У першому бою знищив понад 20 окупантів: історія львівського десантника Лаваша

Про це розповіли у 80-й бригаді, передає "Еспресо.Захід".

Противник здійснював постійні штурми, а контакти з ним нерідко відбувалися впритул. Попри поранення, Лаваш до останнього тримав оборону разом із побратимами.

Підрозділ захисників зміг узяти полоненого, який здав координати противника. Цю інформацію використала українська артилерія. Зрештою, через тиск противника та поранення десантники змушені були відступити на нові позиції.

За його словами, перший виїзд відбувся в березні. У селищі Гуєво бійці закріпились у будинку.

"Росіяни не знали, що ми там. Йшли, як на прогулянці — підпускали впритул і розстрілювали. Іноді на 2–3 метри. В один момент ми затягли вбитого в будинок — виявилося, що це був молодший лейтенант".

Бої за село тривали щодня, штурми відбувалися хвилями.

"Кожен новий штурм — краще підготовлений, але втрати були в них. Одного з росіян взяли в полон — він здав маршрут, яким добрався. Це було критично важливо для артилерії", — каже Лаваш.

Під час одного з чергових штурмів у будинок, де перебував Лаваш, залетіла граната. Уламками його поранило, але кровотеча не була критичною. Попри біль, десантник не зупинився — взяв кілька гранат, прорвався в іншу кімнату й атакував ворога у відповідь. Його контратака змусила противника відступити, і лише тоді побратими змогли надати йому допомогу.

Після евакуації з будинку підрозділ закріпився на відкритій позиції, де організував кругову оборону. До українських військових майже впритул — на відстань 20 метрів — підбігли російські штурмовики. Один із них встиг підняти зброю, але Лаваш першим відкрив вогонь. Почався ближній бій, в якому українцям допомогла артилерія та FPV-дрони. Контакт був настільки близький, що один із росіян встиг ще й вивернути фразу на кшталт "Привєт, братишка".

Найбільш драматичний епізод стався під час евакуації пораненого побратима. Його везли на ручній тачці, Лаваш ішов за ним. У якийсь момент візок наїхав на протипіхотну міну. Потужна вибухова хвиля перекинула всіх — десантника відкинуло й кілька разів перекрутило в повітрі. В шоковому стані, з палаючими очима, він зрозумів, що вижив. Вийшов на зв’язок по рації, доповів про стан побратимів — обидва вже були без ознак життя. Попри все, він зміг пробігти майже кілометр до наступної точки евакуації.

"Ми знали, що їдемо на чужу землю. Дуже не хотілося залишатися там навічно. Не знаю, звідки брав сили, але мусив вижити, щоб повернутись додому — й захищати вже Україну в її кордонах", — підсумовує десантник.

За 25 днів на позиціях у Гуєво Лаваш ліквідував понад 20 окупантів, зокрема офіцера. Але, як каже сам боєць, найголовніше — повернутись живим.

• Галицькі десантники показали ворожу техніку, знищену під час російського штурму