Від катапультування – до Storm Shadow: історія екіпажу Су-24М, що вижив, повернувся і б’є ворога

Історією екіпажу поділилися на сторінці командування Повітряних Сил ЗСУ, передає "Еспресо.Захід".

Передісторія

Версія російських ЗМІ

29 вересня 2022 року російські ЗМІ "святкують": "Сбит украинский Су-24М. Экипаж ищем. Скорее всего, погиб". Показують відео – палаючий літак, катапультні крісла.

Борт упав на окуповану територію. Шанси вижити – невеликі, не потрапити в полон – ще менші.

Що було насправді

– Живий! Ти живий, бл*ха… – штурман радісно кидається до пілота.

Обоє пілотів із складу 7-ї бригади тактичної авіації ім. Петра Франка.

Катапультувались. Повзли до своїх – по одинці, під ворожим вогнем, серед мін і куль.

– Дай слово, що ще політаємо!

– Звісно! Де наша не пропадала! Але щоб наступного разу – без "феєрверків"!

Пізніше медики скажуть: серйозна травма, потрібні операції, тривале лікування…

Але штурман лише повторить: "Я командиру слово дав!"

За кілька годин до того

Перший день ротації екіпажу після нетривалого перепочинку в пункті постійної дислокації. Увірвались в "робочий режим", як завжди, стрімко. Пара Су-24М уже відпрацювала по Миколаївщині, тепер – курс на Херсонщину. 

Попереду – 79-й спільний бойовий виліт льотчика та штурмана. Все як завжди: шум двигунів, зосереджені обличчя, втомлені техніки...

– Та він після Італії на це пішов, уявляєш? – розповідає один із техніків колезі й киває на льотчика. – Працював там на будівництві. Можна зрозуміти – у «нульових» польотів практично не було, а зрештою – його частину і зовсім розформували… Тож поїхав на заробітки. Але повернувся. І тепер – у бойовому строю.

– У штурмана – інше. Він взагалі в російському військовому містечку виріс. А тепер на тих, з ким у дитинстві в "казакі-разбойнікі" бігав – накидає з неба. Іронія, правда? – продовжує технік. – Все стало на свої місця після окупації Криму. А коли у вересні 2014-го бойова авіація не застосовувалась після мінських домовленостей – він не чекав. Добровільно записався в зведений стрілецький загін "Дика качка". Разом із побратимами тримав позицію "Зеніт" під Донецьком – ту саму, яку ворог день у день намагався стерти з лиця землі. Саме там, у землі, в окопах, остаточно сформувалась його лють.

Зараз попри постійну втому, обоє пілотів – щасливі. Адже кожен – на сто відсотків на своєму місці.

Бомби – на підвісі, курс – відомий, ціль – уточнена. Все готово!

– Уперед! – каже командир екіпажу штурманові та вмикає форсаж. За хвилину літак ріже небо навпіл.

Пуск. Ракета

Су-24М іде максимально низько. В кабіні – звична напруга. Долоні на приладах. До цілі – 2–3 км.

– Ракета! – кричить штурман. Відстріл теплових пасток. Вибух, дим!

Літак горить. Табло мигає. Машина втрачає управління. Пілот – зібраний: трохи висоти – і катапульта. Першим іде штурман, другим – льотчик.

Потім – удар. Біль. Свист у вухах. І тиша. Так починається виживання.

 – Катапультування – завжди травма. А приземлився я просто під кулеметний обстріл. Міни. Квадрокоптери. Здалося, що добиралися до своїх вічність… А насправді – понад годину…– згадує Євген.

– Рускій? – перше, що почув штурман, коли нарешті доповз до "зеленки".

– Ну, допустим… – відповів розгублено… 

Виявилось, то – український піхотинець Петриченко Павло. Він і його побратими із 59-ї мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка (нині – 59-та окрема штурмова бригада безпілотних систем) – Осика Роман, Шульга Андрій врятували екіпаж. Згодом Павло загине… Посмертно – Герой України.

– Без них ми були б або мертві, або в полоні. Ми їм зобов’язані життям.

А далі – реабілітація, уколи, шви і жодної думки "зійти з траси". Лише – "повернутись". 

Три роки потому

Вересень 2025-го. Вони знову йдуть до борта. Під крилом – Storm Shadow.

Все, як тоді: знайомий запах авіагасу, втомлені техніки, короткі погляди замість слів. Тільки шрамів трохи більше – як нагадування про 22-й. І лють – глибша.

Як додали у командуванні, за особисті мужність і героїзм пілоти нагороджені орденами "За мужність" ІІІ ступеня та Хрестом бойових заслуг.

Читайте також: Найбільше атак з повітря, БПЛА залітають на 10-20 км, - у 28-ій ОМБр розповіли про ситуацію на Торецькому напрямку