"Мобілізація нічого не дасть, якщо суспільство не розвиватиметься", – військовий Андрій Неборачок з 103 ТрО про рекрутинг

У проєкті Андрія Жолоба "Без броні" на FM Галичина Андрій Неборак розвіяв поширені міфи про мобілізацію та поділився процесом рекрутингу до своєї тероборони.

Для початку – розкажи, як потрапив до збройних сил.

У військо прийшов сам, до того ж тричі й кожний раз це було добровільно. Спочатку у 98-му році, нехай були такі часи й можливість, що міг не служити, втім пішов і додатково прослужив по контракту. Потім у 2014 році – тричі ходив у військкомат. Дякувати Богу, мені зателефонували та попросили прийти. Був липень, я прибув у тапочках, футболці та шортах, брав із собою зубну щітку та білизну. 

"Далі 2022 рік. Це було 24 лютого: зранку прокинувся, привітав дружину з круглою датою, бо в неї був день народження. Прочитав новину, що почалася війна. Збираюся і йду, тому що треба йти".

Вже 25-26 лютого я приїхав зі своєю 80 бригадою ДШВ в Умань, де почали наше формування. Отримавши все необхідне, поїхали в сторону Вознесенська.

Як отримав поранення та потрапив на теперішню посаду?

На початку червня з Херсонського напрямку переїхали на Донеччину, де вели надзвичайно інтенсивні бойові дії. Буквально через два тижні в мене прилітають осколки: що в руку, що в ногу, зверху по голові. Жартував, що поранило дуже вдало, бо з одного боку цілий, а з другого поранений. Один осколок до цих пір сидить: якщо багато писати, наприклад, то болить рука, і почав заїкався.

Щодо посади історія довга: мене перекидали у різні частини, і так я потрапив до 103 бригади. Побачивши її формування, як тренують та навчають військових зрозумів, що справи йдуть недобре. У той час отримував пропозицію піти в інструктора у навчальний центр. І тут випадково, поки лежав у госпіталі, зустрів побратима з 80-ї бригади, який пропонує доєднатись у відділ рекрутингу. 

"Хочеш? Ти вважаєш що можеш, вмієш – ось, будь ласка, вперед".

Поспілкувався з теперішнім начальником та отримав відношення.

Що хочеш змінити у якості добору людей? Вдається, чи поки є лише намагання?

Це є початок шляху. Навіть не руху, а просто шляху. Ідея, яку потрібно розвивати і вдосконалювати на всіх рівнях: господарства, права, роботи зі суспільством. 

"Не залежно від того, контракт це чи мобілізація – йдеться про свідомість. Суспільство потрібно розвивати, поки воно не розвиватиметься, то ні примусова, ні добровільна мобілізація нічого не дасть".

Як завалилась мобілізація? 

Вийдіть на вулицю і запитайте будь-кого про права. Він вам розкаже, як мінімум, 4-5 речей, на які має право. А обов'язки? Запитайте про обов'язки і зразу буде пауза. 

Особливо мені подобається фраза: "Нехай ідуть воювати діти депутатів і прокурорів", "А ось у нас є поліцейські, вони в тилу сидять, хай ідуть воювати". Ми завжди шукаємо виправдання своїх дій і хтось таким чином прикриває свою ницість. Я кажу: добре, без питань. От трапилась халепа, на вас напали. Телефонуєте в поліцію на 102, і приїжджають поліцейські з особливими потребами. У когось немає руки, ноги, обох кінцівок. А що далі? Перед вами стоїть здоровий грабіжник, й інклюзія тут не спрацює. Скажу більше, я служив з доларовими мільйонерами, ми разом йшли в окопи. Зі мною були й адвокати, прокурори і діти багатіїв.

Суть в тому, що ми завжди шукаємо собі виправдання і є винними у тому, що нам усе життя давали готові, прості рішення.

Як зацікавити людину до служби?

Справа в тому, що всі, хто хотів прийти у військо, вже прийшли. Тож тепер залишається частина людей, які можуть це зробити, але бояться. Бояться загинути, залишити близьких, що їх скалічать, держава відмовиться від них, бояться потрапити не на ту посаду, що пустять на м’ясний штурм. 

