"Люди дивилися на мої шрами, а я почувалася, мов на цирковій арені": як Євгенія Машина, яка постраждала через артобстріл, навчилася приймати себе

Про це "Еспресо.Захід" розповіли представники програми "Неопалимі". 

Перша реакція на поранення

"Перша моя реакція — це був шок і біль, який неможливо з чимось порівняти. Я не розуміла, що відбувається, адже все трапилося за лічені секунди. Коли вперше побачила себе в дзеркалі, навіть не усвідомила, що з обличчя стирчить уламок — це мені потім розповідали. Просто бачила себе всю в крові. Спочатку я не думала про наслідки, шрами, мені було головне, що руки й ноги на місці", - ділиться жінка. 

Євгенія отримала поранення лівої руки, стегна, нижньої частини живота та грудного відділу. Крім того, в тіло, зокрема на обличчя й руки, потрапили дрібні уламки, метал і скло. 

"Мені було важливо, щоб мене не жаліли. Я ж не кошеня, якому перебило лапку. Співчувати — окей, але не жаліти. Хоч спочатку всі мої близькі плакали. А я навпаки питала: чому? Адже я усміхаюся, отже, в мене все добре", — розповідає Євгенія.

Детальніше про лікування

Жінка пройшла кілька етапів лікування, зокрема лазерне шліфування в межах програми "Неопалимі" — щоб прибрати рубці, які завдавали болю.

"Коли я звернулася до "Неопалимих", у мене було відчуття стягнутості, ніби з обох рук беруть кров. Вирішила прибрати шрами саме через фізичний дискомфорт, не через красу. Зараз стягнутість шкіри зменшилася на 85-90%. Рубці стали гладкі, і я можу до них торкатися. Раніше не могла", — розповідає Євгенія.

Фото: Євгенія/Неопалимі

Як навчилася приймати нову себе

Крім фізичного дискомфорту, з’явилися й певні перестороги щодо зовнішнього вигляду. Жінка хвилювалася, чи не залишиться великого шраму на обличчі. 

"У мене під оком підрізані м’язи, і тому змінився його розмір. Помітно, що одне око відкрите більше, ніж інше. Я довгенько себе приймала. Дуже люблю бути без косметики, а після поранення почала фарбуватися, щоб вирівняти очі", — каже Євгенія.

Після перших процедур жінка постійно відчувала на собі сторонні погляди. Євгенія не ображалася й не злилася на людей, однак мимоволі з’являлося відчуття, неначе вона — на цирковій арені.

Зараз героїня нормально ставиться до ситуації і повністю приймає себе. На погляди перехожих не звертає уваги.

Фото: Євгенія/Неопалимі

Як зменшити стигматизацію людей зі шрамами у суспільстві

"Щоб адекватно реагувати на сторонні погляди, насамперед варто змінити своє ставлення до ситуації. Визнати, що шрами — це тепер невід’ємна частина життя. Треба прийняти себе", — розповідає Євгенія.

Слова героїні підтверджує психологиня платформи Rozmova, кандидатка у психотерапевти за методом символдрама, Тетяна Зубрицька.

"Для кожної людини важливо приймати себе самого з новими особливостями зовнішності. Варто вчитися не лише реагувати на те, як нас бачать інші, але бачити себе такими, якими ви є, незалежно від чужого сприйняття, — розповідає фахівчиня. — Завдяки підтримці близьких і психотерапії, людина починає розуміти, що травма — це не лише те, що з нею трапилося, але й те, як вона на це реагує. Ви не маєте відповідати очікуванням світу, ви маєте право бути собою. Зовнішність не робить вас іншими".

На думку Євгенії Машиної, яка на собі відчула всі складнощі соціалізації після поранення, щоб зменшити стигматизацію людей зі шрамами у суспільстві, потрібно працювати з двома сторонами: і з постраждалими, і з суспільством.

"Де це можливо, варто проводити психологічні інфосесії для дітей, підлітків, дорослих. Треба підготувати суспільство до того, що буде дуже багато людей з рубцями, пораненнями, ампутаціями тощо. І це не тільки ветерани, а й цивільні. Їх можуть ображати здивовані та співчутливі погляди", — каже Євгенія.  

Суспільство має навчитися пропонувати свою допомогу, а постраждалі — приймати її.

"Якщо вас хочуть підтримати, це не означає, що вас жаліють. Це повага, бажання допомогти або полегшити життя», — розповідає героїня. — Я, коли хочу бути корисною, завжди продумую, як це зробити, щоб не образити людину. Наприклад, не говорити: "Ви без ноги, давайте я потримаю сумку", а краще сформулювати "Вам, мабуть, дискомфортно, у мене була схожа ситуація. Давайте я вам допоможу". 

Як змінилося життя Євгенії

Зараз Євгенія почувається значно краще. Ситуація, яка з нею трапилася, вкотре підкреслила думку, що життя одне і треба ним насолоджуватися.

"Так, я думаю про майбутнє, я мрію, щоб воно у мене було, як і у всіх нас. Я ставлю собі недовгострокові цілі, бо розумію, що живемо зараз не так, як планували. Але я дивлюся на все, що відбувається, з вірою в найкраще і не забуваю, що ми живемо один раз. Тому треба інколи собі дозволяти радість і відпочинок", — каже жінка.

Проєкт "Інформаційна кампанія, направлена на зниження рівня стигматизації у суспільстві людей з рубцями та шрамами, отриманими внаслідок війни" реалізує ГО "УВЦ" за підтримки ПРООН у межах проєкту "Протимінна діяльність в Україні" за фінансової підтримки уряду Іспанії.