Спротив активно працює на всіх окупованих територіях, навіть у Криму, – представниця руху національного спротиву Липа

Представниця руху з позивним Липа розповіла "Еспресо.Захід" про роботу центру.

Що таке Центр національного спротиву, як він діє і де? 

Центр національного спротиву (в народі ще часто можна почути таке визначення, як партизанський рух) – структура у складі Сил Спеціальних Операцій ЗСУ, яку створили відповідно до закону України про національний спротив. Він передбачає координацію ненасильницького спротиву. Насамперед це стосується окупованих територій. Сьогодні центр національного спротиву дуже активно працює на тимчасово окупованих територіях, починаючи від окупованих Донеччини, Луганщини, Запорізької, Херсонської областей і закінчуючи Кримом, попри те, що півострів окупований уже понад 10 років.

Хто може бути учасником національного опору? 

Будь-хто, хто небайдужий, хто відчуває себе українцем, патріотом своєї землі, й піклується, щоб нашу українську землю якнайшвидше звільнити від окупанта. Не має значення вік, стать чи соціальний статус. Кожен, хто чує себе в силі, може долучитися до національного спротиву. Адже йдеться саме про цивільне населення. 

І якщо вже говорити про спротив, то чинити його можна кількома шляхами: повідомляти про пересування особового складу ворога та його техніки через зручні для вас ресурси. Це може бути анонімний чат-бот Центру Національного Спротиву, або ж Є-ворог чи на лінію СБУ. Це оптимальний і найефективніший спосіб ненасильницького спротиву.

Ще один спосіб чинити опір - саботувати владу окупантів. До прикладу, відомі випадки, коли люди, які не змогли покинути тимчасово окуповані території чи вирішили залишитися з тих чи інших причин, не віддають своїх дітей до російських шкіл, а продовжують онлайн-навчання в українських школах, спілкування з українськими вчителями. Дуже багато знаємо таких випадків. Це один із прикладів ненасильницького спротиву, тобто в будь-який спосіб показувати, що ворог на нашій землі є небажаний, що ви все одно чекаєте на звільнення від окупанта. 

Наступним і дуже важливим кроком для наближення  деокупації українських земель є також передача інформації про тих, хто почав співпрацювати із російською окупаційною владою. Як приклад - це лікарі, які свого часу склали присягу Гіпократа, але не дотримуються її. Понад те, виконують вказівки окупантів щодо надання медичної допомоги саме російським військовим, цивільні лікарні перепрофілювали на військові госпіталі. А місцеве населення залишили без жодного медичного забезпечення. Також про вчителів, які стали посіпаками кремля і промивають мізки маленьким українцям жорсткою російською пропагандою. Про тих, хто очолив окупаційні адміністрації і "віджимає" майно та житло в місцевого населення. Інформація про кожного такого колаборанта є дуже важливою для Сил оборони України, СБУ. Адже ці люди неодмінно мають понести відповідальність за зраду. 

Ще один спосіб чинити ворогу опір - фіксувати скупчення російських окупаційних військ, пересування його техніки і повідомляти на ці чат-боти, про які я вже згадувала. Їх без проблем можна знайти в інтернеті, вони є на сайті Центру національного спротиву, в телеграмі. Інформація є надзвичайною корисною і важливою для подальшого знищення ворога. Завдяки вашій небайдужості українське військо зможе ефективно випалювати ворога. 

Де українці можуть чинити спротив? 

Спротив можна чинити не тільки на тимчасово окупованих територіях, а й на підконтрольній Україні території. Для цього вам потрібно вивчати різноманітні практичні поради від Центру національного спротиву, проходити курси з інформаційної гігієни, адже насправді ці речі є надзвичайно важливими в плані ненасильницького спротиву - вміти бачити і спростовувати дезінформацію, різноманітні фейки. Якщо ви зможете їх розпізнати, спростовувати, ви вже будете чинити спротив ворогу. 

Якщо ви за кордоном, це також жодним чином не обмежує у вчиненні національного спротиву. Ви можете виходити на акції підтримки України у своїх містах. Це надзвичайно потужно й важливо. Пригадуєте ці плакати Андрія Єрмоленка  із зображенням леопарда на футбольних матчах у Німеччині? Тоді наші активісти виходили із цими плакатами й у такий творчий і ненасильницький спосіб вимагали у світу виділити необхідну для ЗСУ бойову техніку бойову, зокрема танки "Леопард". 

Дуже багато українських активістів у європейських і американських містах досі організовують щоденні акції. Це також прояв національного спротиву - нагадувати світові про те, що Україна сьогодні стоїть живим щитом для всіх проти російських терористичних військ. 

Дуже важливо також розповідати на всіх світових майданчиках про героїв-українців, які опинилися в окупації, які не підкорилися ворогу, які не пішли на співпрацю з ним, які сподіваються і вірять у звільнення українських міст. 

Ну і також, якщо ви за кордоном, ви можете збирати кошти на потреби Сил оборони України, це теж надзвичайно важливо і є частиною національного опору. 

Наскільки активним є протестний рух в Україні, враховуючи протестні настрої, коли Росія зайшла в українські регіони і протестні настрої росіян в Суджі? 

Історій про героїчний спротив українців є безліч. Насправді, в кожному українському місті, селі, хуторі були люди, які голіруч виходили проти колон російських окупантів. Як приклад можна згадати Чернігівщину, де в Корюківці, якщо не помиляюся, це було 27 лютого, зайшла колона танків, бойової техніки і особового складу майже в 50 одиниць, і люди, які вийшли, просто цивільні: чоловіки, хлопці, жінки - стали живим щитом проти цієї нескінченної сили терористів. І що ви думаєте - ця заднім ходом вийшла з населеного пункту. Розвернутися просто не змогли, вони позадкували. 