Усі бояться, особливо коли на фронті справи йдуть не так добре, і це абсолютно нормально. У людини, яка не боїться, можуть бути психічні проблеми, у такому разі потрібно до психіатра звертатись. Без страху людина занапастить себе та тих, хто поруч. Але тільки боягузи не можуть свій страх перебороти. Пам’ятаю як у 2014 році говорив: хлопці, який тоді сенс готувати вас 3 тижні, якщо ви за один раз поляжете?

Як ви добираєте людей? І чи враховуєте, чим займається людина у цивільному житті?

Є чимало мереж: LobbyX, WorkUA, OLX, робота.ua, де всі мають можливість подати свій запит про бажання служити. Зі всіма ми зв’язуємось, через телефон чи месенджері, щоб поспілкуватись. У всіх є різні запити.

І, звісно ж, найперше це інтерв’ю рекрутера. Я одразу ставлю просте питання: ким ви себе бачите у війську? Від чого людина впадає у ступор, бо чомусь вважає, що коли їй дзвонять це значить, що ми вже знаємо ким вона буде. Щоб вивести з цього стану, питаю чим займається у цивільному житті, що вміє, яку освіту має. Так ми підходимо до того, що я можу запропонувати.

"Це старе бачення вважати, що коли приходиш у військо то є ніким і з тебе роблять кого потрібно. І навіть коли є вміння, то внутрішнім наказом переведуть з пілота БПЛА в штурмовики, тому що їх не вистачає".

Також буває таке, що коли вдались до призову через бус і мобілізовані думають: раз це територіальна бригада Львова, то й служитимуть тут, охоронятимуть морозиво, м’ясокомбінат, або що. Нехай ми територіальна бригада, але бойова: беремо активну участь у війні та маємо різні батальйони. Коли до нас привозять таких, ми вже призначаємо їх на конкретні посади й вибору у них немає.

Чи інформуєте ви рекрутерів про їхні права як солдатів?

Так, тут заодно виникає питання мобілізації та контракту, адже в обох є свої переваги. Але є нюанс – права набуваються шляхом виконання обов’язків. Коли людина вирішує, йде вона на контракт чи по мобілізації, ми зразу описуємо ситуацію. Також з відмінностей: для контрактників склали директиву Генштабу, за якою без його дозволу не може відбутись перевід на іншу посаду. Але його можуть відправити у відрядження на термін до трьох місяців для здобуття бойового досвіду.
Досвід буває різним: не обов’язково це значить біг по посадках, ловлю росіян та їх розстріл. Це може бути артилерія, міномети, Сили безпілотних систем, водій забезпечення та підвозу боєприпасів. 

Про можливі проблеми теж попереджають, розуміємо що ми країна, яка бореться у важкий час. Не завжди виплати приходять у термін: буває затримка на тиждень чи два. Також, наприклад, військова форма, особливо це стосується жінок. Хлопцям тут набагато простіше, тим часом як дівчата довго вибирають форму, яка пасуватиме по розміру, часом її потрібно підганяти. 

"Стан здоров’я тут не відіграє ролі, якщо йдеться про фахівця. Йому не потрібно бігати, він воює паяльником. Навіть якщо, грубо кажучи, людина має епілепсію чи цукровий діабет і не може бігати в окопі. Зате вона спаяє дрон, який кине вибухівку і спалить танк".

Не всі люди юридично підковані

Більшість має можливість дивитись тікток, але їм лінь поґуґлити те, що їх стосується. І держава має працювати у цьому напрямку, потрібно знімати тікток ролики, якщо легше сприймати на слух короткі відео.

У мене була ситуація, коли прийшов хлопець, який хотів служити та пройшов відбір, а виявилось що у нього немає частини ноги. І він, потрапивши у лікарню, був не у своєму підрозділі, а в СЗЧ. Довелось пояснювати, що у нього група інвалідності пов’язана із захистом батьківщини, і пенсія складатиме 60% від його зарплати – 18 тис. грн, принаймні це щось. А також до цього входить одноразова виплата від 770 тис. грн. Не знаю, як закінчилась та ситуація, але принаймні зі своєї сторони я зробив добро.

"Індивідуальний підхід це найважливіше у роботі з людьми".

• Тримав позицію в оточенні 42 доби: історія Героя України 103 ТрО Любомира Мікало.