У Львові 17 березня прощатимуться з загиблими воїнами Сергієм Шуваловим та Сергієм Петченком

Про це повідомили у Львівській міськраді, передає "Еспресо.Захід".

Чин похорону Сергія Шувалова розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на Личаківському кладовищі.

Чин похорону Сергія Петченка розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно о 14:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на Личаківському кладовищі.  

Про Героїв

Сергій Шувалов (21.05.1978-12.10.2024) Уродженець села Петрівка Луганської області.

Закінчив місцеву середню загальноосвітню школу. Після завершення навчання працював трактористом, із 2010 року – у будівельній сфері у селі Шандриголове Донецької області.

Після початку повномасштабного вторгнення Російської федерації разом із родиною переїхав до Львова. Тут працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" на посаді фахівця ділянки. За словами близьких, був надзвичайно доброю, чесною та життєрадісною людиною.

У липні 2024 року став на захист держави від російських загарбників до складу 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Проходив військову службу на Дніпропетровщині та Донеччині.

У Сергія Шувалова залишились дві доньки, син та онука.

Сергій Петченко (05.04.1983-15.03.2025) Народився в місті Панютіно, проживав у Лозовій Харківської області.

Здобув професію енергетика у Харківському автомобільно-дорожньому фаховому коледжі, згодом вступив до Українського державного університету залізничного транспорту.

Впродовж життя працював у Акціонерному товаристві «Харківобленерго», пройшов шлях від слюсаря до начальника підстанції. У вільний час активно займався спортом.

У 2015 році добровольцем став на захист Батьківщини від загарбників до лав 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Під час виконання бойових завдань отримав складне кульове поранення та був визнаний непридатним до військової служби.  

У перші місяці повномасштабного вторгнення Російської федерації за власним бажанням повернувся до лав Збройних Сил України. Боровся із окупантами у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила у Попасній, Часовому Яру, під Бахмутом, на Запорізькому та Херсонському напрямках. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест" та медаллю "Захиснику Вітчизни".

У 2023 році внаслідок трагічного випадку втратив дві руки та стопу. Після протезування разом із родиною переїхав до Львова та відкрив тут власну справу.

У Сергія Петченка залишилися батько, дружина, син та сестра.