Був випадок також, коли чоловіки посеред ночі на залізничній колії побачили цілий ешелон цистерн із пальним. Воно було призначене для окупантів. Так от, ті хвацькі чоловіки знайшли спосіб, як це пальне знищити. 

Таких випадків є надзвичайно багато. І не тільки на Київщині чи Чернігівщині. Можна цілі фільми знімати про те, як миколаївські фермери просто голіруч розвертали і гнали ворога. Допомагали нашим українським захисникам у ці перші дні "великої війни" всім чим могли. Коли хлопці не мали зв'язку навіть зі своїм командуванням, саме цивільні люди їм допомагали, переховували їх, перевозили через ворожі блокпости. У Херсонській області був випадок, коли прості цивільні люди змогли вивезти українських військових у багажниках своїх автівок. Вони вдали, що це тіла загиблих. І в такий спосіб рятували наших військових і провезли цих хлопців на підконтрольну територію. 

А пригадуєте жінку, яка просто підійшла до окупанта і переконувала його взяти в кишені насіння соняшника? А коли він попросив пояснити, для чого, вона сказала: "Щоби бодай хоч щось толкове з тебе проросло в українській землі". Таких випадків є безліч. 

А тепер подивимося на росіян. Те, що відбувається на межі Сумської області - щось неймовірне, це щось надзвичайно несподіване для всіх нас. Ніхто не міг подумати про те, що ми наважимося на таку шалену операцію, як зайти на територію Росії. Ніхто цього не робив з часу Другої світової війни, а ось наше українське відважне військо це зробило щоб показати ворогу свою незламність і готовність боротися до Перемоги. І це не через те, що ми люто ненавидимо тих, хто проти нас, а насамперед через те, що дуже любимо тих, хто за нашими спинами. Це я вже перефразувала генерал-хорунжого Романа Шухевича. Ця любов до ближнього і готовність боротьби за нашу свободу в нас у крові.

І що ми бачимо по той бік? На противагу нашому українському опору ми, знову-таки, бачимо зараз десятки, сотні роликів у соціальних мережах про те, як спілкується місцеве населення з українськими захисниками, як вони говорять про те, що їх просто кинула влада, і  жодної фіксації того, що цивільне населення Російської Федерації якось противиться нашим Силам оборони. Навпаки, наші хлопці підтримують це мирне населення. Це приклад людяності і свободи, за яку ми боремося. 

Як закликати людей, як пояснити, що потрібно долучатися до національного спротиву?

Насамперед треба кожному з нас зрозуміти - час деокупації України неминучий і ми обов'язково звільнимо кожен клаптик нашої української землі. Кожен з нас, будь-хто, малий, старий, жінка, чоловік, не має значення, якої професії, яких можливостей, може долучитися до наближення цього часу, вчиняючи ненасильницький спротив. А ось кожен, хто пішов на співпрацю з ворогом, має дуже добре зрозуміти, що росіяни ніколи не подарують йому спокійного, красивого життя, рано чи пізно розплата за зраду прийде. І кремлівські терористи  дуже добре розуміють, що та людина, яка колись зрадила один раз, до прикладу Україну, може зрадити і Росію. Ці люди завжди є, як то кажуть, "на олівці" в окупаційної влади.

Як чинити опір? 

Якщо сказати коротко, то це не бути байдужим. Але при цьому не наражати ні себе, ні своїх близьких на небезпеку, якщо ви в окупації. Якщо ви на вільній, підконтрольній території України, ви повинні бути активними, навчатися національного спротиву, вдосконалювати свої навички виживання, тактичної медицини, зрештою, тактики введення різноманітного спротиву або диверсійної роботи, поширювати інформацію про тих людей, які чинять спротив на окупованих територіях, а особливо про тих, хто зараз уже в безпеці. Я про тих, чиї міста, села вже звільнені, про їхні подвиги треба говорити. Але якщо ці люди далі залишаються на окупованих територіях, то принаймні не називати їхні імена та населенні пункти, але про них мають знати. Це допомагає не опускати руки тим, хто потрапив в окупацію.

Ви можете поширювати новини про героїчний спротив наших людей на тимчасово окупованих територіях у соціальних мережах. Це додає впевненості тим людям, які опинилися в окупації, що вони не самі, що про них знають, що про них пам'ятають. І це направду додає сил до подальшої боротьби.

І підсумовуючи - коротенька інструкція з ненасильницького спротиву:

• повідомляйте нам про розташування ворога, його переміщення чи підозрілу активність;
• повідомляйте про зрадників, аби ніхто не зміг потім уникнути відповідальності;
• поширюйте чутки про неіснуючих диверсантів, здавайте ворогу колаборантів як "проукраїнських діячів" і т.д. – змусьте ворога витрачати ресурси на перевірку інформації;
• поширюйте панічні настрої серед росіян та їхніх посіпак, сійте сумнів;
• поширюйте символіку рідної країни й запалюйте надію в серці інших;
• дізнавайтеся правду з вільної України й поширюйте серед однодумців;
• саботуйте ініціативи ворога там, де це можливо.

Спротив, немов хамелеон, здатний змінювати форми боротьби залежно від ситуації на ТОТ, адже ваше життя – це головна цінність!

На тимчасово окупованих територіях ніколи не завершується спротив ворогу, і кожен може доєднатись до нас. Війна триває, за підтримки цивілізованого світу Україна звільнить усі свої території, але нам необхідна ваша допомога.

Ми не закликаємо закладати вибухівку в машини зрадників чи підривати колії – залиште це підготовленим бійцям. Ми говоримо про ненасильницький спротив.