"Втратив ілюзії про РФ після анексії Криму": в 100-й бригаді ТрО воює уродженець Бішкека на позивний Лебідь
Сергій Лебедєв на псевдо Лебідь є головним сержантом роти вогневої підтримки Ковельського батальйону Волинської бригади тероборони
Про це повідомила 100-а окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ, інформує Еспресо.Захід
100-а окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ оприлюднила історію головного сержанта роти вогневої підтримки Ковельського батальйону Волинської бригади тероборони Сергія Лебедєва на псевдо Лебідь. Такі розповіді мотивують та зворушують, бо кожна людина - унікальна.
Як розповіли у бригаді, Сергій Лебедєв народився 1975 року в киргизькому місті Бішкек, а за кілька років його сім’я переїхала до тодішньої РРФСР. Коли хлопцеві виповнилося 18 років, його мобілізували до російської армії, а невдовзі почалася перша російсько-чеченська війна:
"Мені довелося брати участь у тих подіях – служив у розвідроті 131 (Майкопської) окремої мотострілецької бригади, - розповідає Сергій. - Хоча ми – хлопці-"строковики" – прекрасно розуміли, що нас змусили зі зброєю в руках прийти не на свою землю…"
У 1995 році демобілізувавшись, Сергій відразу виїхав з РФ до волинського міста Ковель, де жили його дідусь і бабуся.
"Найменші ілюзії щодо РФ у мене остаточно зникли 2014 року, коли росіяни підло анексували український Крим і розпочали війну на Донбасі, - каже Лебідь. - Тож 2015 року я мобілізувався до ЗСУ – став до лав 36 бригади морської піхоти. Брав участь в АТО".
До Ковельського батальйону Волинської бригади тероборони Сергій Лебедєв приєднався ще у перші дні широкомасштабного вторгнення. На нині за виявлену мужність при відбитті ворожих штурмів головний сержант Лебедєв (той випадок, коли військове звання і назва посади збігаються!) відзначений кількома бойовими нагородами. Зокрема, нещодавно Командувач ОСУВ "Хортиця", генерал-полковник Олександр Сирський вручив йому нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест".
У бригаді зізналися, що на їхнього бійця з Перемогою чекає кохана дружина Вікторія та дві доньки – Іванна і Анастасія.
"Думки про рідних людей гріють на війні душу навіть у найскладніші моменти, - знову цитують Сергія Лебедєва у бригаді. - А впевненості у майбутній Перемозі додає бойовий дух побратимів та порядність наших командирів".
- Навесні під Бахмутом зустрів рідного брата: історія бійця на псевдо Циган з волинської бригади ТрО
- Актуальне
- Важливе