та кухарям. А далі відбирали офіцерів та сержантів, які комплектували підрозділи. 28 лютого бригада була готова. Кілька днів було, щоб пристрілятися і вже четвертого березня перші підрозділи вирушили у зону бойових дій.

"По інструкціях військових книг такого бути не могло, але нам вдалося. Перші підрозділи були на завданні під Києвом, - продовжує Василь Симканич. - А до одинадцятого березня вже всі військові бригади виконували бойові завдання на різних ділянках фронту. Напевно велику роль зіграло те, що у підрозділах були добровольці. У нас не було паніки, відмовників. Влилися в колектив, вчилися на ходу. Артилеристів фахових чи тих, хто коли небудь служив на будь-якій артсистемі було дуже мало. Позитивно вплинуло те, що було багато військових, котрі пройшли АТО. Хоч і не були артилеристами, але розуміння військової дисципліни, елементарна, мінімальна обстріляність була. За перші два місяці повномасштабної війни в нас не було жодного панічного відступу чи самовільного залишення позицій". 

Не було передумов, що звільнення Херсону буде відносно легким

За перший рік повномасштабної війни підрозділи бригади прийняли бій на різних напрямках. Оборона Києва, напрямок Харкова, Кривого Рогу, Запоріжжя - позиції, де воювала бригада. 

"В середині березня росіяни активно наступали на Запоріжжя та Кривий Ріг. Вони мали глибокі прориви. До Запоріжжя в них залишалося 30-40 кілометрів. Наші військові разом з силами ТРО, прикордонниками, нацгвардійцями зупинили ворога. Дуже добре проявив себе наш дивізіон у Кривому Розі, який вступив у бій і зупинив наступ. Були епізоди, коли, не маючи бойового досвіду, підрозділи надавали допомогу нашим піхотним механізованим бригадам, прикриваючи і допомагаючи їм часом навіть проривати оточення. До прикладу, на Запоріжжі сформували позаштатний стрілецький батальйон, який воював, як піхота. На початку травня цей батальйон спільно з десантниками та іншими підрозділами зупинив спробу наступу кавказьких дивізій кадрових російських військ. Наша піхота не лише змогла зупинити наступ, але й завдяки артилерії розбили ці колони і контратакували ворога. Росіяни втікали, кинувши танки та бронемашини", - розповів Василь Симканич. 

45 окрема артилерійська бригада мала чимало успіхів на фронті. Оборонна операція під Ізюмом, контрнаступ на Харківщині та Херсонщині. Три дивізіони бригади добре себе проявили під час українського наступу на півдні. Один з підрозділів вже повністю перейшов на західне озброєння. Американські гаубиці під час завершальної оборонної операції знищили багато ворожої техніки. За успішну роботу чимало солдатів та офіцерів бригади отримали державні нагороди.

"На півдні була величезна кількість ворожої техніки, - пригадує Василь Симканич. - Артителія активно працювала по ворожій техніці, підбиваючи танки, знищуючи вороже ППО, створюючи умови, щоб піхота просувалася вперед. Перші рухи були дуже складними. Ворог добре окопався. Піхота молодці, вони за кожну посадку дуже серйозно воювали. У кінці літа - на початку осені 2022 року, не було передумов, що звільнити місто вдасться відносно легко. На тому напрямку командування застосувало тактику, коли нашою артилерію, ракетними військами весь ближній тил ворога був вибитий. Тобто пункти управління, танки і все решта. І в якийсь момент росіяни зрозуміли, що вони вже не втримаються". 

Війна стала складнішою, тривають стабільно важкі бої 

2023 рік у бригаді був стабільніший. Не було наступів чи відступів, працювали планово. Але була важка фізична робота. Росіяни почали ефективніше воювати, перейняли від українського війська багато тактичних прийомів, зокрема використання аеророзвідки. На початку року активно почали використовувати аеророзвідку, а далі додалися FPV - дрони. Боротьба стала значно сильнішою.

"На Бахмутському напрямку були дні, коли  кожна гармата викидала сотню снарядів. Це була важка фізична і психологічна робота, тому що це постійні обстріли та атаки, які  потрібно відбивати. Наші військові і росіяни навчилися воювати, війна стала складніша", - наголошує Василь Симканич. 

Нині воїни продовжують виконувати бойові завдання на фронті. Наразі тривають стабільно важкі бої. Василь Симканич каже, на напрямках бригади ворог просувань не мав, а деякі підрозділи ще й на деяких ділянках контратакують. Дуже активна бойова робота з двох сторін. Крім того, знову поновилися м'ясні штурми, які були під час минулорічних штурмів Соледару і Бахмуту. Але усі просування ворогу дають дорогою ціною. 

За успіхи на фронті військові одержали чимало нагород. Майже триста воїнів мають державні відзнаки, які присвоїв Президент України і майже півтори тисячі військових мають відзнаки від головнокомандувача ЗСУ та міністра оборони України. Є й один Герой України - протитанкіст, який спалив 35 одиниць ворожої техніки, полтавчанин Сергій Міщенко. Нагороджений посмертно.