"Якщо не я, то хто?" – історія підприємця з Рівненщини, який добровольцем пішов на війну

Про це "Еспресо.Захід" повідомили у відділенні комунікацій штабу 104 окремої бригади ТрО Сил ЗСУ.

Повоював і під Бахмутом, і під Куп’янськом

Геннадій із Вараша. Чоловік записався добровольцем до Рівненської тероборони у 2022 році. Спочатку він привів усі свої справи до ладу, а далі подався в ТЦК.

"Якщо не я, то хто? Спочатку я захистив свою сім'ю, свою дружину, своїх дітей. Відправив їх в Англію. Але тут у мене залишається рідний дім, мама, родичі. Заради них, для того, щоб сини могли повернутися, потрібно було мені йти на війну, аби вигнати звідси загарбників", – пояснює воїн.

Харлам каже, що вирішив йти у ТРО, бо хотів боронити своє місто. В перші місяці великої війни його рідний Вараш був під загрозою нападу. Був страх, що ворог захоче захопити атомну електростанцію. Але з часом ситуація змінилась, загроза зменшилась, а його батальйон вирушив на Схід. За понад два роки разом із побратимами повоював і під Бахмутом, і під Куп’янськом.

Обидва напрямки, каже Харлам, дуже складні, але пережите добряче згуртувало колектив: "Як не крути, а наша рота – це вже така велика сім'я. Тому для мене найскладніше на службі – це втрати та поранення бойових побратимів, тих, кого добре знаєш".

Війна – це дуже важка робота. І фізично і психологічно. Але воїн розуміє для чого він тут.

"Якби частіше бачив сім'ю, було б легше"

"Чи втомився вже? Так, втомився. Але те, що мій вибір піти воювати був вірний – безсумнівно. Можливо, якби я частіше сім'ю бачив, то було б трошки легше. Втома є, але нічого страшно, ми все вірно робимо", – впевнений Геннадій.

Для чоловіка мотивацією також є те, що бачить в містах молодь, яка має змогу жити та відпочивати: "Молодь має право і зобов'язана, я б сказав, жити повним життям. Вони мають відпочивати, гуляти з дівчатами, закохуватися, кохати. Ми, за те і воюємо, щоб у них була така можливість. А от здорові бугаї по барах, які не народжені для війни, трошки демотивують".

Нині військовослужбовець гідно витримує всі важкості служби. Допомагає в цьому думка про перемогу, плани на майбутнє, про те, що повернеться до власної справи та "розконсервовує" свою будівельну фірму, а головне – про об’єднання з сім’єю, якої не бачив ці роки.

"Але спочатку доведеться тиждень святкувати. Разом із бойовими побратимами відзначимо цей день, а далі вже кожен буде рухатись в сторону своєї сім'ї", – з усмішкою резюмує Харлам.

• Читайте також історію бійця з позивним Захід, який з побратимами кілька днів відбивав активні ворожі штурми на Куп'янському напрямку і попри поранення зміг вийти до своїх.